Справа № 609/717/21
2/609/369/2021
05 серпня 2021 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді: Ковтуновича О.В.
при секретарі судового засідання: Вознюк В.І.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1
до
відповідача: ОСОБА_2
вимоги позивача: про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, -
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
1. 01 липня 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів.
2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 27 травня 2001 року.
Від спільного проживання в них народилось двоє дітей, а саме син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час досягнув повноліття та син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27 листопада 2009 року Шумським районним судом прийнято рішення про стягнення з позивача на користь відповідача, ОСОБА_2 , аліменти на утримання двох дітей, а саме сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі.
На даний час аліменти на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_5 не стягуються, оскільки останній досягнув повноліття.
Кошти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжують стягуватись на користь відповідача.
Починаючи з 28 грудня 2020 року неповнолітній син ОСОБА_4 перейшов проживати до позивача і з вказаного часу проживає з ним та перебуває на його повному утриманні.
Починаючи з січня 2021 року у зв'язку з тим, що син ОСОБА_4 став проживати із позивачем і він його забезпечує та перебуває на його повному утриманні, позивач припинив сплачувати аліменти відповідачу по справі ОСОБА_2 .
Синові позивача та відповідача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 28 грудня 2020 року, тобто на час коли він перейшов проживати до позивача, виповнилося 14 років та 6 місяців, тобто він сам згідно діючого законодавства мав право визначити з ким із батьків він має бажання проживати без будь-якого погодження, що він і зробив.
Підставою того, що син ОСОБА_6 , залишив місце проживання відповідача було те, що відповідач не забезпечувала сина самим необхідним і навіть ті кошти, які вона отримувала як аліменти на утримання сина, остання на його потреби не витрачала, а в значній мірі використовувала на свої потреби.
3 моменту проживання сина із позивачем, відповідач жодних коштів на утримання сина не надає, з дитиною не спілкується.
З випадку, що склався вбачається, що змінились обставини тим, що неповнолітній син вже більше ніж пів року проживає із позивачем і надалі також буде проживати з ним, тому підстав стягувати аліменти з нього на користь ОСОБА_2 не має.
Враховуючи викладене вважає, що змінилось його становище, як платника аліментів, оскільки дитина стала проживати разом із ним та знаходитись на повному його утриманні, а відповідач в даний час не приймає участі в утриманні та вихованні дитини, а тому відпали юридичні підстави для стягнення з позивача, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За таких обставин, коли неповнолітній син проживає із позивачем вже більш як пів року і той же час з нього стягуються аліменти на його утримання в користь відповідача ОСОБА_2 є порушеним правом позивача, яке слід судом захистити, шляхом припинення стягнення з нього аліментів починаючи з 01 січня 2021 року.
В той же час у зв'язку з тим, що відповідач на протязі останніх 6 місяців, з того часу як син проживає із позивачем не надає жодної допомоги в утриманні та вихованні дитини, тому позивачем заявляються вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на його користь на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є мінімальним гарантованим розміром аліментів для дитини у відповідності до частини 2 статті 182 СК України, що буде необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідач ОСОБА_2 є працездатною, має житло та джерело доходів, місце праці, тому має можливість брати участь в утримуванні своєї малолітньої дитини на рівні позивачем, тому останній вважає, що з відповідача, ОСОБА_2 , слід стягувати на його користь 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до його повноліття.
На думку позивача, такий розмір аліментів на утримання дитини буде забезпечувати належний фінансовий та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному гарантованому розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дитини та при цьому не порушуватимуться права відповідача, оскільки розмір стягнення аліментів з відповідача є мінімальним та гарантований державою.
Враховуючи наведене позов просить задоволити; змінити спосіб стягнення аліментів на неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , припинивши стягнення аліментів з ОСОБА_1 , на підставі рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2009 року у справі № 2-414/09 від 03.09.2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей; Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
3. Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
4. У судовому засіданні відповідач не заперечувала, що дійсно їхній спільний із позивачем син, ОСОБА_4 проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні, однак у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з неї аліментів просила відмовити, оскільки в неї важке матеріальне становище та вона не в змозі виплачувати суму яку просить позивач.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
5. Ухвалою суду від 16 липня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 серпня 2021 року.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
6. Згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.06.2021 р. видане Шумським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_4 , батьки якого: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
7. Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2009 року по справі № 2-414/09 стягується щомісячно аліменти із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що народився в с. Тетильківці Шумського району Тернопільської області в користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі по 250 гривень на кожну дитину, починаючи з 03 вересня 2009 року і продовжувати до настання повноліття дітей.
8. Як вбачається із акту обстеження місця проживання жителя ОСОБА_4 , 2006 р.н., складеного Шумською міською радою Тернопільської області, ОСОБА_4 , 28.06.2006 р. проживає з своїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Вілія Кременецького району Тернопільської області у батьковому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Проживає без реєстрації з 28.12.2020 р.
ІV. Оцінка Суду.
9. Вимогами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
10. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
11. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
12. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
13. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
14. Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
15. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
16. Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
17. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
18. Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
19. Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
20. Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
21. З аналізу статтей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
22. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
23. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
24. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
25. Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
26. Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
27. При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
28. Судом встановлено, що з 28 грудня 2020 року син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не проживає з матір'ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 .
29. Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
30. В судовому засіданні встановлено, що дійсно неповнолітній ОСОБА_4 проживає з батьком - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які стягуються на підставі рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 27.11.2009 р.
31. Припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, то припинення стягнення аліментів має бути з дати подання позову до суду, тобто з 01.07.2021 р.
32. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
33. Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, то суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
34. Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
35. Згідно вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
36. Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до частин 5 ст. 183 СК України той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
37. Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
38. З урахуванням обставин справи, а також того, що відповідач не надала суду належних та допустимих доказів про неможливість стягнення з неї аліментів в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
39. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
40. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
41. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
42. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
43. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
44. Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов є підставним та обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
45. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Враховуючи ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1816 грн. 00 коп. за дві вимоги майнового характеру.
З цих підстав,
На підставі викладеного та керуючись ст.180-184, 192, 273 СК України, ст. 4,18,19,76-81,141,247,259,263-265,280-284,288,289 ЦПК України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів - задоволити повністю.
2. Змінити спосіб стягнення аліментів на неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , припинивши стягнення аліментів з ОСОБА_1 , на підставі рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2009 року у справі № 2-414/09 від 03.09.2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.
3. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
4. Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1816 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шумський районний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , житель с. Вілія Кременецького району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспортні дані не відомі.
Повний текст судового рішення складено 06 серпня 2021 року.
Суддя: О. В. Ковтунович