1Справа № 335/61/21 2/335/1051/2021
23 червня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участю секретаря Деркач А.А., розглянувши, у порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом вом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 39 025,07 гривень за кредитним договором №ZPC0RX05026614 від 25.08.2006, яка складається з наступного: 577,60 гривень - заборгованість за кредитом; 16 964,68 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 215,82 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 21 282,07 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору №ZPC0RX05026614 від 25.08.2006 відповідач 25.08.2006 отримав кредит у розмірі 1 226,59 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти ( щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з Умовами. У порушення вимог ст. статтей 526, 527,530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39 025,07 гривень, яка складається з: 577,60 гривень - заборгованість за кредитом; 16 964,68 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 215,82 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 21 282,07 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, та судові витрати.
Ухвалою судді від 13.01.2021 відкрито провадження у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку спрощеного позовного провадження та призначено у справі судове засідання.
09.02.2021 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» не мають нормативного обґрунтування, та відповідно, не піддягають задоволення. Звертає увагу на те, що позивач зазначає, що кредитний договір був укладений 25.08.2006, тобто понад 14 років потому, виплати за кредитом за вказаний період не здійснювалися. Як вбачається із договору, сторони погодили строк повернення кредитних коштів 24 місця.
Відповідно до п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користуванням кредиту, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Таким чином, строк виконання зобов'язань за договором настав 25.08.2008.
Отже, право на звернення до суду у позивача виникло 26.08.2008 після порушення строку виконання зобов'язань. Але позивач звернувся до суду лише у січні 2021, більш ніж через 12 років, тобто зі спливом трирічного строку позовної давності.
У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що позивачем пропущений загальний трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у позові з цих підстав.
Тому ОСОБА_1 просив застосувати загальний строк позовної давності, визначений у три роки та у задоволенні позовних вимог відмовити.
Крім того, суду зазначив щодо втрати документів відповідачем, а саме паспортів, про що надано копію листа Національної поліції України відділу №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області №781/46/02/02-2021 від 01.02.2021, що підтверджує його звернення до вищевказаного органу та реєстрації у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні правопорушення та інших подій Відділу поліції №1 за номером 2178 від 26.01.2021.
16.03.2021 на адресу суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з тих підстав, що кредитний договір є чинним та продовжує свою дію, обставини, на які посилається відповідач, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем було дотримано при зверненні до суду. Крім того, представник позивача вважає, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені також немає, оскільки порушення триває, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
22.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення на заперечення від 23.02.2021, згідно яких ОСОБА_1 наполягає на залишення позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» без задоволення.
27.04.2021 на адресу суду засобами поштового зв'язку від представника позивача надійшли заперечення, які є аналогічними відповіді на відзив відповідача, відповідно до яких представник АТ КБ «Приватбанк» просить позов задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. У матеріалах справи міститься заява представника позивача АТ КБ «Приватбанк», в якій він просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення повідомлявся належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріли матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 80, 81 ЦПК України, та, з'ясувавши фактичні обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.09.2006 відповідач ОСОБА_1 подав до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» заяву позичальника №DNH4KP36340329 про надання йому строкового кредиту в сумі 1 400,00 гривень строком на 24 місяці з відсотковою ставкою 2,09 % в місяць з метою купівлі товарів народного споживання у виді мобільного телефона Motorola L7, вартістю 1 100,00 гривень (а.с. 6).
Таким чином, позивачем у позові невірно було зазначено номер заяви та дату її підписання відповідачем ОСОБА_1 .
Заява позичальника №DNH4KP36340329 містить згоду клієнта з тим, що він ознайомлений з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та що ця Заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.
До заяви позичальника №DNH4KP36340329 банк додав Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка») (Стандарт), затверджені головою Правління ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 7-10).
Згідно із заявою позичальника №DNH4KP36340329, яку було підписано відповідачем 16.09.2006, для повного розрахунку за товар і сплати комісії банку та ТОВ «ПриватКредит» за консультативні послуги банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 1 430,00 гривень на строк 24 місяці по 16.09.2008 включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця в періоди сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти ( щомісячний платіж) у сумі 76,63 гривні для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Для виконання зобов'язань банк відкриває позичальнику рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, кредитний, рахунок по відсотках, рахунок для обліку комісії. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, процентів, комісію відповідно до Заяви та Умов. Позичальник доручає банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти на день надання в сумі 1 100,00 гривень на поточний рахунок підприємства торгівельно-сервісної мережі ПП ОСОБА_2 , а також комісію Компанії, зазначену в п.2.2. Умов на відповідний рахунок. Позичальник доручає банку здійснювати погашення заборгованості за кредитом у передбачені строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку, що відповідає платіжній картці, емітованій ПриватБанком (номер рахунку та картки у заяві позичальника № НОМЕР_1 не зазначені). Товар є предметом застави та відповідно до п. 2.3., п. 2.4., 2.5. Умов є забезпеченням зобов'язань. Згідно з п.4.2. Умов при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6% на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з ч. 2 цієї статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Згідно з вимогами частини четвертої ст. 203 цього Кодексу правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України(частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти та неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).
Таким чином, 16.09.2006 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, було укладено кредитний договір №DNH4KP36340329 та досягнуто згоди щодо умов договору, визначених в заяві позичальника №DNH4KP36340329.
Відповідно до укладеного договору №DNH4KP36340329 від 16.09.2006 банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 1 430,00 гривень на строк 24 місяці по 16.09.2008 року включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту. Строк дії договору становить 24 місяці по 16.09.2008 року включно.
У заяві позичальника №DNH4KP36340329 від 16.09.2006 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення пені та штрафів, крім заяви позичальника №DNH4KP36340329 від 16.09.2006, послався на Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка») (Стандарт), затверджені головою Правління ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Вказаними Умовами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені права та обов'язки клієнта, а також інші положення, зокрема: визначення строку дії договору відповідно до заяви позичальника (п.2.1. та п.3.2.2. згаданих Умов); позовну давність щодо вимог банку 5 років (п.5.5. згаданих Умов); відсотків за користування кредитом в розмірі, зазначеному у Тарифах та Заяві ( п.4.1. Умов); відсотків за користування кредитом у подвійному розмірі від розміру, зазначеному в Тарифах та Заяві при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених Заявою та пп. 3.2.2., 3.3.3. Умов ( п.4.2. Умов); при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою, позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу ( п.3.2.2. Умов); при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмір 500 гривень + 5 % від суми заборгованості ( п.5.3. Умов) тощо.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови, які долучені до матеріалів справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника №DNH4KP36340329 від 16.09.2006.
Таким чином, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можуть бути належним доказом, оскільки такий доказ залежить від волевиявлення і дій однієї сторони ( банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що викладено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки витяг з Умов і правил надання банківських послуг, які долучені до справи, не підписані відповідачем.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс19.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані АТ КБ «Приватбанк» Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт) - з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, що доданий до позовної заяви, заборгованість за договором №ZPC0RX05026614 від 25.08.2006, станом на 09.09.2020 становить в загальній сумі 39 025,07 гривень, та складається з наступного: 577,60 гривень - заборгованість за кредитом; 16 964,68 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 215,82 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 21 282,07 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. При цьому, у вказаному розрахунку також зазначено, що відсотки на поточну заборгованість нараховувалися за період з 12.09.2006 по 27.08.2007, відсотки на прострочену заборгованість нараховувалися з 25.10.2006 по 01.04.2019.
З вказаного розрахунку вбачається, що позичальником за період 25.08.2006 по 09.09.2020 платежі на погашення заборгованості за кредитом не здійснювалися.
Доказів того, що відповідач здійснював платежі, які свідчать про самостійне погашення ним заборгованості за кредитним договором №DNH4KP36340329 від 16.09.2006 після закінчення 16.09.2008 строку кредитування матеріали справи не містять та позивачем такі докази не надані, а тому обставини, які б свідчили про визнання відповідачем боргу, судом не встановлені.
Враховуючи, що строк дії кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем, встановлений по 16.09.2008 року включно, то строк виконання зобов'язання у повному обсязі настав з дня, наступного за останнім днем вказаного строку дії договору.
Після спливу вказаного строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 (провадження № 14-318цс18).
З урахуванням наведеного, кредитодавець мав право нараховувати відсотки відповідачу за користування кредитними коштами протягом строку кредитування з 16.09.2006 по 16.09.2008 включно.
Таким чином, кредитодавець мав право пред'явити вимоги про стягнення тіла кредита в сумі 576,50 гривень та відсотків за користування кредитом за період з 16.09.2006 по 16.09.2008 включно. В іншій частині вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у виді процентів за період з 17.09.2008 по 09.09.2020, пені, штрафів є безпідставними.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як зазначено у ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
У заяві позичальника №DNH4KP36340329 від 16.09.2006 відомості про строк позовної давності та його збільшення відсутні.
Між тим, пунктом 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що строк позовної давності по вимогам позивача становить 5 років.
Проте, враховуючи, що суд не визнає ці Умови складовою кредитного договору № DNH4KP36340329 від 16.09.2006, оскільки вони не підписані позичальником, а тому не є належним доказом встановлення будь-яких інших умов та правил до вказаного договору, то судом не береться до уваги передбачений цими Умовами строк позовної давності тривалістю 5 років.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За правилом ч. 1 ст. 264 цього Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами позикодавця про повернення суми кредиту відповідно до визначеного у кредитному договорі №DNH4KP36340329 від 16.09.2006 порядку погашення заборгованості, повинна обчислюватися з наступного дня після закінчення строку кредиту.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 06.11.2013 (справа №6-116 цс13), 19.03.2014 (справа №6-20 цс 14), 18.06.2014 (справа №6-61цс 14), 29.06.2016 (№6-1188 цс 16).
ОСОБА_1 , відповідач у справі, повинен був повернути суму кредиту 16.09.2008, що підтверджено заявою позичальника DNH4KP36340329 від 16.09.2006 .
Враховуючи, що згідно із таким порядком, датою погашення суми кредиту та відсотків, нарахованих за користування кредитом, є 16.09.2008, то перебіг строку позовної давності починається з 17.09.2008 і закінчується 17.09.2011.
Оскільки між сторонами кредитного договору збільшення строку позовної давності не підтверджується належними та допустимими доказами, то застосуванню підлягає ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Датою звернення позивача із позовною заявою до суду згідно поштового конверту є 24.12.2020, а тому позовна заява надійшла до суду з пропуском строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.
Причин пропуску строку позовної давності позивачем не зазначено, як і підстав для переривання такого строку. Обставини, які б свідчили про переривання строку позовної давності, під час розгляду даної справи судом не встановлені.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором DNH4KP36340329 від 16.09.2006, яка включає заборгованість за кредитом в сумі 576,50 гривень та процентів за користування кредитом за період з 16.09.2006 по 16.09.2008 включно, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, а у частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з 17.09.2008, комісії та пені за несвоєчасність виконання умов договору необхідно відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Повне судове рішення складено 23.06.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення повного судового рішення, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: І.А. Крамаренко