Справа № 462/4298/21
Іменем України
03 серпня 2021 року м. Львів
Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., з участю потерпілого ОСОБА_1 , особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Гордона І.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1
за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_3 08.06.2021 року о 10.20 год. на вул.Городоцькій, 126 у м.Львові, керуючи автомобілем «NISSAN», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та під час руху заднім ходом допустив зіткнення з автомобілем «FORD», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого вказані транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень, чим порушив вимоги п. 1.5., 2.3.б, 10.9. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
У суді ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не визнав, зазначивши, що Правил дорожнього руху не порушував. Пояснив, що 08.06.2021 року о 10.20 год., керуючи автомобілем NISSAN», номерний знак НОМЕР_1 , на вул.Городоцькій, 126 у м.Львові виїжджав заднім ходом з парковки на проїзну частину вулиці, яка в тому місці має дві смуги руху. При цьому переконався у безпечності такого виїзду, адже його пропускав водій маршрутного таксі, який зупинилася на лівій смузі. Перед маршруткою інших автомобілів не було. Вже під час того, як він почав рух автомобіль «FORD» намагався проскочити, перестроївшись із правої смуги в ліву, проте не встиг і здійснив зіткнення з його автомобілем та вважає, що дії водія ОСОБА_1 стали причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Потерпілий ОСОБА_1 у суді зазначив, що виїжджав своїм автомобілем «FORD», номерний знак НОМЕР_2 , на вул.Городоцьку і зупинився на червоне світло світлофора перед перехрестям. В цей час з парковочного майданчика виїжджав заднім ходом автомобіль «NISSAN» номерний знак НОМЕР_1 , який вдарив його автомобіль. Заперечив пояснення ОСОБА_3 , що він різко перестроювався з правої смуги в ліву, зазначивши при цьому, що водій автомобіля «NISSAN» повинен був переконатися в безпечності для інших учасників дорожнього руху його виїзду заднім ходом.
Заслухавши пояснення вказаних осіб, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що в діях ОСОБА_3 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п. 1.5. Правил дорожнього руху України Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом 2.3.б Правил передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб (п. 10.9. Правил).
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
У відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненому правопорушенні, його винуватість підтверджується матеріалами справи, які є належними доказами в розумінні ст.251 КУпАП, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №197638 від 08.06.2021 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксована дорожня обстановка, місце зіткнення і місце розташування транспортних засобів після зіткнення, яка підписана ОСОБА_3 і зауважень до якої у нього не було.
Суддя надає віри поясненням учасника ДТП ОСОБА_1 , даним в суді, оскільки вони є послідовними, відповідають його письмовим поясненням, що містяться в матеріалах справи, узгоджуються з даним вказаних документів, зокрема в тій частині, що його автомобіль «FORD», номерний знак НОМЕР_2 , на час зіткнення знаходився перед світлофором повністю в лівій смузі, на яку виїжджав заднім ходом ОСОБА_3 . Відтак пояснення ОСОБА_1 не виникають ніяких сумнівів щодо їх достовірності, вонив сукупності з іншими дослідженими та перевіреними доказами відповідають встановленим фактичним обставинам події.
Натомість суд критично оцінює доводи водія ОСОБА_3 щодо невизнання ним вини у вчиненому, зокрема, що він переконався в безпечності свого виїзду заднім ходом на проїзну частину дороги, оскільки це спростовуються вказаними зібраними та дослідженими в суді доказами. Отже, суд вважає наведені доводи ОСОБА_3 надуманими і такими, що направлені на уникнення відповідальності за вчинення правопорушення.
Таким чином, з врахуванням фактичних, встановлених під час судового розгляду, обставин вчинення правопорушення і досліджених доказів у їх сукупності, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 , виконуючи виконуючи виїзд заднім ходом на проїзну частину дороги зобов'язаний був на виконання вказаних вимог Правил дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не повинен був створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, в даному випадку автомобілю «FORD», номерний знак НОМЕР_2 , проте цього не зробив, а відтак він порушив вимоги Правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП.
За наведених обставин, з огляду на достатність і переконливість доказів у справі, суддею було відмовлено у заявленому під час розгляду клопотанні захисника ОСОБА_4 - адвоката Гордона І.М. про необхідність призначення експертизи на предмет дотримання учасниками події Правил дорожнього руху.
Враховуючи наведене, вважаю, що в діях ОСОБА_3 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
З врахуванням даних про особу правопорушника у сукупності із обставинами справи та ступеня тяжкості вчиненого ним правопорушення, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст.23 КУпАП, вважаю, що до ОСОБА_3 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, справляється судовий збір у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 грн.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 61-12842св18 щодо стягнення судових витрат з учасників бойових дій вказано наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
На учасників бойових дій розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, який визначає статус, зокрема, і учасників бойових дій та гарантії їх соціального захисту.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.
Згідно із частиною 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну правову допомогу» 06 листопада 2012 року № 5477-VI частину другу статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викласти в такій редакції: «Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань».
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб від 22.05.2018 року внесені зміни, зокрема, у статтю 5 Закону України «Про судовий збір» (пільги щодо сплати судового збору), а саме: відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма статті даного Закону не містить посилань на те, що це стосується лише позову і він має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності ясності і недвозначності і правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування не включає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частини перша статті 129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Згідно усталеної практики Верховного Суду (постанова від 27.06.2018 року у справі № 61-12842св18) відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в першу чергу пов'язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій.
Керуючись ст.40-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю. Колодяжний