19.07.2021 Справа №607/12272/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Грицай К.М.
за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,
учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Стукало М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчого при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні в розмірі 100 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує на наступні обставини.
Він 29.12.2018 року звернувся до Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області із заявою-повідомленням про злочин та притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб СТО «Все для автомобіля» винних у скоєнні злочину за ст. 191 КК України, яка була зареєстрована за №К-569 29.12.2018 року. Натомість Тернопільським відділом поліції дана заява-повідомлення про злочин була зареєстрована та розглянута не належним чином та у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», а не за правилами КПК України та йому будь-якого повідомлення про наслідки розгляду Тернопільський міський відділ поліції не надано, та у відкритті кримінального провадження за моєю заявою відмовлено. Через таку протиправну бездіяльність від змушений був звернутись із скаргою до слідчого судді, яка ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 12.03.2019 року №607/4092/19 ОСОБА_3 була задоволена, про що постановлено ухвалу, та на виконання вказаної ухвали було відкрито кримінальне провадження та досудове розслідування було доручено слідчому слідчого відділу Тернопільського міського відділу ГУНП в Тернопільській області Лесю В.Р. В подальшому слідчому Лесю В.Р. він неодноразово подавав клопотання в межах кримінального провадження, які залишились без реагування. Також він звертався із відповідними скаргами від 10.09.2019 року до Міністра Внутрішніх Справ України та Генерального прокурора України, у відповідь на які його проінформовано, що скарги направлено на розгляд до Тернопільської місцевої та в ГУНП в Тернопільській області. Дане кримінальне провадження було закрито 19.09.2019 року слідчим та у зв'язку з поданням ним вказаних вище скарг 01.10.2019 року постанова слідчого ОСОБА_4 була скасована прокурором Тернопільської місцевої прокуратури і слідство було відновлено.
ГУНП в Тернопільській області надано відповідь про проведену перевірку та визнання неправомірними бездіяльність слідчого ОСОБА_4 та притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. Одночасно, даним повідомленням казано, що досудове розслідування передано слідчому ТМВ ГУНП в Тернопільській області Петріву А.О. ОСОБА_5 також було надано ряд клопотань, які не вирішені жодним чином. 26.12.2019 року слідчий Петрів А.О. виніс постанову про закриття кримінального провадження. За його скаргою ухвалою слідчого судді від 25.02.2020 р. №607/1678/20 Тернопільського міськрайонного суду Черніцької І.М. постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована. Відтак, вважає бездіяльність слідчих Леся В.Р. та Петріва А.О. та інших слідчих які здійснювали заходи досудового слідства неправомірною і злочинною. Слідчий не здійснив жодних дій з метою встановлення розміру збитків, та не здійснив жодних дій щодо забезпечення стягнення збитків.
Вказує, що на підставі таких неправомірних дій слідства у нього виникли проблеми зі здоров'ям, він практично втратив сон, щоб заснути змушений користуватися медикаментами і постійно вживаю снодійні. Також, у сім'ї виникли проблеми із порозумінням з дружиною та дітьми, постійно на підставі неможливості довести свою правоту в правоохоронних органам виникають сварки, дружина його щодня по кілька разів звинувачує у неспроможності захистити свої права та навіть грозиться розлучитись, діти - донька і зять, також постійно звинувачують його у тому, що мені завдано великих збитків, а він такий недолугий, що нічого довести не може. Це призводить до постійних нервових стресів і наносить надзвичайних психічних і моральних страждань. На основі цих стресів, які виникли саме завдяки протиправній бездіяльності слідства, у нього виникла і перебуває в гострі фазі хвороба - псоріаз, яка вже є невиліковною, а тільки заліковується. Крім того, вказує, що він не може користуватись своїм майном, адже протягом такого тривалого часу автомобіль стоїть на подвір'ї СТО «Все для автомобіля», через введені карантинні обмеження громадський транспорт не працює та він не мав змоги дістатись до лікарні, роботи, поїхати в магазин для купівлі продуктів. А якби слідчі виконали усі вимоги закону які мали б виконати, то це питання вже б давно було врегульовано і він би міг користуватись своїм автомобілем для потреб. Все вказане наносить йому великих душевних страждань і вважає, що має бути компенсовано шляхом виплати моральних збитків які він оцінює у розмірі 100 000 гривень. Більш того, в результаті такої бездіяльності слідчих, йому також наносяться і матеріальні збитки, про які він повідомляв слідчого у клопотаннях та має право на їх відшкодування в межах кримінального провадження. З урахуванням наведеного просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду.
Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання на 09 жовтня 2020 року.
08 жовтня 2020 року від відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив, згідно якого позов не визнає, просить суд відмовити у йому задоволенні. Вказує, що в Тернопільському ВП ГУНП в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження №12019210010001117 від 09.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (самоправство). 13.07.2020 прокурором Тернопільської прокуратури Свачієм М.І. була винесена постанова про визначення підслідності кримінального проступку за сектором дізнання органу досудового розслідування Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області. Вказує, що не погоджуються із доводами позивача, що наявність ухвали суду по скасування постанови про закриття кримінального провадження свідчить про завдання позивачу органами досудового розслідування моральної шкоди з огляду на те, що в ході розслідування кримінального провадження органами досудового розслідування здійснювались усі заходи, необхідні для встановлення об'єктивних обставин справи, тому немає підстав стверджувати про протиправну бездіяльність із сторони слідчих органів поліції, відсутні процесуальні дії органу досудового розслідування, що обмежують чи порушують права та свободи позивача. Вказує, що сам по собі факт задоволення скарг ОСОБА_2 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ще не свідчить про завдання позивачу органами досудового розслідування моральної шкоди, враховуючи і те, що права позивача були поновлені. Крім того, вказує на те, що процесуальні рішення, дії та бездіяльність, які позивачами вважаються такими, що вчинені з порушенням закону, є предметом оскарження відповідно до правил ст. 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органів досудового розслідування. Також, зазначає, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди, не аргументовано розрахунок її суми, причинного зв'язку між поведінкою відповідача. Крім того, відповідач не погоджується із вимогами про стягнення моральної шкоди солідарно з відповідачів, оскільки на органи досудового розслідування не покладено обов'язку відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури чи суду.
Позивач подав відповідь на відзив, згідно якого вказує, що позовні вимоги підтримує, а заперечення відповідача є необґрунтовані. Вказує, що були присутні процесуальні дії зі сторони органу досудового розслідування, які неодноразово порушували його права. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.02.2020 року постанову про закриття кримінального провадження було скасовано, а справу направлено на дорозслідування та суд постановив дану ухвалу, оскільки вбачалося порушення прав та інтересів особи, в даному випадку ОСОБА_2 . Скарги до суду та прокуратури ним були подані не через незгоду із процесуальними діями, а через повне ігнорування його клопотань і порушення прав, про що свідчить те, що слідчого ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що він як позивач надав достатньо доказів про повну бездіяльність органів досудового розслідування, а також порушення його прав, оскільки у деяких відповідях прокуратури вказано і визнано протиправну бездіяльність слідства. Зазначив, що ГУНП в Тернопільській області не погоджується із стягненням моральної шкоди солідарно з ГУНП в Тернопільській області ДКС України. У постанові Велика Палата Верховного Суду від 27.11.2019 року №242/4741/16-ц вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (п. 43 постанови). Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (п. 44 постанови). Вказує, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити, стягнувши з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 100 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_2 та представник позивача адвокат Парубій І.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовні заяві.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Стукало М.С. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позов суду не подав.
Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_2 пояснив суду, що працівники СТО “Все для автомобіля” не проводили ремонт належного йому автомобіля, не повертали йому автомобіль, виставили за межі СТО у розібраному вигляді, телефонували йому з погрозами та вимогами заплатити значні кошти за проведення ремонту, тому він звернувся із заявою про вчинення злочину до Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, оскільки вважав, що працівники поліції захистять його права, вплинуть на вирішення цієї ситуації та працівники СТО повернуть йому автомобіль. Через бездіяльність слідчих, які неналежним чином не здійснювали досудове розслідування, не вирішували подані ним клопотання, неодноразово безпідставно закривали кримінальне провадження він відчував розчарування у діяльності правоохоронних органів, зазнав душевних страждань, в нього погіршився стан здоров'я, порушився нормальний сон, загострився псоріаз. Внаслідок того, що він не може користуватись автомобілем, він не має змоги дістатись до роботи, лікарні, поїхати в магазин для купівлі продуктів.
Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що належним ОСОБА_2 автомобілем “Ніссан Аркада” користувався зять ОСОБА_8 , який на цьому автомобілі потрапив у ДТП та передав його для проведення ремонту в СТО, про що спочатку не повідомляли власнику. Через деякий час працівники з СТО почали телефонувати ОСОБА_2 з погрозами та вимогами повернути великі кошти за ремонт, оскільки в протилежному випадку вони не повернуть автомобіль. За час, відколи автомобіль перебуває на ремонті в СТО, та через те, що поліція не розслідує справу за його заявою, він став нервовий, постійно говорить про дану ситуацію, у нього погіршився сон, загострився псоріаз. Вони намагаються його заспокоїти, морально підтримати.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він після дорожньо-транспортної пригоди передав автомобіль для ремонту в СТО “Все для автомобіля”, в процесі ремонту працівники СТО повідомили його, що вартість ремонту становить близько 40000 грн та почали телефонувати ОСОБА_2 із погрозами та вимогами сплатити кошти за ремонт автомобіля. ОСОБА_2 подав в поліцію заяву про вчинення злочину, неодноразово намагався з'ясувати у слідчого про хід розслідування, подавав клопотання, однак слідчий виявив бездіяльність, уникав надання відомостей про розслідування, не проводив слідчих дій. Внаслідок бездіяльності слідчих поліції та нерозслідування справи ОСОБА_2 став нервовий, постійно говорить про дану ситуацію, у нього погіршився сон, загострився псоріаз. Його дружина, дочка намагалась його заспокоїти, морально підтримати.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля марки “Ніссан Армада”, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
29.12.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області із заявою-повідомленням про злочин, передбачений ст. 191 КК України, а саме про те, що невстановленими особами вчинено розтрату його майна, яке було ввірене працівникам СТО «Все для автомобіля», яка була зареєстрована за №К-569 29.12.2018 року.
Тернопільський міський відділ поліції надав відповідь на запит адвоката Парубій І.М. №П-10аз від 14.02.2019 року, згідно якої звернення ОСОБА_2 у Тернопільський міський відділ поліції та матеріали за її перевіркою списано довідкою «до справи».
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Дуди О.О. від 12.03.2019 року №607/4092/19 була частково задоволена скарга ОСОБА_2 та зобов'язано слідчого Тернопільського ВП ГУНП, відповідального за внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР внести відомості про кримінальні правопорушення за його заявою.
На виконання вказаної ухвали було внесені відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12019210010001117 від 09.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (самоправство).
Досудове розслідування було доручено слідчому слідчого відділу Тернопільського міського відділу ГУНП в Тернопільській області Лесю В.Р.
Слідчому Лесю В.Р. позивач подавав клопотання в межах даного кримінального провадження.
Листом від 13 серпня 2019 року т.в.о. заступника начальника ГУ ГУНП в Тернопільській області надано відповідь позивачу, що його клопотання від 10.06.2019, 14.06.2019, 20.06.2019, 24.06.2019 та 27.06.2019 долучені слідчим до матеріалів кримінального провадження та за результатами їх розгляду слідчим прийнято рішення відповідно до ст. 220 КПК України.
Також позивач подавав скарги від 10.09.2019 року до Міністра Внутрішніх Справ України та Генерального прокурора України, які були направлені на розгляд до Тернопільської місцевої прокуратури та в ГУНП в Тернопільській області.
Листом від 22 жовтня 2019 року заступника начальника СУ ГУНП в Тернопільській області надано відповідь на звернення позивача, що слідчим Лесем В.Р. прийнято постанову від 19.09.2019 про закриття кримінального провадження №12019210010001117 від 09.04.2019 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, яка 01.10.2019 року була скасована прокурором Тернопільської місцевої прокуратури. За фактом неналежного проведення слідчим Лесем В.Р. досудового розслідування проведено службове розслідування та за невиконання вимог КПК України слідчому оголошено догану, проведення досудового розслідування доручено слідчому Петрів А.О.
Слідчому Петріву А.О. позивач направив клопотання від 28.10.2019 року у даному кримінальному провадженні.
26.12.2019 року слідчим Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Петрівим А.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діяннях складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцької І.М. від 25 лютого 2020 року у справі №607/1678/20 за скаргою ОСОБА_9 вказану постанову про закриття кримінального провадження скасовано та постановлено кримінальне провадження направити до Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області для продовження досудового розслідування. Зі змісту ухвали випливає, що слідчий Петрів провів додатковий допит потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 , проведено огляд автомобіля Нісан Армада, проте, не було проведено будь-яких інших слідчих дій та не виконано вказівки прокурора.
ОСОБА_2 подав скарги до Генерального прокурора України, прокурора Тернопільської області, прокурору Тернопільської місцевої прокуратури від 12.06.2020 року про протиправні дії прокурорів Тернопільської місцевої прокуратури та слідчих Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, які були направлені на розгляд до Тернопільської місцевої прокуратури.
Листами від 23.06.2020, 26.06.2020 Тернопільською місцевою прокуратурою повідомлено позивача про те, що досудове розслідування проводиться неефективно, слідчі дії не проводяться та процесуальним керівником направлено лист до начальника СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області з метою усунення виявлених порушень.
Також ОСОБА_2 подав скарги начальнику ГУНП в Тернопільській області, начальнику Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області від 12.06.2020 року, у відповідь на які йому було надано відповідь від 10 липня 2020 року, що проведення досудового розслідування доручено слідчому СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Васенку С.Ю. Листом від 16.07.2020 Тернопільською місцевою прокуратурою повідомлено позивача про те, що 13 липня 2020 року прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Свачієм М.І. винесена постанова про визначення підслідності кримінального проступку за сектором дізнання органу досудового розслідування Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області.
Позивач ОСОБА_2 отримав пенсію за період з 01.02.2020 року по 31.07.2020 року в сумі 12582,87 грн., що підтверджено довідкою ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Згідно довідки №38 від 21.07.2020 року ОСОБА_2 працює в КП ТМ “Тернопільміськтеплокомуненерго” ТМР на посаді сторожа та його заробітна плата за липень 2019-червень 2020 р.р. складає 98010,80 грн.
Позивач надав фіскальний чек на придбання медичних засобів на суму 1134,75 грн., проте, не долучив жодних доказів, що вказані препарати він приймав за призначенням лікаря та у зв'язку з якими саме захворюваннями.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В силу ч. 2 ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Частиною 1 статті 170 ЦК України визначено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Згідно ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною 1 ст. 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність»(2135-12), «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (3341-12) та іншими актами законодавства.
Проте, підстав для застосування у даній справі положень статті 1 вищевказаного Закону судом не встановлено. Також відсутні підстави для застосування норм ст. 1172 ЦК України.
Таким чином, при розгляді вказаної справи застосуванню підлягають статті 1173, 1174 ЦК України.
Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що внаслідок протиправної бездіяльністю слідчих Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області йому заподіяно моральну шкоду, у нього виникли проблеми зі здоров'ям, він зазнає великих душевних страждань.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За загальним правилом, підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок щодо застосування норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Такий висновок висловлений у Постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року справі № 686/27885/19, який є аналогічним висновкам, зокрема, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18 (провадження № 61-43847св18), від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19), від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18 (провадження№ 61-305св19), предметом розгляду яких були позовні заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією та бездіяльністю органів державної влади.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок невнесення слідчим СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 29 грудня 2018 року та прийняття слідчими постанов про закриття кримінального провадження, причинний зв'язок між діями слідчого поліції та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався.
Факт того, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 12 березня 2019 року зобов'язано слідчого Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області забезпечити внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою позивача від 29 грудня 2018 року, не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю працівників Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, та настанням шкоди.
Крім того, суд також зауважує, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора), зокрема про невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, про закриття кримінального провадження, не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, не свідчить про протиправність дій або бездіяльність органу досудового розслідування, не встановлює доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів прокуратури та досудового розслідування за заявою позивача.
Права ОСОБА_2 у зв'язку із невнесенням відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР та у зв'язку із закриттям слідчим кримінального провадження були відновлені ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 12 березня 2019 року та ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2020 року, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи.
Разом з тим, доводи позивача про повну бездіяльність слідчих суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами. Так, із листа ГУНП в Тернопільській області від 22 жовтня 2019 року випливає, що слідчим Лесем В.Р. були розглянуті клопотання позивача ОСОБА_2 у відповідності до ст. 220 КПК України; також, в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2020 року зазначено, що слідчим Петрів А.О. здійснені деякі слідчі дії. Крім того, ухвалами слідчих суддів не було встановлено незаконну бездіяльність слідчих органу досудового розслідування.
Суд вважає, що листи Тернопільської місцевої прокуратури про неефективність проведення досудового розслідування та факт оголошення слідчому ОСОБА_4 догани у зв'язку з невиконанням вимог КПК України не є належними та допустимими доказами та не підтверджують неправомірної бездіяльності слідчих, також суд виходить з того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту невиконання або неналежного виконання посадовими особами органу досудового розслідування службових обов'язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019210010001117 від 09.04.2019 або притягнення цих осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.
Крім того, суд встановив, що з часу внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР 09 квітня 2019 року та на час звернення позивача до суду 27 липня 2020 року минуло один рік та три місяці. Таким чином, позивачем не надано доказів надмірної тривалості кримінального провадження із врахуванням передбаченого законом строку досудового розслідування даного кримінального правопорушення.
Також, суд вважає, що позивач в судовому засіданні не довів, в чому саме полягає моральна шкода, яку зазнав позивач внаслідок неправомірної бездіяльності органів досудового розслідування.
Так, позивач зсилався у позовній заяві, що дружина та діти звинувачують його, що він не може довести свою правоту у правоохоронних органах, внаслідок чого виникають між ним непорозуміння, що призводить до постійних нервових стресів, моральних страждань.
Проте, свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечили факти таких звинувачень позивача з їх сторони, натомість вказали, що морально підтримували позивача та намагались його заспокоїти.
Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів погіршення стану здоров'я, вживання внаслідок цього лікарських засобів, а також, що він страждає на хворобу - псоріаз та що її загострення спричинене саме нервовим напруженням та стресом. Надані позивачем фіскальні чеки суд не бере до уваги як неналежні докази, оскільки позивачем не надано доказів придбання та вживання таких лікарських засобів за призначення лікаря.
Доводи позивача про те, що він зазнає душевних страждань внаслідок неможливості користуватись своїм майном - автомобілем суд також відкидає як необґрунтовані, оскільки позивач не навів доводів та не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю слідчих поліції та неможливістю користуватись даним автомобілем. При цьому сам позивач у позовні заяві вказує, що автомобіль перебуває на подвір'ї СТО “Все для автомобіля” та збитки завдаються йому саме працівниками СТО “Все для автомобіля”, у зв'язку з чим позивач не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав безпосередньо до даної юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що дії чи бездіяльність слідчих Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області під час досудового розслідування кримінального провадження були незаконними, що могло б бути, передбаченою ст. 1174 ЦК України підставою для відшкодування йому, заподіяної такими діями, шкоди та підстав для стягнення солідарно з ГУНП в Тернопільській області та Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 100000 грн. на її відшкодування шляхом списання із єдиного казначейського рахунку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності слідчих Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, що є підставою для її відшкодування, отже відсутні правові підстави для задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 16, 23, 170, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіона, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720.
Повне рішення складене 19 липня 2021 року.
Головуючий суддяК. М. Грицай