Єдиний унікальний номер 448/885/21
Провадження № 3/448/466/21
03.08.2021 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого ФОП (зі слів),
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
про права передбачені ст.268 КУпАП, ст.ст.10,63 Конституції України особі роз'яснено,
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про наступне:
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:
13.07.2021 року о 15:20год., по вул.Шевченка, що в м.Судова Вишня, Яворівського району Львівської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-2104», реєстр.номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, різкий запах з порожнини рота, зміна кольору шкіри обличчя. Водій ОСОБА_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння, що зафіксовано технічним засобом відеозапису.
Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , в судовому засіданні провину визнав, підтвердив обставини, що були зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
ІІ. Джерела права та акти їхнього застосування:
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч.ч. 1,2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення згідно зі ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на засадах суворого додержання законності і принципів презумпції невинності, згідно з якою особа, що притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки протилежне не буде доведено і зафіксовано у встановленому законом порядку.
Поряд із загальними принципами, характерними для всього адміністративного процесу (законності, об'єктивної істини, рівності громадян перед законом, оперативності тощо), провадженню в справах про адміністративні правопорушення значною мірою більше, ніж іншим провадженням, властивий принцип економічності, що, однак, не означає, що справи повинні розглядатися поверхово.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до частини 1 статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Диспозицією ч.1 статті 130 КУпАП (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» №123-IX від 16.02.2021 року) передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції - передбачає адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.3 ч.1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного ( наркотичного ) сп'яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів;- порушення мови;- виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;- поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами:- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
ІІІ. Позиція суду:
Згідно з положеннями ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-2104», реєстр.номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Такий відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд визнає цей доказ таким, що складений повноважною особою, а саме: ст. інспектором СРПП ВП№1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Мелешко О.М., яка відповідно до ст.255 КУпАП є уповноваженою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі за ст.130 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 , вказаного правопорушення підтверджується, окрім його визнання провини, наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №321821 від 13.07.2021р.;
- Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння від 13.07.2021р.;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №072537 від 13.07.2021 року;
- CD-R диском із відеозаписом вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;
- іншими матеріалами справи.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
ІV. Накладення адміністративного стягнення:
Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Обставина, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, є щире розкаяння винного.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, не встановлено.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок. Вчинення правопорушення умисно відрізняється від вчинення його з необережності. В першому випадку ступінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення, як в даному випадку, може бути вчинено тільки умисно. В таких випадках для визначення ступеня вини порушника має значення вид умислу-прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого низького мотиву.
В даному випадку суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме: з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, ступінь його вини, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують адміністративну відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до громадянина ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Визначений вид та розмір покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
V. Судові витрати:
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.
Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст. 9, 33, 34, 35, 40-1, 256, 283-285, 287-289, КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
На підставі частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати громадянином штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ю.Б. Білоус
Постанова набрала законної сили « » 20 р.
Суддя Ю.Б. Білоус