06 серпня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2192/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2019 ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, у зв'язку із наявністю податкового боргу у позивача на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Позивач не погоджується з рішенням контролюючого органу про анулювання свідоцтва платника єдиного податку та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у позивача податковий борг відсутній, рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку винесене контролюючим органом не на підставі акту перевірки, а на підставі даних картки особового рахунку платника податку, тобто всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 ПК України.
У зв'язку із чим, просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Волинській області №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва ФОП ОСОБА_1 платника єдиного податку.
У відзиві на позовну заяву від 07.08.2019 представник відповідача зазначила, що ГУ ДФС у Волинській області було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо порушень платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт перевірки №12111 від 11.06.2019. Перевіркою встановлено, що в порушення частини восьмої підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, абзацу 3 пункту 299.11 статті 299 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку в розмірі 84,10 грн. У зв'язку із чим, ГУ ДФС у Волинській області було прийнято оскаржуване рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2019.
Додатково зазначає, що ГУ ДФС у Волинській області акт перевірки №12111 від 11.06.2019 надсилався ФОП ОСОБА_1 , проте поштове відправлення повернулося не врученим з відміткою за закінченням терміну зберігання. Таким чином, не відповідає дійсності твердження позивача про те, що рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку було прийнято контролюючим органом на підставі картки особового рахунку платника податків, а не на підставі акту перевірки.
Крім того, заперечує проти стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., оскільки позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, не надано жодного первинного документу, зокрема, договору про надання правової допомоги, документів, що свідчать про оплату таких послуг, детального опису робіт та затраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт, доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів і витрат.
Враховуючи вищенаведене, просить суд відмовити у задоволення позовних вимог позивача повністю.
02.09.2019 у відповіді на відзив представник позивача звертає увагу на те, що жодних податкових вимог позивач не отримувала та була переконана, що належним чином веде податковий облік та виконує податкові зобов'язання, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Крім того, в оскаржуваному рішенні немає жодного посилання на те, що воно прийняте ГУ ДФС у Волинській області на підставі акту перевірки №12111 від 11.06.2019 ФОП ОСОБА_1 , а тому просить позові вимоги задовольнити повністю.
В письмових запереченнях від 05.09.2019 представник відповідача звертає увагу суду на те, що доказів сплати єдиного податку за IV квартал 2017 року у встановлений законодавством термін, позивачем суду не надано. При цьому, платіжним дорученням від 03.08.2018 року було погашено не грошове зобов'язання за податковою декларацією за І квартал 2018 року, а існуючий на той момент податковий борг за декларацією платника єдиного податку за IV квартал 2017 року. А тому, вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , з урахуванням пояснень наведених у відзиві на позовну заяву, безпідставними, у задоволенні яких слід відмовити повністю.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Волинській області №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.01.2020 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.20219 у справі №140/2192/19 залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 27.05.2021 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
09.06.2021 вказана справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та за результатами повторного автоматизованого розподілу справи визначено головуючого суддю для її розгляду Андрусенко О. О.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 прийнято до провадження адміністративну справу №140/2192/19. Крім того, допущено у справі заміну первісного відповідача Головне управління ДФС у Волинській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Волинській області.
29.06.2021 представником відповідача були надані документи щодо відсутності в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо сплачених позивачем коштів згідно з квитанціями від 06.02.2018 та від 07.05.2018.
У письмових поясненнях від 15.07.2021 позивач повідомив суд, що жодних платежів 10.08.2018 на рахунки ДКС нею не здійснювались. Такі дії вчиняв фінансовий (або інший відділ, що відповідальний за рух коштів на рахунках ДПС), на виконання заяви ОСОБА_1 від 27.07.2018 про перерахунок коштів у розмірі 10350,00 грн., у зв'язку з невірним зазначенням працівником банку рахунку.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо порушень платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт перевірки №12111 від 11.06.2019.
Перевіркою встановлено, що в порушення частини восьмої підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, абзацу 3 пункту 299.11 статті 299 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку в розмірі 84,10 грн.
Зокрема, як вбачається із інтегрованої картки платника по єдиному податку з 19.11.2018 року за ФОП ОСОБА_1 рахувався податковий борг в розмірі 84,10 грн., у тому числі на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 01.01.2019 року по 01.06.2019 року.
Даний борг виник в результаті того, що грошове зобов'язання за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за IV квартал 2017 року №3257 від 26.01.2018 року в розмірі 2399,56 грн. та терміном сплати до 19.02.2018 року було погашено лише 03.08.2018 року, в результаті чого була нарахована пеня в розмірі 84,54 грн. за період з 21.05.2018 року по 03.08.2018 року.
Вищезазначена пеня була погашена згідно платіжного доручення №18 від 10.08.2018 року на загальну суму 10350,000 грн.
Як наслідок станом на 19.08.2018 року - граничний термін для сплати грошового зобов'язання за декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за півріччя 2018 року №15003 від 27.07.2018 року за позивачем рахувалася переплата в розмірі 7865,90 грн., тоді як сума задекларованого грошового зобов'язання згідно з вказаною декларацією становила 7950,00 грн., і відповідно утворилася недоїмка в розмірі 84,10 грн.
Станом на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів з 01.01.2019 року (І квартал 2019 року) та 01.06.2019 року (II квартал 2019 року) дана сума заборгованості (пені) сплачена не була.
У зв'язку із чим, ГУ ДФС у Волинській області було прийнято рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2019.
Крім того, судом встановлено, що 27.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДФС у Волинській області з заявою, у якій просила перерахувати помилково сплачені кошти з рахунку НОМЕР_1 ПДФО на рахунок НОМЕР_2 - єдиний податок у сумі 10350,00 грн.
10.08.2018 відбулося перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший у сумі 10350,00 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків та листом Управління електронних сервісів ГУ ДПС у Волинській області.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог пункту 46.1 статті ПК України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).
Згідно з пунктом 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів (пункт 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).
Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Таким чином, наявність у платника єдиного податку третьої групи податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів є обставиною, з якою ПК України пов'язує можливість анулювання свідоцтва платника єдиного податку, а відтак, у справах цієї категорії істотне значення має встановлення обставин наявності такого податкового боргу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ФОП ОСОБА_1 , з-поміж іншого, заперечувала проти наявності у неї податкового боргу. Зазначала, що згідно з податковими деклараціями за 2018-2019 роки і квитанціями до них, нею вчасно подавалися декларації і сплачувалися податкові зобов'язання. На підтвердження цих обставин позивач надала декларації за 2017 рік з квитанцією від 06.02.2018, за 1 квартал 2018 року з квитанцією від 07.05.2018, за півріччя 2018 року з квитанцією від 03.08.2018, за три квартали 2018 року з квитанцією від 31.10.2018, за 2018 рік з квитанцією від 04.02.2019.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Верховний суд у постанові від 27.05.2021 вказав на те, що суди, посилаючись на відомості з інтегрованої картки платника податків, не звернули уваги, що у ній відсутні відомості щодо сплачених позивачем коштів згідно з наданими квитанціями від 06.02.2018, від 07.05.2018, відповідно, не з'ясували причин такої розбіжності. Також, посилаючись на те, що пеня була погашена згідно з платіжним дорученням № 18 від 10.08.2018 на загальну суму 10350,00 грн, суди не долучили до матеріалів справи такого платіжного доручення. При цьому, згідно з даними інтегрованої картки платника податків, зазначена сума коштів була перерахована з бюджетного рахунку. Тобто, не з'ясованим залишилося питання, чи були ці кошти сплачені платником як сплата недоїмки, чи здійснювалося перезарахування коштів, помилково зарахованих на бюджетний рахунок зі сплати іншого податку.
З даного приводу суд зазначає, як вбачається з копій квитанцій від 06.02.2018 на суму 2400,00 грн. та від 07.05.2018 на суму 7950,00 грн., кошти за даними квитанціями були сплачені як податок на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим, у інтегрованій картці платника єдиного податку відсутні відомості про сплату єдиного податку відповідно до квитанцій від 06.02.2018 та від 07.05.2018.
Як було встановлено судом з письмових пояснень позивача, при зарахуванні коштів за квитанціями від 06.02.2018 та від 07.05.2018 відбулась помилкова їх сплата на рахунок ПДФО замість єдиного податку.
У зв'язку з чим, 27.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДФС у Волинській області з заявою, у якій просила перерахувати помилково сплачені кошти з рахунку НОМЕР_1 ПДФО на рахунок НОМЕР_2 - єдиний податок у сумі 10350,00 грн.
10.08.2018 відбулося перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший у сумі 10350,00 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків та листом Управління електронних сервісів ГУ ДПС у Волинській області.
Суд зазначає, що згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Відповідно до частини п'ятої вказаної статті податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» визначене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882 (далі - Положення №122), як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
У відповідності до пункту 2.1 Положення №122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Крім цього, згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Тому, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.
Таким чином, оскільки всі суми грошового зобов'язання з податку зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування штрафів та пені.
Дані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 810/3355/17, від 18.12.2020 у справі № 822/5450/15.
Крім того, суд звертає увагу, що у даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з єдиного податку до державного бюджету було здійснено 06.02.2018 та 07.05.2018 (граничний термін сплати за декларацією від 26.01.2018 - 19.02.2018, граничний термін сплати за декларацією від 04.05.2018 - 20.05.2018), проте така сплата помилково була здійснена на інший розрахунковий рахунок.
У зв'язку з чим, за ФОП ОСОБА_1 виник податковий борг в розмірі 84,10 грн. Даний борг виник в результаті того, що грошове зобов'язання за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за IV квартал 2017 року №3257 від 26.01.2018 року в розмірі 2399,56 грн. та терміном сплати до 19.02.2018 року було погашено лише 03.08.2018 року, в результаті чого була нарахована пеня в розмірі 84,54 грн. за період з 21.05.2018 року по 03.08.2018 року. Вищезазначена пеня була погашена згідно платіжного доручення №18 від 10.08.2018 року на загальну суму 10350,000 грн. Як наслідок станом на 19.08.2018 року - граничний термін для сплати грошового зобов'язання за декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за півріччя 2018 року №15003 від 27.07.2018 року за позивачем рахувалася переплата в розмірі 7865,90 грн., тоді як сума задекларованого грошового зобов'язання згідно з вказаною декларацією становила 7950,00 грн., і відповідно утворилася недоїмка в розмірі 84,10 грн.
Суд зазначає, що оскільки позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений податковим законодавством строк.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки ГУ ДПС у Волинській області, як суб'єктом владних повноважень, всупереч положенням статті 77 КАС України, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення №1101 від 27.06.2019 про анулювання ФОП ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку.
Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією 0.0.1406016567.1 від 12.07.2019.
Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250, 262 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №1101 від 27 червня 2019 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 44106679) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платник податків НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко