Справа №461/3682/21
02 серпня 2021 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
при секретарі Степанюк Ю.
з участю:
представника позивача Шокала В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Галицької митниці Держмитслужби України (адреса: м.Львів, вул.Костюшка,1, код ЄДРПОУ 43348711 ) про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби про скасування постанови про порушення митних правил №0559/20900/21.
Свої вимоги мотивує тим, що 20 квітня 2021 року Галицькою митницею Держмитслужби винесено постанову у справі про порушення митних правил №0559/20900/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 63 480,12 грн. Листом митного органу Литовської Республіки від 04.12.2020 №(20.3/15)3В-7594 скеровано копії митної декларації №18LTLC0100EK108F44 від 05.10.2018, рахунку-фактури від 05.10.2018 серії 18 №00525 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 виданого 10.10.2011 компетентними органами Королівстка Данії, згідно яких продавцем вказаного автомобіля є литовська компанія UAB «Roldana», а його вартість становить 3600 євро. На підставі цього, митниця прийшла до висновку, що в діях позивача нібить міститься ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України. Позивач зазначає, що не погоджується із змістом постанови, зокрема в частині наявності вини в його діях та наявності будь-яких протиправних дій. Так як відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, описаного в постанові, то і відсутній сам склад правопорушення. Також ні в постанові, ні в матеріалах справи не доводиться обставини, що позивачу могло бути відомо обставину вартості автомобіля, що була задекларована при експорті відповідного товару. У постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам, що надійшли на запит Держмитслужби, ніж тим, що подані до митного контролю митниці. Просить позов задоволити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.05.2021 року відкрито провадження у справі.
01.06.2021 року представником відповідача надано суду відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити та надав пояснення, аналогічні викладеними у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.485 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
ст. 486 Митного кодексу України визначено, що завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно із ст. 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи зміст наведених вище норм чинного законодавства, необхідно вказати, що склад правопорушення, визначеного ст.485 Митного кодексу України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).
Відповідно до ст.10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст.485 Митного кодексу, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.
Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого ст.485 Митного кодексу України) обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03.06.2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», порушення митних правил слід вважати як завершені дії, спрямовані на порушення митного законодавства, так і спробу їх вчинення.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03.06.2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.
Суд, який здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях чи домислах. Кожна сторона має довести свої вимоги та заперечення належними доказами.
Відповідно до статті 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються зокрема, висновком експерта.
Як вбачається з матеріалів справи Митними органами Литовської Республіки листом від 04.12.2020 №(20.3/15)3В-7594 (лист Держмитслужби № 20/20-02.01/7.4/98 від 02.02.2021) скеровано копії митної декларації №18LTLC0100EK108F44 від 05.10.2018, рахунку-фактури (PVM SaskaitaFactura) від 05.10.2018 серії 18 №00525 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 виданого 10.10.2011 компетентними органами Королівства Данії, згідно яких продавцем вказаного автомобіля є литовська компанія UAB «Roldana» (Statybiniku g. 28. Pakruojis), а його вартість становить 3600 євро (згідно курсу НБУ станом на 19.10.2018 становить 116 122,18 гривень.)
Як підставу для пропуску на митну територію України товару на митну територію України позивачем для здійснення митного контролю особисто було подано: Договір купівлі-продажу (umowakupna/contractdevente) б/н від 10.10.2018 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , видане 10.10.2011 компетентними органами Королівства Данії, згідно яких, громадянином PeterMallinson (Solagervej 29, 4783 Haslev) автомобіль марки «SUZUKI SX4», номер кузова НОМЕР_3 , було продано ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 , 7, НОМЕР_4 Збараж) за ціною 1500 євро.
19.10.2018 для здійснення митного оформлення вказаного автомобіля у митному режимі «імпорт» до відділу митного оформлення №1 митного поста «Тернопіль-центральний» Тернопільської митниці ДФС було подано електронну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA403010/2018/008358 разом з вищевказаними товаросупровідними документами.
За зверненням позивача було проведено експертне товарознавче дослідження судовим експертом Мазуром Михайлом Степановичем - Висновок №2186 від 18 жовтня 2018 року, яким вартість автомобіля визначено у 1550 євро.
Крім того, у позовній заяві позивач, зазначив, що ним у митній декларації №UA403010/2018/103640 від 10.10.2018 зазначено правдиві відомості про товар та долучені всі достовірні документи, а митницею не доведено факту подання до митниці неправдивої інформації, оскільки саме по собі зазначення документів, які чимось не співвідносяться з документами, наданими за зверненням митниці Митними органами Литовської Республіки не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.
Також ОСОБА_1 припускає, що вказаний автомобіль був предметом договорів купівлі-продажу між невідомими йому особами, втім, відношення до цієї декларації та зазначених документів він має та ствердно заявляє, що для декларування вказаного автомобіля подав усі наявні в нього достовірні документи. Вважає, що зі змісту зазначених у постанові документів випливає, що продавець вирішив оформити експортну митну декларацію на іншу особу та з більшою, ніж була досягнута домовленість ціною. Очевидно, що такі дії ним були вчинені з метою збільшення суми ПДВ (VAT), що заявлялось ним до відшкодування.
Ні в постанові, ні в матеріалах справи не доводиться обставини, що ОСОБА_1 могло бути відомо обставину, яка вартість автомобіля була задекларована при експорті відповідного товару. Заявляє, що у постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам, що надійшли на запит Держмитслужби, ніж тим, що подані до митного контролю митниці.
Суд зазначає, що первинні документи оформленні належним чином, договір купівлі-продажу (umowakupna/contractdevente) б/н від 10.10.2018 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , видане 10.10.2011 компетентними органами Королівства Данії, згідно яких, громадянином PeterMallinson (Solagervej 29, 4783 Haslev) автомобіль марки «SUZUKI SX4», номер кузова НОМЕР_3 , було продано ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 , 7, НОМЕР_4 Збараж) за ціною 1500 євро у повній мірі відображають зміст господарської операції та їх вартісні показники.
Митницею оформлення, в ході здійснення контролю за заявленою митною вартістю не було здійснено її корегування.
Правильність та обґрунтованість заявленої митної вартості підтверджується Висновком №2186 від 18 жовтня 2018 року Експертного товарознавчого дослідження, проведеного за заявою ОСОБА_1 , що додавався до митного контролю, про що свідчить позиція 3016 у митній декларації № UA 403010/2018/008358, по якій було проведено митне оформлення автомобіля марки «SUZUKI SX4», номер кузова НОМЕР_3 . Вказаним Вистовком яким вартість автомобіля визначено у 1550 євро.
Відповідач, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не спростував факту відсутності за межами митної території України громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на момент оформлення митної декларації №18LTLC0100EK108F44, яку отримали митні органи України від Митними органами Литовської Республіки листом від 04.12.2020 №(20.3/15)3В-7594, що унеможливлює оформлення ним такої декларації. Також не доведено взаємозв'язку між ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_4 , на якого оформлена дана декларація.
Також відповідач не обґрунтовує, чому при оформленні митної декларації №18LTLC0100EK108F44, яку отримали митні органи України від Митними органами Литовської Республіки листом від 04.12.2020 №(20.3/15)3В-7594 протокол про порушення митних правил та оскаржувану постанову складено на ОСОБА_1 , а не на громадянина ОСОБА_5 .
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.
Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції».
Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardov.Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно ст. 527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.
З врахуванням наведених положень, суд вважає за необхідне скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0559/20900/21 від 20.04.2021 р., та провадження у справі закрити.
Згідно ст. 139 КАС судові витрати віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 20, 238, 242, 245, 250, 257, 260, 261, 268, 269, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 4, 53, 57, 71, 292, 485, 494, 495, 498, 529, 530, 531 Митного кодексу України, суд,
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Галицької митниці Держмитслужби України (адреса: м.Львів, вул.Костюшка,1, код ЄДРПОУ 43348711 ) про скасування постанови у справі про порушення митних правил- задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення №0559/20900/21 від 20.04.2021 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України і закрити цю справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби України (адреса: м.Львів, вул.Костюшка,1, код ЄДРПОУ 43348711 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 06.08.2021 року.
Суддя: Радченко В.Є.