Справа № 675/2201/20
Провадження № 1-кп/675/28/2021
"03" серпня 2021 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 , розглядаючи в м. Ізяслав Хмельницької області в закритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020240150000217 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білогородка Ізяславського району Хмельницької області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з базовою середньою освітою, жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 162 КК України,-
До Ізяславського районного суду Хмельницької області 19.11.2020 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 (по тексту - ОСОБА_4 , обвинувачений) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 162 КК України.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27.11.2020 року було призначено судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 162 КК України в приміщенні залу судового засідання Ізяславського районного суду Хмельницької області.
При цьому у відповідності до ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14.06.2021 року було продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 без можливості внесення застави до 12.08.2021 року включно.
У судовому засіданні 03.08.2021 року прокурор подав клопотання про продовження строку обраного щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки зі спливом визначеного строку його дії розглянути кримінальне провадження неможливо, однак ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу та його подальшого продовження не зменшилися.
На думку прокурора, на даний час відсутні підстави для скасування чи зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки в разі його зміни обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на ще не допитаних свідків, потерпілу, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник, позицію якого повністю підтримав обвинувачений, вказував на відсутність вагомих підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , просив змінити запобіжний захід на більш м'який, такий як цілодобовий домашній арешт, який, з огляду на особу обвинуваченого, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку під час судового розгляду кримінального провадження.
На переконання захисника тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому не є підставою для продовження тримання під вартою останнього.
Представник потерпілої вказав на підставність поданого прокурором клопотання та просив продовжити строк дії обраного раніше запобіжного заходу.
Вислухавши пояснення прокурора в обгрунтування поданого ним клопотання, доводи обвинуваченого і його захисника щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, який не пов'язаний з триманням під вартою, позицію представника потерпілої, суд встановив наступні обставини та прийшов до такого висновку.
Під час судового провадження вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч. 3 ст. 315, ч. 2 ст. 331 КПК).
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою (ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України).
Стаття 177 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з приписами ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно зазначатися про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, із матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується, в тому числі у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років.
На переконання суду, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, про що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії»
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При цьому суд наголошує і на тому, що презумпція невинуватості не може бути виправдана одним лише прагненням полегшити становище обвинуваченого.
Як вважає суд, санкції інкримінованованих кримінальних правопорушень дають об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які є ще не допитаними, з метою покращення свого становища, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Суд також враховує, що обвинуваченому відомі особи свідків у кримінальному провадженні, які є ще не допитаними в судовому засіданні, так як клопотання про їх допит заявлялося саме стороню захисту, існування ризику впливу на свідків є доведеним.
При цьому суд також враховує, що обвинувачений не одружений, на утриманні дітей не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Зазначені вище обставини, у своїй сукупності переконують суд, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу і його продовження та по своїй суті суттєво не змінилася обстановка, що дає підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Необхідно зазначити, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, який відносяться до тяжких та має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів.
Такі обставини, на думку суду, можуть спонукати обвинуваченого переховуватися від суду, водночас усі дані про особу ОСОБА_4 не спростовують висновків про існування такого ризику.
Усі свідки у даному кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, ще не допитані. З огляду на положення ч. 4 ст. 95 КПК України ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Отже, продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, що в свою чергу свідчить про те, що ймовірність реалізації обвинуваченим цього ризику, а також ризику втечі не зменшилася на даний час.
Враховуючи фактичні обставини пред'явленого обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, суд вважає, що наявний також і ризик можливості скоєння обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, суд враховує його особу, а також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 , його можливість переховуватись від суду та впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім цього необхідно зазначити, що запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики відповідно до ст. 177 КПК України доведені, які в сукупності із обґрунтованим обвинуваченнням у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину є підставою для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.
Покликання захисника про можливість застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді цілодового домашнього арешту, суд оцінює критично, оскільки обставини, на які він вказує, не спростовують та не зменшують ризиків, вказаних у клопотанні прокурором. Такі обставини не є визначальними та такими, що давали б можливість обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, в тому числі і у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Враховуючи вищевикладене, на думку суду, до обвинуваченого не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі. У даному випадку, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому строку найсуворішого запобіжного заходу є виправданою.
Зважаючи на наведене, доводи сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд відхиляє, натомість запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на 60 днів, тобто до 01.10.2021 року.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 152 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є кримінальним правопорушенням, вчиненим із застосуванням насильства, приймаючи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України та перераховані вище, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави судом не визначається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 95, 177, 178, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк обраного щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» до 01.10.2021 року включно, без можливості внесення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор», вручити у встановленому порядку прокурору, обвинуваченому та його захиснику.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той самий строк і в тому ж самому порядку, з дня отримання копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1