м. Вінниця
06 серпня 2021 р. Справа № 120/4741/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області), у якому просив:
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області провести нарахування по не виплаті грошової компенсації та провести виплату за всі невикористанні дні (45 діб) щорічної відпустки за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України 04.01.2021 року ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області провести нарахування по не виплаті грошової компенсації та провести виплату за всі невикористанні дні (14 діб) додаткової відпустки за 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України 4.01.2021 року ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області провести нарахування по не виплаті грошової компенсації та провести виплату за всі невикористанні дні (14 діб) додаткової відпустки за 2019 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України 4.01.2021 року ОСОБА_1 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом начальника ГУНП у Вінницькій області за №226 о/с від 30.12.2020 року позивача було звільнено зі служби в поліції за п.7 ч. 1 ст.77 (за власним бажанням) з 04 січня 2021 року. Вислуга років на час звільнення в календарному обчисленні складає: 22 роки 05 місяців 09 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції - 22 роки 05 місяців 09 днів, усього для призначення пенсії -31 рік 00 місяців 19 днів.
При звільненні відповідач не провів повний розрахунок з позивачем та не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік та додаткової відпустки за 2018 та 2019 роки, які передбачені Законом України «Про відпустки» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 19.05.2021 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду зобов'язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії документів: копію витягу з наказу про звільнення позивача; розрахунок на час звільнення з поліції; довідку про середньоденне грошове забезпечення на день звільнення з поліції.
11.06.2021 року відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому вказав, що позивач у встановленому порядку отримав наказ про звільнення від 31.12.2020 № 226 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим відділом ГУНП проводиться виплата коштів.
ОСОБА_1 було звільнено зі служби з 4 січня 2021 року нараховано та виплачено грошове забезпечення в сумі 2055,49 грн. та нараховано вихідну допомогу при звільненні в сумі 81535,19 гри., кількості днів невикористаної щорічної відпустки не зазначалось у зв'язку з тим, що в році звільнення невикористаних днів відпустки не було.
Позивач наказу не оскаржував, доказів протилежного суду не надано.
За таких обставин, на думку відповідача відсутні протиправні дії з боку ГУНП, оскільки в наказі про звільнення позивача не було визначено кількості днів невикористаної відпустки, за які повинна бути виплачена компенсація, а позивач з таким наказом погодився та його не оскаржив.
Відповідно до п. 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року (далі - Наказ № 260) кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Таким чином, без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу ІІІ Наказу № та ст. 116 КЗпП України.
Щодо виплати грошової компенсації за роки, які передують року звільнення, відповідач вказує, що на підставі ч. 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-ХІІІ) та пункту 8 розділу ІІІ Порядку N 260, виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.
Таким чином, підстави для нарахування і виплати компенсації за невикористані дні відпустки у роках, які передують року звільнення - відсутні.
Щодо грошової компенсації за невикористану відпустку відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII, відповідач вказує, що відповідно до вимог частин 9 і 10 статті 93 Закону N 580- VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Твердження позивача про необхідність застосування Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 -XII не можуть бути враховані при розгляді вказаних спірних правовідносин, оскільки в абз 3 п. 14 ст. 10-1 вказано: у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Однак позивач до таких не відноситься, оскільки був поліцейським, а не військовослужбовцем та проходив службу відповідно до Закону N 580-VIII, де розділом X визначено соціальні гарантії поліцейських.
Враховуючи наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області за №226 о/с від 30.12.2020 року позивача було звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про національну поліцію» за п.7 ч. 1 ст.77 (за власним бажанням) з 04 січня 2021 року. Стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає: 22 роки 05 місяців 09 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції - 22 роки 05 місяців 09 днів, усього для призначення пенсії -31 рік 00 місяців 19 днів.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 17.02.2016 року, виданим ГУНП у Вінницькій області.
05.02.2021 року позивач звернувся до ГУНП у Вінницькій області щодо проведення нарахування та виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2020 рік, а також виплати за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018 - 2019 рік.
Листом № Ш-04/04/12-2021 від 17.03.2021 року за підписом заступника начальника Олега Кашперука позивача було повідомлено про те, що провести нарахування по невиплаті грошової компенсації та виплату за невикористану відпустку у 2020 році, та провести виплату за невикористану додаткову відпустку за 2018 - 2019 рік не є можливим, оскільки можливо виплатити компенсацію за невикористану в рік звільненя відпустку.
Також, на інше звернення позивача, листом № 29/Ш-41-2021 від 23.03.2021 року за підписом заступника начальника Олега Кашперука було надано ідентичну відповідь за підписом заступника начальника Олега Кашперука, якою відмовлено у проведенні нарахування та виплати грошової компенсації та виплати за невикористану відпустку у 2020 році, та проведенні виплат за невикористану додаткову відпустку за 2018 - 2019 рік.
При звільненні відповідач не провів повний розрахунок з позивачем та не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік та додаткової відпустки за 2018 та 2019 роки, які передбачені Законом України «Про відпустки» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за 2018 - 2019 роки, а також позивачем не використано 45 діб щорічної чергової відпустки та не отримано компенсацію за неї.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі за текстом Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено пунктом 12 статті 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі за текстом Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом № 3551-XII, особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VІІІ (далі за текстом Закон № 580-VIII).
За змістом частини 1, 3 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з частинами 2 та 3 статті 77 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII.
Згідно з частиною 1, 2 вказаної статті поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (далі за текстом Порядок № 260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
Як передбачено абзацом 7, 8 пункту восьмого розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
З аналізу наведеного правового регулювання слідує, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року.
Таким чином, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
З огляду на те, що нормами Закону № 580-VIII і Порядку № 260 не врегульовано питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, а тому при вирішенні цієї справи підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР).
Так, державні гарантії права на відпустки встановлює Закон України "Про відпустки", визначає умови, який визначає тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відпустки", державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.01.2021 року у справі № 160/10875/19.
При цьому, статті 4 Закону № 504/96-ВР визначено, що до щорічних відпусток належать додаткові відпустки, передбачені законодавством, зокрема додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII, припиняється.
Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції, судом також враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі № 200/13348/19-а, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік, а також додаткових відпусток як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік.
Однак відповідачем протиправно не виплачено позивачу такі відпустки.
Суд не приймає до уваги та вважає не обґрунтованими доводи відповідача, що вимоги позивача про компенсацію за невикористані дні відпустки є передчасними внаслідок не оскарження ним до суду наказу про звільнення з ГУНП у Вінницькій області, оскільки відсутність такого оскарження не звільняє відповідача від обов'язку провести у день звільнення позивача повний розрахунок та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, в тому числі за минулі періоди.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат зі сплати останнього у справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області провести нарахування по не виплаті грошової компенсації та провести виплату за всі невикористанні дні (45 діб) щорічної відпустки за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України 04.01.2021 року ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області провести нарахування по не виплаті грошової компенсації та провести виплату за всі невикористанні дні (14 діб) додаткової відпустки за 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України 04.01.2021 року ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області провести нарахування по не виплаті грошової компенсації та провести виплату за всі невикористанні дні (14 діб) додаткової відпустки за 2019 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України 04.01.2021 року ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддею: 06.08.2021
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 40108672 вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21100, електронна адреса: gupolice@vn.npu.gov.ua)
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна