Справа № 462/4204/21
30 липня 2021 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Борисюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП капітан поліції Федевич Іван Михайлович, про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у Львівській області ДПП), в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4329799 від 10.06.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП і накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що інспектором УПП у Львівській області ДПП Федевичем І.М. винесено відносно нього вказану постанову, згідно якої він 10.06.2021 року о 01.27 год. на вул. І.Мазепи, 1 у м. Львові, керуючи автомобілем Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1 , під час руху транспортного засобу користувався засобом зв?язку тримаючи його в руках, чим порушив п.2.9 «д» Правил дорожнього руху. Проте стверджує, що Правил дорожнього руху не порушував і вказаного у постанові правопорушення не вчиняв. Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ним правопорушення, не надано, інспектором не досліджено і в постанові не вказано. Зазначає, що інспектором при винесенні постанови не встановлено дійсних обставин події, взагалі не було проведено розгляд справи, на виконання вимог ч.5 ст.258 КУпАП не складено протоколу, а одразу винесено оскаржувану постанову, тому він не міг реалізувати свої процесуальні права у цій справі. Також вказує на безпідставний розгляд справи на місці зупинки, тоді як положення КУпАП передбачають розгляд справи за місцезнаходженням органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення. За таких обставин вважає оскаржувану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 23.07.2021 року після усунення позивачем 22.07.2021 року на виконання ухвали суду від 16.06.2021 року недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та визначено дату і час розгляду, про що повідомлено сторони.
Позивач у судове засідання 30.07.2021 року не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення такого ОСОБА_1 було повідомлено належним чином.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, не направив в судове засідання свого уповноваженого представника, причин неявки суду не повідомив, відзиву на адміністративний позов суду не подав.
Третя особа, яка належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з?явилася та причин неявки суду не повідомила.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому за вказаних обставин, суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п.2.9 «д» Правил дорожнього руху водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення, у тому числі користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що 10.06.2021 року інспектором УПП у Львівській області ДПП винесено постанову серії ЕАН №4329799, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно з даною постановою позивач визнаний винним у тому, що він 10.06.2021 року о 01.27 год. на вул. І.Мазепи, 1 у м. Львові, керуючи автомобілем Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1 , під час руху транспортного засобу користувався засобом зв?язку тримаючи його в руках, чим порушив п.2.9 «д» Правил дорожнього руху (а.с. 9).
Стосовно посилань позивача на порушення інспектором порядку та процедури притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, розгляд справи без складання протоколу, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно вимог ч.3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
В свою чергу, ч.2 ст.258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Також, відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно приписів п.2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.276 КУпАП вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні ч.1 ст.276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Проте, Законом України № 596-VII від 14.07.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 КУпАП.
Таким чином, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача з приводу неналежного місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч.1 і ч.3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно з п.24 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу на неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Суд звертає увагу на те, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак суду не надано жодних доказів (аудіо- чи відео фіксації), які б підтверджували факт здійснення позивачем адміністративного правопорушення.
В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази, які б безспірно підтверджували вищезазначені обставини, тобто, посвідчували об'єктивну сторону адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Отже, виходячи з зазначених обставин справи, в даному випадку відсутня належна доказова база, яка б підтверджувала факт порушення позивачем правил дорожнього руху.
Суть судового контролю під час розгляду справи полягає в тому, щоб оцінити підставність винесення спірної постанови саме на момент її винесення. Суд не повинен перебирати на себе не властиві функції і фактично здійснювати розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані та не могли бути враховані відповідачем до моменту винесення постанови.
Таким чином суд вважає, що за відсутності в даному випадку фото-відео-фіксації, сама по собі спірна постанова про адміністративне правопорушення повністю не відображає опису обставин, встановлених при розгляді справи та не підтверджує факту вчинення позивачем правопорушення, а лише тільки вказує на нього.
За таких обставин, суд бере до уваги письмові пояснення позивача, викладені в позовній заяві, оскільки вони не спростовані відповідачем, про те, що він не порушував Правил дорожнього руху і засобом мобільного зв?язку під час руху автомобіля не користувався, і вважає, що притягнення позивача до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП є незаконним.
З урахуванням наявних по справі доказів вбачається, що поліцейським порушено норми ст.245 КУпАП, а саме відповідачем не було вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
Виходячи з наведеного, з огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено, а відповідачем не представлено жодного належного, об'єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача, підтверджував правомірності оскаржуваної постанови та вказував на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а відтак протиправним, тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви до суду, в розмірі 454 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 73-77, 90, 139, 229, 241-246, 268, 271, 272, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4329799 від 10.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, згідно п. 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України - через Залізничний районний суд м.Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Участини справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, 19;
третя особа - інспектор УПП у Львівській області ДПП Федевич Іван Михайлович, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, 19.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю. Колодяжний