20.07.2021 Справа №607/2152/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-за участю секретаря судового засідання Скали В.І.
- з участю: представника відповідача -
адвоката Ярмусь В.Д.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - банк, банк, АТ КБ «ПриватБанк») звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2011 року в сумі 18 775,57 грн.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що ОСОБА_2 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву від 26 грудня 2011 року. Шляхом підписання вказаної заяви, відповідач підтвердила свою згоду на те, що дана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на сайті банку, складає між нею та позивачем договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦПК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався положеннями п.п. 2.1.1.2.3 Договору, згідно яких відповідач при укладенні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення банку. Порядок та розміри сплати процентів встановленні «Умовами, правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", з якими відповідач, підписавши заяву була ознайомлена та погодилася.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у відповідних розмірах згідно доданого розрахунку. Відповідач ОСОБА_2 порушила умови договору, суми кредиту в повному обсязі не повернула, внаслідок чого станом на 29 грудня 2020 року виникла заборгованість на загальну суму 18 775,57 грн., яка складається із: 15 036,85 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3738,72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на наведене, банк просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2021 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
22 березня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подала подала відзив на позов. Вказала, що у заяві позичальника від 26 грудня 2011 року не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме суми кредиту, розміру процентної ставки, а також пені. У заяві зазначено про розмір очікуваного кредитного ліміту у сумі 1000 грн. Крім цього, у вказаній заяві відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання. Позивачем не надано підтверджуючих документів коли саме надані кредитні кошти в сумі 15 036,85 грн., а також коли було збільшено кредитний ліміт з 1000 грн. до 15 036,85 грн. При цьому, сам позивач зазначає, що кредитний ліміт збільшувався лише до 8000 грн.
Зазначила, що згідно наданої позивачем виписки за договором від 31 грудня 2020 року, вона перестала отримувати коштів з банківської картки № НОМЕР_1 з 28 вересня 2016 року, а тому залишок по рахунку становив 7988,47 грн. Будь-яких інших карток вона не отримувала. Однак, позивачем незаконно нараховувались відсотки за користування коштами, а також «Страхування кредитного ліміту» та «Пеню за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн.», тим самим неправомірно збільшувався кредитний ліміт та заборгованість по картці, яку вона погашала. Зокрема, за період з 11 жовтня 2016 року по 26 травня 2020 року нею погашено 27 618,41 грн. Таким чином, наявна переплата з її боку, оскільки згідно даних позивача її заборгованість за неповернутими коштами становить 7988,47 грн. Однак, сплачені нею кошти були неправомірно направлені позивачем на погашення нарахованих відсотків, страхування кредитного ліміту та пені.
Посилаючись на наведене, просила відмовити у задоволенні позову.
22 травня 2021 року представник позивача подав відповідь на відзив. Вказав, що в матеріалах справи є копія Анкети-заяви від 26 грудня 2011 року із зазначенням персональної інформації відповідача. Із вказаної заяви вбачається, що відповідач висловила згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що згідна з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Також, до матеріалів справи долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитної карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з якого вбачається, що відповідачу встановлено поточну проценту ставку у розмірі 2,5 відсотки (30 відсотків на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Таким чином, сторони при укладенні договору обумовили усі істотні умови.
Зазначив, що банком надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вона користувалася коштами, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а тому отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операції є неможливим без одержання зазначеної картки. Таким чином, вказана виписка підтверджує отримання відповідачем платіжної картки та відкриття картрахунку, на який встановлено кредитний ліміт. Крім цього, з розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.
Посилаючись на наведене, просив задовольнити позовні вимоги.
У судове засідання представник банку не з'явився. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі. Позов підтримує та не заперечує щодо заочного вирішення справи.
Присутній в судовому представник відповідача - адвокат Ярмусь В.Д. просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Судом встановлено, що 26 грудня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 8000 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_2 , долученої до матеріалів справи встановлено, що 26 грудня 2011 року ОСОБА_2 відкрито картрахунок № НОМЕР_2 , 26 грудня 2011 року встановлено кредитний ліміт 0 грн., 23 червня 2016 року збільшено кредитний ліміт до 2500 грн., 06 липня 2016 року збільшено кредитний ліміт до 8000 грн. та 06 березня 2019 року зменшено кредитний ліміт до 0 грн.
З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на підставі підписаного кредитного договору ОСОБА_2 було надано такі кредитні картки: 26.12.2010 року номер картки НОМЕР_2 , термін дії до 10/15; 10.10.2015 року номер картки НОМЕР_3 , термін дії до 10/19.
Факт отримання кредитних коштів, відкриття та користування картковим рахунком, користування платіжною карткою, підтверджується випискою по картковому рахунку. Вказані обставини не заперечила в судовому засіданні відповідач.
З виписки по рахунку відповідача ОСОБА_2 вбачається, що відповідач користувалася встановленим банком кредитним лімітом та сплачувала заборгованість.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 26 грудня 2011 року станом на 29 грудня 2020 року становить 18 775,57 грн., яка складається із: 15 036,85 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3738,72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до витягом із Статуту АТ КБ «ПриватБанк», погодженого НБУ від 06.09.2019 року вбачається, що відбулась зміна типу та найменування ЗАТ на ПАТ, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відбулась зміна назви товариства з ПАТ КБ «ПриватБанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».
11 вересня 2019 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 11 вересня 2019 року, виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов банку не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За вимогами ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ ПриватБанк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
З матеріалів справи встановлено, що 26 грудня 2011 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому був збільшений банком.
Відповідач ОСОБА_2 отримала картку, користувався наданими їй позивачем кредитними коштами та сплачувала заборгованість.
На підтвердження факту укладення кредитного договору, отримання платіжної картки та користування нею, часткової сплати заборгованості за кредитом позивачем надано анкету-заяву підписану відповідачем, що не заперечує остання, розрахунок заборгованості по кредиту, виписку по рахунку, з яких вбачається факт користування коштами та погашення відповідачем заборгованості. Більше того, відповідач не заперечила сам факт укладення договору, отримання кредиту на картку у розмірі кредитного ліміту 8000 грн., користування карткою, погашення боргу.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем не доведено про погодження сторонами таких істотних умов договору як розмір процентів за користування кредитними коштами. Наданий позивачем до позову витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підтверджує вказаного. Таким чином, відповідач повинна повернути банку використані нею кредитні кошти.
З долученої банком до матеріалів справи виписки по рахунку встановлено, що витрачання коштів мало місце лише до 28 вересня 2016 року включно, останній раз на суму 20 грн., залишок після операції - 7988,47 грн. Після 28 вересня 2016 року витрати коштів не було, мало місце лише нарахування відсотків, пені та страхових платежів за договором «Страхування кредитного ліміту».
Як слідує з виписки по рахунку ОСОБА_5 залишок заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 29 вересня 2016 року складав 7988,47 грн. Крім цього, із вказаної виписки вбачається, що відповідачем у період з 01 жовтня 2016 року по 26 травня 2020 року внесено на погашення заборгованості грошові кошти у розмірі більше 27 000 грн., що перевищує заборгованість останньої по тілу кредиту у розмірі 15 036,85 грн.
Наведене свідчить про те, що банк по різному зараховував сплачені відповідачем кошти на погашення кредиту.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем вносилися грошові кошти на погашення тіла кредиту за кредитним договором у сумі більше 27 000 грн., що не оспорюється стороною позивача. Дана сума перевищує заборгованість відповідача за кредитною заборгованістю у розмірі 18 775,37 грн., а тому суд не вбачається підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачем було погашено суму заборгованості за кредитним договором у повному розмірі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», вул. Грушевського, 1Д м. Київ, код ЄДРПОУ- 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Повне рішення складено 25 липня 2021 року.
Головуючий суддяІ. М. Черніцька