Єдиний унікальний номер 448/934/21
Провадження № 1-кп/448/184/21
Іменем України
05.08.2021 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження 12021141350000205 від 24 квітня 2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.240-1 КК України,
учасники справи:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
та його захисник-адвокат ОСОБА_5 ,
І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа:
Судом визнано доведеним, що 22 квітня 2021 року ОСОБА_3 , перебуваючи у м.Судова Вишня Яворівського району Львівської області, діючи умисно, протиправно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою перевезення через державний кордон України в напрямку Республіки Польща за грошову винагороду, отримав від невідомої особи на ім'я ОСОБА_6 каміння бурштину в стані сировини масою 65 542, 91 кг вартістю 259 428,67 грн., яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» №637/97-ВР від 18 листопада 1997 року, та Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, є дорогоцінним камінням органогенного утворення природного походження, чим вчинив його придбання, законність походження якого не підтверджується відповідними документами.
Того ж дня, ОСОБА_3 , придбане каміння бурштину у сировині, законність походження якого не підтверджується відповідними документами, помістив у конструктивні отвори днища кузова транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN», моделі «CRAFTER», номерний знак НОМЕР_1 , яке зберігалось там без відповідного дозволу та в подальшому переміщував вказане каміння бурштину у сировині зазначеним транспортним засобом до 24.04.2021р., коли під час перетину державного кордону в міжнародному автомобільному пункті пропуску «Шегині-Медика», що в с.Шегині Яворівського району Львівської області, вулиця Дружби 212, таке було виявлено працівниками митного та прикордонного контролю під час огляду транспортного засобу, чим вчинив його незаконне зберігання та перевезення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.240-1 КК України, - незаконного придбання, зберігання та перевезення бурштину у значному розмірі, законність походження якого не підтверджується відповідними документами.
ІІ. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання:
27.07.2021 року між в.о. заступника керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні з однієї сторони та ОСОБА_3 , з іншої сторони, у присутності захисника-адвоката ОСОБА_5 , укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з умовами угоди ОСОБА_3 , повністю визнав свою винуватість у вчиненому злочині, передбаченому ч.2 ст.240-1 КК і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі підозри у судовому провадженні.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, що пом'якшують покарання - повне визнання винуватості, щире каяття, позитивні характеризуючі дані, кількість утриманців - двоє неповнолітніх дітей, - сторони узгодили про призначення ОСОБА_3 , покарання за ч.2 ст.240-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Окрім цього сторони на підставі ст.75 КК України прохали звільнити ОСОБА_3 , від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку.
ІІІ. Мотивами, з яких Суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керується:
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , заявив, що розуміє зміст наданих йому законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.
Не заперечує щодо затвердження угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 просить суд затвердити угоду про визнання винуватості від 27.07.2021 року.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Стаття 468 КПК України регламентує, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Положеннями статті 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.240-1 КК України, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином.
В даному кримінальному провадженні потерпілі особи відсутні.
Свою винуватість у вчиненні даного злочину обвинувачений ОСОБА_3 , визнав беззастережно.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 , розуміє права, передбачені ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.
Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку її укладення, та КК України, а також щодо узгодженої міри призначення покарання, підстав для відмови в її затвердженні не встановлено.
З огляду на вищенаведене, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості, укладену 27.07.2021 року між в.о. заступника керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони, у присутності захисника-адвоката ОСОБА_5 слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання, яка визначена із врахуванням загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України.
Щодо питання встановлення іспитового строку ОСОБА_3 то з даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.2 ст.75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
На підставі ч.3 ст.75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
З огляду на наведене, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_3 іспитовий строк 2 роки, із покладенням на нього обов'язків, регламентованих ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
З приводу застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна судом встановлено наступне.
Як вбачається зі ст.77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Таким чином, таке додаткове покарання як конфіскація майна, навіть за умови, що воно є обов'язковим згідно санкції відповідної частини статті Особливої частини КК України, не може застосовуватись при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням.
Аналогічну позицію висловив Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зокрема, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК непотрібно.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що конфіскація майна не може бути застосована при звільненні ОСОБА_3 , від відбування покарання.
ІV. Інші рішення, щодо процесуальних питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку:
Процесуальні витрати по справі за проведення експертиз відповідно до вимог ст.ст.124, 126 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави.
Згідно з ч.9 ст.100 КПК України, під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів.
Згідно ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми, спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого, яке використовувалося як знаряддя чи засіб вчинення злочину.
Судом встановлено, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER», номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності громадянину ОСОБА_8 .
Вказаний автомобіль на даний час на підставі ухвали слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 16.07.2021 року передано останньому на відповідне зберігання, без права проводити будь-які реєстраційні дії та відчуження такого.
Сторона обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_4 в підготовчому судовому засідання не заперечив проти повернення вказаного автомобіля його власникові - ОСОБА_8 , а тому вказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, який знаходиться на даний час відповідному зберіганні у ОСОБА_8 , слід вважати такому повернутим.
Бурштин у сировині масою 65,7 кг, який знаходиться на відповідальному зберіганні в камері зберігання речових доказів Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою: м.Яворів, вул. І.Франка, 16, Львівської області - конфіскувати в дохід держави.
Заходи забезпечення у виді арешту, які накладені на підставі ухвал слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 28.04.2021 року - скасувати.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376, 469, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні 12021141350000205, укладену 27 липня 2021 року між в.о. заступника керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , у присутності захисника-адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.240-1 КК України та призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Перебіг іспитового строку установити з моменту проголошення вироку згідно вимог ст.165 КВК України.
Згідно п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Заходи забезпечення у виді арешту, які накладені на підставі ухвал слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 28.04.2021 року - скасувати.
Речові докази:
- автомобіль марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER», номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_8 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , які знаходяться на відповідному зберіганні у ОСОБА_8 , - вважати такому повернутими;
- бурштин у сировині масою 65,7 кг, який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою: м.Яворів, вул. І.Франка, 16, Львівської області - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати на проведення судової гемологічної експертизи за експертною спеціальністю 17.1 - 5148, 60 грн.; на проведення технічної експертизи документів - 1372,96 грн. та на проведення судової трасологічної експертизи криміналістичного дослідження транспортного засобу - 1372,96 грн., а всього на проведення експертиз на загальну суму 7894 (сім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) гривні 52 коп., які підлягають зарахуванню до державного бюджету.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.
Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою, статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; а також прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена, - протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом (Кримінальним процесуальним кодексом України), набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Вирок суду виготовлено в нарадчій кімнаті 05.08.2021 року.
Суддя ОСОБА_1
Вирок набрав законної сили « » 20 р.
Суддя ОСОБА_1