Справа № 333/1051/21
Провадження № 2/333/1762/21
рішення
21 липня 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Бобко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна (м. Києв, вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 14) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 17692, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за Кредитним договором №630160457 від 20.06.2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 1 від 21.06.2016 року є ТОВ «Кредитні Ініціативи», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року є ТОВ «ФК «ІНВЕСТХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал», за період з 16.01.2019 року по 11.03.2020 року у розмірі 20 165,55 грн., що складається з: 9 543,86 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту; 6 826,17 грн. строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3 145,52 грн. строкової заборгованості за штрафами і пенями; 650,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису. Вищевказаний виконавчий напис був пред'явлений до виконання до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В., постановою якої від 02.09.2020 року було відкрито виконавче провадження ВП №62928547. Позивач вказала, що виконавчий напис вчинено з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки приватним нотаріусом, не були дотримані вимоги діючого законодавства щодо його вчинення, оскільки останній не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом. Повідомлень від кредитора, відповідача чи нотаріуса, в тому числі, письмової вимоги про усунення порушень боржнику, за своєю адресою вона не отримувала. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 17692 від 14.08.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. на користь ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення з неї суми заборгованості за Кредитним договором №630160457 від 20.06.2014 року у розмірі 20 165,55 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2021 року по справі було витребувано копію нотаріальної справи за виконавчим написом № 17692 від 14.08.2020 року та копію виконавчого провадження №62928547, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ТОВ «Вердикт Капітал».
13.04.2021 року на адресу суду від представника відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначила жодної обставини, яка б свідчила про протилежне, на підставі чого, просить відмовити в задоволенні позову. Окрім того, надано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про час і місце судового розгляду була повідомлена своєчасно та належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав суду, заяву в якій просив розглядати справу без його участі та участі позивача, зазначив, що позовну заяву вони підтримують у повному обсязі та просять задовольнити заявлені вимоги.
Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась судом належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, суд виходить з такого.
Частина 1 ст. 223 ЦПК України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
В зв'язку з повторною неявкою відповідача, що повідомлений належним чином про час і місце слухання справи, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних і доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що 20.06.2014 року, між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», було підписано Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «ЕКО-Максимум», а також Додаток до вказаного Договору, за умовами якого позичальнику було надано кредит на момент видачі Картки та підписання цього Договору в розмірі 1000 грн.
Правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Альфа-Банк», на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 1 від 21.06.2016 року є ТОВ «Кредитні Ініціативи».
Правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «Кредитні Ініціативи», на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року є ТОВ «ФК «ІНВЕСТХІЛЛС ВЕСТА».
Правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «ФК «ІНВЕСТХІЛЛС ВЕСТА», на підставі договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал».
Згідно виписки з особового рахунка № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 станом на 11.03.2020 року має заборгованість у розмірі 19 515,55 грн.
14.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис №17692, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» в розмірі 20 165,55 грн.
За заявою ТОВ «Вердикт Капітал» вищевказаний виконавчий напис було пред'явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Горай О.С., постановою якого від 02.09.2020 року було відкрито виконавче провадження ВП №62928547.
07.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Горай О.С. була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.09.1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (далі Закон України «Про нотаріат») нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», у редакції на час виникнення правовідносин, передбачено умови вчинення виконавчих написів, згідно із якими нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводяться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, для одержання виконавчого напису подаються нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються: а)оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 року по справі № 750/1627/18.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
Згідно висновків, зазначених Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року №6-887цс17 у справі №754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 у справі №910/5226/17 зазначено, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Як зазначено у ст. 90 Закону «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому, нотаріус повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов'язання та їх безспірність.
Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17, суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком №1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Суд також при винесенні рішення враховує той факт, що у виконавчому написі не зазначено строк повернення кредиту, що також свідчить про те, що дана інформація була відсутня і в поданій приватному нотаріусу заяві про вчинення виконавчого напису.
Таким чином, виконавчий напис вчинено не на документі, який підтверджує безспірність даної заборгованості і відповідно дає підстави для безспірного її стягнення, крім того, у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат»,виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2021 року по справі №750/3781/20 (провадження №61-14943св20) зазначав, що відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
У частині 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, у редакції на час виникнення правовідносин, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження № 4-557цс19).
У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 (провадження №44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №201/4198/17 (провадження№61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі №554/6777/17 (провадження №61-19494св18).
З висновку Верховного Суду вбачається, що сума, яка зазначена в графіку щомісячних платежів повинна збігатися із сумою заборгованості, нарахованою з урахуванням штрафних санкцій.
Крім того, матеріали справи повинні містить відомості про отримання позивачем відповідного повідомлення, а саме вимогу про усунення порушень за кредитними зобов'язаннями.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 було висунуто вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором із зазначенням суми боргу, а також те, що остання отримувала таку вимогу.
Таким чином, відомості про отримання боржником письмової вимоги про погашення заборгованості, а ні нотаріусу, а ні суду надані не були, а тому суд приходить до висновку про відсутність належного повідомлення позивача про існування заборгованості, що була заявлена до стягнення шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, що виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що банком надано нотаріусу виписку з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням сум заборгованості, однак з наданої виписки неможливо встановити наявність безспірної заборгованості, оскільки первинні облікові документи, оформлені у порядку, визначеному ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» нотаріусу надані не були, тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком, а також розмір комісії та процентів за користування кредитними коштами, зазначених у виконавчому написі, є безспірним. Також, у зазначеній виписці відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість, а також інформація, яка б підтверджувала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом Горай О.С. передчасно, з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу ІІ Порядку, оскільки відсутні докази того, що позивач отримала письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, а також відсутні підстави для визнання суми заборгованості за кредитним договором безспірною, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України,судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони,крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
13.04.2021 року до суду від генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковського О.В. надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. Представник відповідача просив суд відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки, зокрема, до позовної заяви не подано належних документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в т.ч. перерахування коштів адвокату.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача 9 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. до суду було надано:
- копію Договору про надання правової допомоги від 12.02.2021 року, укладеного між позивачем та адвокатом Тимошенком А.В.;
- копію Додатку 1 «Розрахунок вартості юридичних послуг» до Договору про надання правової допомоги від 12.02.2021 року, де відображено перелік та вартість послуг за вказаним договором;
- копію Додатку № 2 «Акт приймання-передачі виконаних робіт (надання юридичних послуг) від 12.02.2021 року» до Договору про надання правової допомоги від 12.02.2021 року, де зазначено найменування наданих послуг, а саме: консультація клієнта, складання адвокатських запитів, а також їх вартість у розмірі 2 500 грн.;
- копію Додатку № 2 «Акт приймання-передачі виконаних робіт (надання юридичних послуг) від 22.02.2021 року» до Договору про надання правової допомоги від 12.02.2021 року, де зазначено найменування наданих послуг, а саме: складання позову, заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування доказів, дистанційне супроводження судового розгляду справи, а також їх вартість у розмірі 6 500 грн.
Також, до матеріалів справи долучено копію прибуткового касового ордеру від 12.02.2021 року та копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 22.02.2021 року, в яких зазначено, що адвокат Тимошенко А.В. отримав за послуги від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 500 грн. (підстава - консультаційна допомога, складання адвокатських запитів) та у розмірі 6 500 грн. (підстава - складання позову, заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування доказів, дистанційне супроводження судового розгляду справи).
Тому суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо недоведеності факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки вони спростовуються документами, долученими до матеріалів справи.
Разом з тим, суд вважає, що розмір судових витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню, виходячи з такого.
При визначенні остаточної суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в сумі 7 000 грн.
Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що вартість наданих адвокатом послуг є завищеною та не відповідає співмірності. Оскільки судом залишалася без руху заява про забезпечення позову через те, що представником позивача неякісно була складена остання.
Крім того, відповідно до матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за розгляд судом заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн., а також за розгляд позовної заяви 908,00 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України, зазначені витрати зі сплати судового збору, також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13,18,62,64,76,81,89,141,206,263-265,268, 354 ЦПК, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту України № 296/5 від 22.02.2012 року, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна (м. Києв, вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 14) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 17692, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за Кредитним договором №630160457 від 20.06.2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк»,правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 1 від 21.06.2016 року є ТОВ «Кредитні Ініціативи», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року є ТОВ «ФК «ІНВЕСТХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал», за період з 16.01.2019 року по 11.03.2020 року у розмірі 20 165,55 грн., що складається з: 9 543,86 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту; 6 826,17 грн. строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3 145,52 грн. строкової заборгованості за штрафами і пенями; 650,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 1 362 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати, пов'язані з правничою допомогою у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 26.07.2021 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод