Справа № 305/1022/21
Провадження по справі 2/305/564/21
06.08.2021. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
секретаря судового засідання Найман Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження, цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивує тим, що їй, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 14 жовтня 1997 року, належить на праві приватної власності, в цілій частині, квартира АДРЕСА_1 . В житловій квартирі зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , як колишній власник помешкання. Однак, фактично відповідач з моменту продажу квартири, тобто з 1997 року не проживає за вказаною адресою, її місце проживання невідоме. Реєстрація місця проживання відповідача у її квартирі перешкоджає їй реалізувати своє право власності у повній мірі. На підставі наведеного просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житлом, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_3 від 17.05.2021 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.07.2021. Надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 16.07.2021, підготовче провадження по справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася. 13.07.2021 надала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. На задоволенні позову наполягає.
Відповідач, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. Була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позов не подавала.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд, прийшов до наступного висновку.
Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право власності позивача, ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 стверджується договором купівлі-продажу укладеним 14 жовтня 1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Рахівської ДНК, Небога О.І., зареєстрованого в реєстрі за №1576. та Реєстраційним посвідченням від 14 жовтня 1997 року.
У відповідності до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року (з останніми змінами від 25.05.1998 року) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Так, наразі у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована відповідач, ОСОБА_2 , що стверджується витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №470 від 17.05.2021 та відповіддю на запит суду за вих. №38/5839 від 16.06.2021 наданим відділом обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУДМС України в Закарпатській області.
При цьому, відповідач, ОСОБА_2 , з 1997 рокупо сьогоднішній день не проживає за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_2 , що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 31.05.2021.
Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для проживання чи реєстрації у вище зазначеному будинку.
Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” в ч.5 ст.3 визначає, що місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому, формальна наявність реєстрації місця проживання не є підставою для збереження права користування жилим приміщенням.
Частиною 1 ст.383 ЦК України встановлено, що власник житла має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з ч.1,2 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. З цих норм вбачається, що, по-перше, саме власник визначає коло осіб, які будуть користуватися належним йому жилим приміщенням, а по-друге, право користуванням жилим приміщенням мають члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач довела, що відповідач членом її сім'ї не являється, у належній їй на праві приватної власності квартирі з 1997 року не проживає, не веде з нею спільного господарства та не має спільного бюджету, витрати по утриманню житла відповідач не несе. Договору найму житла між нею та відповідачем не укладалося.
Поряд з цим, відповідачем жодних доказів на протилежне не представлено, відзив на позов не подано, за таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач втратила право на користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Питання про відшкодування судових витрат позивачем не ставилося.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житлом, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_3 .
Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма у часниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.
Головуюча: М.О. Марусяк