Єдиний унікальний номер 317/2381/21
Провадження номер 1-в/317/230/2021
03.08.2021 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області
у складі: головуючого ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника адміністрації БВК №99 ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в режимі відеоконференції клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, до арешту проживав та зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , Попередні судимості: 1) 13.02.2017 Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська за ст.309 ч1, 75 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 2) 19.04.2019 Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська за ст. 309 ч. 2, 71 ч. 1 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі;
Засуджений: 24.12.2019 Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська за ст.15 ч. 2, 185 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 71 ч. 1 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком суду від 19.04.2019; до відбуття - 2 роки 4 місяці позбавлення волі
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшло клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що він вважає, що за час відбування покарання він довів своє виправлення, а тому заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав клопотання, вважає що виправився.
Представник адміністрації державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» клопотання засудженого не підтримав. Зазначив що на його думку засуджений хоча і став на шлях виправлення, але не в повній мірі її довів.
Прокурор висловив думку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника адміністрації колонії, засудженого та прокурора, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від покарання можливо при обов'язковій та одночасній наявності в їх сукупності підстав та умов. При цьому головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Водночас, суд звертає увагу на те, що під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду клопотання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намаганням своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
Згідно наданої суду характеристики, підписаної начальником відділення СПС Біленьківської ВК № 99, узгодженої з заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи і затвердженої начальником установи, засуджений
Засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 18.11.2019 .
Під час тримання в установі виконання покарань №4 м.Дніпро характеризувався посередньо, порушень установленого порядку тримання не допускав, стягнень та заохочень не мав.
З 13.01.2020 відбував покарання в державній установі «Дніпровська виправна колонія (№89)», характеризувався негативно, допустив одне порушення режиму відбування покарання, стягнення погашено у встановленому законом порядку. Заохочень не мав.
З 27.07.2020 відбував покарання в установі виконання покарань №4 м.Дніпро характеризувався посередньо, порушень установленого порядку відбування покарання не допускав, стягнень та заохочень не мав.
З 26.08.2020 відбуває покарання в державній установі «Біленьківська виправна колонія (№99)», характеризується наступним чином: допустив одне порушення режиму відбування покарання, стягнення погашено у встановленому законом порядку, заохочень не має.
На виробництві установи працевлаштований на дільниці «Поліетилену», але згідно довідки бухгалтерії жодного дня на виробництві не працював.
Суд бере до уваги саме цю інформацію як достовірну.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, заради отримання певних пільг.
Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Посередньо ставиться до майна установи і предметів якими користується при виконанні дорученої роботи. Намагається дотримуватись вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Виконує роботи із самообслуговування, має посередній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться без ініціативи.
Участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі, в реалізації програм диференційованого виховного впливу у роботі самодіяльних організацій до засуджених участі не приймає.
Засуджений під час відбування покарання на профілактичному обліку не перебуває.
У скоєному злочині провину визнає, але не щиро.
За вироком суду має позов на суму - 170 грн, але відсутні виконавчі листи на стягнення боргу.
Комісією Біленьківської виправної колонії (№99) від 13.11.2020 засудженому відмовлено в переводі на дільницю соціальної реабілітації..
Комісією Біленьківської виправної колонії (№99) від 28.01.2021 засудженому відмовлено в заміні не відбутої частини покарання більш м'яким
Комісією Біленьківської виправної колонії (№99) від 10.06.2021 засудженому відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільненні від відбування покарання
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засуджений ОСОБА_5 заохочень не має. Крім того засуджений має 2 стягнення.
Хоча на час звернення до суду з поданням, зазначені стягнення були погашенні у встановленому законом порядку, проте враховуються судом як характеристика нестабільної поведінки засудженого протягом всього строку відбування покарання.
Також суд враховує, що згідно довідки засуджений на виробництві колонії не працює.
Суд констатує, що засуджений ОСОБА_5 не у повній мірі виконує обов'язки, визначені у ч. 3 ст. 107, ст.118КВК України та розділі ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, а його поведінка протягом часу відбування покарання не була стабільно позитивною та активною.
Наразі суд вважає, що необхідні корективи як у поведінку засудженого, так і у його соціально-психологічні властивості у достатній мірі ще не внесені, готовності до самокерованої правослухняної поведінки на теперішній час суд не вбачає, натомість вбачає необхідність у подальшому виховному впливі на ОСОБА_5 в умовах ізоляції від суспільства.
Керуючись ст. 81 КК України, п. 2 ч. 1 ст.537, п. 1 ч. 2 ст.539 КПК України, суд,-
В задоволені клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
У разі подання апеляції прокурором, виконання зупиняється.
Суддя ОСОБА_1