Справа № 442/3369/20
Провадження № 1-кс/442/1083/2021
02 серпня 2021 року cлідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову від 29.06.2021 про закриття кримінального провадження № 12020140110000507 від 18.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України та та направити матеріали кримінального провадження для подальшого розслідування.
В обґрунтування скарги покликається на те, що 29.06.2021 слідчим СВ Дрогобицького РВПГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12020140110000507 від 18.03.2020на підставі п.2 ч,1 ст. 284 КПК України, через відсутність в діях складу кримінального провадження.
Вважає таку незаконною , оскільки слідчою не було зроблено жодних процесуальних дій, розслідування проводилося поверхнево, без дотримання чинного законодавства.
Скаржник в судовому засіданні вимоги скарги підтримав в повному обсязі.
Слідчий Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не повідомив суду причини неявки. Його неявка не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до вимог передбачених ч.1 ст. 303, ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження можуть бути оскарженні заявником протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови про закриття кримінального провадження.
З наданих доказів, вбачається, що заявник дізнався про наявність оскаржуваної постанови 06.07.2021. Із скаргою звернувся до слідчого судді 16.07.2021, таким чином, встановлено, що скаржник у визначені законом строки звернувся до слідчого судді зі скаргою. Інше протилежної стороною не доведено.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ст.9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.4 ст.38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з п.3 ч.1 ст.303, ч.1 ст.304 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим чи їх представником можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження .
Відповідно до ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Судом встановлено, що в провадженні Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020140110000507 від 18.03.2020за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України.
29.06.2021 слідчим слідчого відділу Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття вищевказаного кримінального провадження.
Постанову мотивовано тим, що в ході досудового розслідування не було встановлено факту викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, в також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, як такі, що спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток. Також не було встановлено факту порушення роботи підприємства, що виразилося в ускладненні чи унеможливленні на певний час виконання підприємством, установою чи організацією покладених на них функцій та обов'язків. Окрім цього документи, які зі слів ОСОБА_3 , а саме: заяви на отримання одноразової допомоги з відображенням отримання в «розрахунково-платіжній відомості» (синтетичний облік операцій з нарахування матеріальної допомоги в журналі №5 «Облік розрахунків»), в період часу з 1990 по 2001 рік, а також документи щодо тарифних ставок працівника підприємства не відносяться до особливо важливих документів.
Також під час розслідування не встановлено наявності у службових осіб ДП «Дрогобицьке лісове господарство» мотиву та мети, вчиняти крадіжку документів.
В ході досудового розслідування було встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 вважає довідки та розрахунки, складені ДП «Дрогобицьке лісове господарство» сфальсифікованими виключно через незгоду із зазначеними в них даними та неправильно застосованими розмірами тарифних ставок. Питання правильності проведених розрахунків входить в сферу адміністративної юстиції та відповідно може бути розглянуто в суді за правилами цивільного чи адміністративного судочинство щодо оскарження актів суб'єктів владних повноважень чи державних установ.
Частина 1 статті 357 КК України передбачає відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, в також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах. Частина ч.2 ст.357 КК Україна передбачає настання кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною 1 вказаної статті, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток.
Порушення роботи підприємства, установи чи організації означає, що заволодіння, знищення, пошкодження чи приховування документів, штампів, печаток істотно ускладнило чи унеможливило на певний час виконання підприємством, установою чи організацією покладених на них функцій та обов'язків (наприклад, видачу судом дозволу на обшук, огляд, арешт тощо, посвідчення нотаріусом документів).
Питання про визнання документів, штампів, печаток особливо важливими слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням матеріалів конкретної кримінальної справи. До таких документів можуть бути віднесені, наприклад, особові справи працівників підприємства, печатки із зображенням Державного Герба України.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Якщо предметом посягання виступають особливо важливі документи, штампи, печатки, умислом винного має охоплюватись усвідомлення специфічних ознак предмета злочину.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357, є мотив - корисливий або інші особисті інтереси.
З огляду на викладене, слід зазначити, що слідчим як вірно надано оцінку зібраним доказам, так і наведено відповідні висновки в оскаржуваній постанові щодо необхідності (законності) закриття кримінального провадження та відсутності потреби у продовженні строків досудового розслідування з метою належного (повного та всебічного) його здійснення, вжиття заходів щодо встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, зібрання усіх можливих доказів для повідомлення обґрунтованої підозри відповідній особі. Вказане свідчить про обґрунтованість оскаржуваної постанови та відповідність такої встановленим вимогам закону.
Слід особливу увагу звернути на те, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, тому прийняття даного рішення можливе після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин провадження та оцінки слідчим зібраних та перевірених доказів у їх сукупності.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини» (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, «Ґюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
З матеріалів кримінального провадження та оскаржуваної постанови вбачається, що під час досудового розслідування слідчим було проведено достатнього та необхідного за даних умов обсягу слідчих дій, необхідних в даному кримінальному провадженні, а тому, слідчий суддя вважає оскаржувану постанову такою, що відповідає вимогам статті 110 КПК України.
Відтак, висновок слідчого про наявність підстав для закриття кримінального провадження є правильним, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.
Разом з тим, слідчий суддя роз'яснює, що слідчий та прокурор самостійно обирають тактику проведення слідчих дій. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ст. 40 КПК України ).
Положення ч. 4 ст. 40 КПК України вказують, що слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.
При цьому, слідчий суддя не є стороною обвинувачення й не може давати вказівки або зобов'язати дізнавача провести певну слідчу дію, адже при вирішенні даного питання він є цілком самостійним, що узгоджується з положеннями ч.5 ст. 40 КПК України та ст. 40-1 КПК України
Керуючись ст.ст.303, 307, 376 КПК України, суд -
постановив:
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Льввіській області ОСОБА_4 від 29.06.2021 про закриття кримінального провадження № 12020140110000507 від 18.03.2020 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з моменту її проголошення до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 06.08.2021.
Слідчий суддя ОСОБА_1