Справа № 159/1945/21
Провадження № 2-а/159/49/21
02 серпня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді - Лесика В.О.,
за участі секретаря -Посполітак Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області, старшого інспектора старшого лейтенанта поліції 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Котяша Леоніда Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Стислий виклад позиції позивача:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому прохає скасувати постанову серії ЕАН №3985688 від 28.03.2021 року, винесену старшим інспектором лейтенантом поліції 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Котяшем Леонідом Анатолійовичем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Свої позовні вимоги обґрунтовуєнаступним, що згідно оскаржуваної постанови він 28 березня 2021 року о 13 год. 50 хв. керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 73 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті с.Маюничі на 20 км., чим порушив п.12.4 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.Вказану постанову позивач вважає незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, не заперечуючи факту проїзду вказаним в оскаржуваній постанові транспортним засобом у час та місці зазначених у постанові, однак відповідач заперечує факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Зазначає, що оскільки був відсутній на даному відрізку дороги знак 5.70 ПДР України, який інформує про можливість здійснення контролю порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та технічних засобів, а також прилад на якому здійснювалась фіксація швидкості його транспортного засобу був в руках поліцейського, що є суттєвими порушеннями. Посилаючись на допущені відповідачем порушення вимог чинного законодавства, позивач прохає скасувати оскаржувану постанову.
Стислий виклад заперечень відповідача.
18.06.2021 року представником відповідача було подано відзив на позов, з якого вбачається, що позов не визнає і заперечує проти його задоволення.
Представник відповідача у відзиві вказує, що поліцейський виявивши порушення правил дорожнього руху позивачем, правомірно виніс постанову про притягнення останнього до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.4 ПДР України, які були зафіксовані лазерним вимірювачем швидкості TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС001147).
На підтвердження правомірності та законності дії поліцейського до відзиву долучено інші документи.
Рух справи в суді.
Позовна заява надійшла до суду 06.04.2021 року.
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2021 року позовну заяву залишено без руху.
22.04.2021 року було усунуто недоліки в даній позовній заяві.
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.05.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позиція учасників судового розгляду.
У ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в задоволені позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Предметом оскарження є постанова серії ЕАН №3985688 від 28.03.2021 року, винесена відповідачем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень. Відповідно до якої, позивач у час та місці зазначеній в постанові, рухався зі швидкістю 73 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті с.Маюничі на 20 км., чим порушив п.12.4 ПДР України
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує про безпідставність позову та наявність у діях позивача складу адмінправопорушення. На підтвердження зазначених у відзиві обставин представником відповідача долучено наступні докази, які були предметом дослідження в судовому засіданні і зокрема:
- лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на адресу Національної поліції України у відповідності до якого, лазерний вимірювач швидкості руху транспортних засобів «TruCAM LTI 20/20» внесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки та видано сертифікат перевірки, який діє до 26.12.2028 року;
- лист Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на адресу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20»;
- експертним висновком у відповідності з яким «TruCAM LTI 20/20» відповідає вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації України в обсязі функцій, зазначених в документах на цей технічний засіб;
- лист Департаменту патрульної поліції України територіальних (відокремлених) підрозділів про використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху;
- Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/208146 відповідно до якого повірка вказаного лазерного вимірювача чинна до 14.12.2021 року;
- сертифікатом про затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року;
- листом ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» адресованому Департаменту патрульної поліції, доводиться та обставина, що лазерний вимірювач «TruCAM» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів і повністю відповідає вимогам Державного стандарту України;
- фотофіксацією підтверджено, що автомобіль марки «Mercedes-Benz» в населеному пункті рухався зі швидкістю 73 км/год. Даний фотознімок є чітким і будь яких сумнівів не викликає.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані стороною відповідача письмові докази, які є належними та допустимими, суд приходить до однозначного висновку про відмову у задоволені позову та спростування тверджень позивача.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).
Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".
Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками..
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.
Пунктом 9 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що в якості поліцейського превентивного заходу, дозволено застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису в не автоматичному режимі.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Прилад володіє додатковою функцією фото-, відео, але не є автоматичним засобом фото-, кінозйомки у розумінні статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
При вимірюванні швидкості прилад TruCam, зокрема, може знаходитись в руках поліцейського, що допускається інструкцією з експлуатації приладу та самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).
Отже, використання приладів TruCam поліцейськими у службовій діяльності належить до повноважень поліцейських визначених Законом України «Про Національну поліцію».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що використання приладів TruCam в ручному, режимі є правомірним.
Таким чином, положення вказаного закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
В якості доказу вчинення позивачем правопорушення відповідачем надано суду диск із відеозаписом, здійсненим лазерним вимірювачем швидкості TruCAM LTI 20/20, про застосування якого зазначено в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.
В матеріалах справи наявне фото здійснене приладом TruCAM LTI 20/20, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 73 км/год.
Крім цього, з оглянутого у судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського слідує, що поліцейський при винесенні постанови про притягнення до адміністративно відповідальності діяв в межах наданих йому повноважень.
Сумнівів в об'єктивності поданих суду доказів з цих підстав не виникає.
Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги, що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з статтею 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Позивачем не надано суду доказів нас спростування вказаних обставин при винесенні постанови відповідачем.
Відтак, суд приходить до висновку, що вина позивача у порушенні ним Правил дорожнього руху України є доведеною.
Відповідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі ст. ст. 9, 72, 77, 229, 242-246, 250, 286 КАС України, ст.125, ч.1 ст.126, ст.ст. 251,258,268, 280 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію» суд,
У позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області, старшого інспектора старшого лейтенанта поліції 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Котяша Леоніда Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3985688 від 28.03.2021 року за ч.1 ст.122 КУпАП - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Повний текст рішення складено та підписано без його проголошення 06 серпня 2021 року.
Головуючий: В.О.Лесик