Ухвала
06 серпня2021 року
м. Київ
справа № 761/43915/19
провадження № 61-13031ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції м. Києва, Прокуратури м. Києва (Київська міська прокуратура), Офісу Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 у серпні 2021 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у вищевказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником не дотримано вимог щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У поданій касаційній скарзі підставами касаційного оскарження представник рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року ОСОБА_1 зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Таке обґрунтування касаційної скарги не можна визнати належним, оскільки при касаційному оскарженні судових рішень з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) має зазначатися конкретна норма права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої Верховний суд ще не робив своїх висновків та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19);
Таким чином, заявникові необхідно подати уточнену редакцію касаційної скарги, з урахуванням викладеного вище.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити без руху до 06 вересня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков