22 червня 2021 року Справа № 160/5293/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
08 квітня 2021 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача кошти за видані предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився, кошти за 22 (двадцять два) дні щорічної основної відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після розірвання контракту та кошти за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту у розмірі 24 183, 54 гри. (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят три грн. 54 коп.), із них: 1 563,48 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят три грн. 48 коп.) за 22 (двадцять два) дні щорічної основної відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після розірвання контракту; 8 614,22 грн. (вісім тисяч шістсот чотирнадцять грн. 22 коп.) за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту; 14 005,84 грн. (чотирнадцять тисяч п'ять грн. 84 коп.) за видані предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач проходив військову службу в Збройних силах України (Військова частина НОМЕР_2 ), отримував грошове забезпечення та забезпечувався предметами речового майна, однак в подальшому відповідача було звільнено у запас відповідно до п.п. «Ж» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем.
Позивач зазначив, що відповідач має непогашену заборгованість за 22 (двадцять два) дні щорічної основної відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після розірвання контракту та кошти за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту у розмірі 24 183, 54 грн. (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят три грн. 54 коп.) за видані предмети речового майна, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з метою стягнення вищевказаної суми в примусовому порядку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
На адресу відповідача надіслано ухвалу про відкриття провадження по справі №160/5293/21, однак, на адресу суду 27 травня 2021 повернувся конверт з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Зважаючи, що на адресу суду 27 травня 2021 року повернувся конверт, який не вручений відповідачу з незалежних від суду причин, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надійшов.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи зазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
26 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ з клопотанням про зарахування на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки.
В подальшому 29 січня 2019 року між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах рядового складу.
У зв'язку з підписанням вказаного контракту та у відповідності до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2019 №8 (по особовому складу) та наказу від 29.01.2019 №21 (по стройовій частині) відповідача було зараховано на військову службу за контрактом та призначено на посаду стрільця 2 відділення 1 патрульного взводу 12 патрульної роти 4 патрульного батальйону.
За час проходження військової служби за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідач отримував грошове забезпечення та забезпечувався військовим майном згідно вимог нормативно-правових актів, а саме.
Відповідно до ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за №405/31857, та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2020 №35 (по стройовій частині) відповідачу було надано щорічну основну відпустку за 2020 рік в повному обсязі терміном 31 календарний день (з них 1 день святковий) з 21.02.2020 по 22.03.2020 із збереженням грошового, матеріального забезпечення та виплатою грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Після відпустки відповідач прибув до Військової частини 23 березня 2020 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2020 №58 по стройовій частині). Таким чином відповідачем було використано 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2020 рік у році звільнення з військової служби.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за №405/31857 відповідачу була виплачена матеріальна допомога у зв'язку з укладанням першого контракту, а саме 8 (вісім) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2019 року в році підписання контракту.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про Національну гвардію України» та Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом МВС України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за №797/30665, відповідача було забезпечено речовим майном згідно встановлених норм. Пунктом 6 Інструкції визначено, що строки експлуатації (носіння) предметів речового майна особистого користування військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, військовослужбовців, призваних під час мобілізації, на особливий період, обчислюються з дня виникнення в них права на його отримання. День виникнення права на речове майно виникло з дня підписання контракту відповідачем.
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.04.2020 №15 (по особовому складу) з відповідачем було розірвано контракт за п.п. «Ж» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем. У зв'язку з чим чинність контракту було припинено достроково 01.04.2020 року та на підставі ч.6 ст.23 вказаного Закону, відповідача було переведено на строкову військову службу.
В подальшому, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2020 №65 (по стройовій частині) відповідача було переведено для подальшого проходження строкової військової служби на посаді стрільця-санітара 3 відділення 1 патрульного взводу 7 патрульної роти 3 патрульного батальйону, а чинність контракту припинено достроково за вищевказаною підставою. У зв'язку зі службовою необхідністю відповідно до наказу позивача від 29.04.2021 №84 (по стройовій частині) відповідача було призначено на посаду стрільця 1 відділення 3 патрульного взводу 6 патрульної роти 2 патрульного батальйону, на якій відповідач проходив строкову військову службу до виключення зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, ОСОБА_1 не виконано своїх зобов'язань за контрактом, оскільки строк служби у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ складає лише 1 рік 02 місяці 02 дні.
У зв'язку з достроковим розірванням контракту у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання станом на дату розірвання контракту в розмірі 29 960,06 грн.
За період з 01 квітня 2020 року по 01 березня 2021 року з відповідача було добровільно утримано 5 776,52 грн.
На день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 НГУ станом на 01 березня 2021 року за відповідачем залишилась рахуватись заборгованість у сумі 24 183, 54 грн. (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят три гривні 54 копійки).
Між сторонами для вжиття заходів досудового врегулювання спору було відпрацьовано та підготовлено Претензію №3 від 01.03.2021 щодо утримання коштів за видані предмети речового майна, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився, стягнення коштів за 22 (двадцять два) дні щорічної основної відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після розірвання контракту та стягнення коштів за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту
Претензія №3 від 01.03.2021 була вручена відповідачу під особистий підпис в день складання, відповідач погодився з вимогами та терміном її виконання, про що власноручно здійснив запис щодо добровільного відшкодування заборгованості протягом 20 днів з дня виключення зі списків особового складу військової частини.
Станом на дату подання позовної заяви до суду відповідачем вищевказані кошти в добровільному порядку сплачені не були, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Абзацами 1-2 частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України; речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Відповідно до абзацу 4 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що у разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну відпустку, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
У відповідності до ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» початком проходження військової служби вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
А згідно ч.3 ст.24 вказаного Закону, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 228-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, зазначено, що звільнення з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем здійснюється в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладення контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов'язків він два або більше разів у сукупності притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни в Міністерстві оборони України.
Відповідно до п.18 розділу III Інструкції №475 "Про речове забезпечення Національної гвардії України" у разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні на підставі довідки- розрахунку на утримання вартості речового майна.
Відповідно до пункту 3 Розділу XXI Інструкції №200 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" одноразова грошова допомога яка виплачена за підписання першого контракту підлягає стягненню з військовослужбовців, визначених у пункті 1 цього розділу, у сумі, обчисленій у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту, у разі дострокового припинення (розірвання) першого контракту та звільнення з військової служби (направлення для проходження строкової військової служби) за систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем.
Згідно п.6 розділу XXXI Інструкції №200 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців до закінчення календарного року, за який вони вже використали щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військової частини проводиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що сума заборгованості, яку має відшкодувати відповідач, з урахуванням вже стягнутих коштів, складає 24 183,54 грн.
Отже, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 24 183,54 грн. (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят три гривні п'ятдесят чотири копійки).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що станом на дату розгляду справи судом сума заборгованості відповідачем в добровільному порядку не погашена, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) кошти за видані предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився, кошти за 22 (двадцять два) дні щорічної основної відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після розірвання контракту та кошти за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту у загальному розмірі 24 183,54 грн. (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят три гривні п'ятдесят чотири копійки), із них: 1563,48 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят три гривні сорок вісім копійок) за 22 (двадцять два) дні щорічної основної відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після розірвання контракту; 8 614,22 грн. (вісім тисяч шістсот чотирнадцять гривень двадцять дві копійки) за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту; 14 005,84 грн. (чотирнадцять тисяч п'ять гривень вісімдесят чотири копійки) за видані предмети речового майна, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник