Постанова
Іменем України
02 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 303/934/19-ц
провадження № 61-3111св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: Мукачівська міська рада та ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2019 року у складі судді Куцкір Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до Мукачівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування рішення органу місцевого самоврядування і скасування державної реєстрації.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 (продавець) і банком (покупець) укладений договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 6.3 цього договору, домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 0.0706 га, кадастровий номер: 2110400000:01:004:0302, для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка не перебуває у приватній власності продавця; представнику покупця роз'яснено положення про необхідність оформлення права власності покупця на земельну ділянку, на якій розташоване відчужене домоволодіння; сторони домовились, що всі витрати, пов'язані з оформленням права власності покупця на земельну ділянку будуть відшкодовані в повному розмірі продавцем.
Тобто, відповідно до статті 120 ЗК України, 22 жовтня 2011 року до банку як набувача права власності на житловий будинок перейшло право користування і земельною ділянкою, на якій розташоване це домоволодіння, без зміни її цільового призначення, у обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.
У жовтні 2018 року банку в процесі реалізації наміру відчужити домоволодіння АДРЕСА_1 , стало відомо, що рішенням Мукачівської міської ради від 29 березня 2012 року № 498 присадибну земельну ділянку, без припинення права користування такою банком, надано ОСОБА_1 у приватну власність, про що внесено відомості до Державного земельного кадастру.
Вважає вказане рішення органу місцевого самоврядування незаконним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило визнати незаконним і скасувати рішення Мукачівської міської ради від 29 березня 2012 року № 498 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» у частині передачі земельної ділянки, площею 0,0706 га, кадастровий номер: 2110400000:01:004:0302, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , безкоштовно у власність ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Мукачівської міської ради від 29 березня 2012 року № 498 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» у частині передачі земельної ділянки, площею 0,0706 га, кадастровий номер: 2110400000:01:004:0302, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , безкоштовно у власність ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що АТ КБ «ПриватБанк», яке набуло право власності на домоволодіння, також набув право і користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщене домоволодіння, без зміни її цільового призначення та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Крім того, Мукачівською міською радою при прийнятті рішення від 29 березня 2012 року № 498 не дотримано вимоги законодавства, що у свою чергу тягне за собою визнання незаконним та скасування такого рішення. Що стосується іншої вимоги щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, то у її задоволенні необхідно відмовити, оскільки ОСОБА_1 видавався Державний акт на право власності на земельну ділянку, який на час розгляду справи дійсний та не скасований, що у свою чергу позбавляє суд можливості скасувати державну реєстрацію земельної ділянки. позивачем не пропущений строк давності, оскільки про рішення орану місцевого самоврядування стало відомо 05 жовтня 2018 року після одержання інформації від Державного земельного кадастру.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що земельну ділянку, яка правомірно перебувала в користуванні банку, Мукачівська міська рада передала ОСОБА_1 у власність без вирішення питання припинення такого права.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2019 рокута постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 916/2403/16, від 13 червня 2018 року у справі № 343/1400/15-ц та постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13.
Також, у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах) як на підставу оскарження судових рішень. Заявниця зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність за умови перебування у користуванні особи за договором лізингу домоволодіння, яке розташована на цій земельній ділянці.
Крім того, у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України) як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, заявниця у касаційній скарзі зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини четвертої статті 411 ЦПК України).
У травні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подано відзив на касаційну скаргу, згідно з яким орган місцевого самоврядування не мав права приймати рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки, яка перебуває у постійному користування банку у зв'язку з набуттям права власності на будинок, що находиться на спірний земельній ділянці.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14 травня 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
22 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яка діяла від імені ПАТ КБ «ПриватБанк», укладений договір купівлі-продажу домоволодіння, згідно з яким продавець зобов'язується передати (продати) майно - домоволодіння, у власність покупця, а представник покупця зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму. Домоволодіння, яке відчужується за цим договором, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 6.3 договору, домоволодіння розташоване на земельній ділянці, яка не перебуває у приватній власності продавця, (що підтверджується довідкою, виданою Міськрайонним Управлінням Держкомзему у місті Мукачеві та Мукачівському районі Закарпатської області від 05 жовтня 2011 року за № 04/09/1631). Земельній ділянці, загальною площею 0,0706 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, присвоєно кадастровий номер: 2110400000:01:004:0302, (що підтверджується довідкою про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, виданої Міськрайонним Управлінням Держкомзему у місті Мукачеві та Мукачівському районі Закарпатської області 29 вересня 2011 року за № 01/14/1579). Представнику покупця роз'яснено положення про необхідність оформлення права власності покупця на земельну ділянку, на якій розташоване відчужуване домоволодіння шляхом укладення договору купівлі-продажу, оренди, викупу, або іншим способом, передбаченим чинним законодавством України. Сторони домовилися, що всі витрати пов'язані з оформленням власності покупця на земельну ділянку будь-яким із перерахованих вище способів та отримання Державного акта на право приватної власності на землю, будуть відшкодовані в повній мірі продавцем - ОСОБА_1 .
Довідкою міськрайонного Управління Держкомзему у місті Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області від 05 жовтня 2011 року за № 04/09/631 підтверджено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , в приватній власності не перебуває.
Рішенням Мукачівської міської ради 24 сесії 6-го скликання від 29 березня 2012 року за № 498 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на землю громадян з наступним затвердженням зазначеної документації на сесії Мукачівської міської ради та наданням земельної ділянки у власність відповідно до вимог частини другої статті 118 ЗК України та в межах норм, визначених статтею 121 ЗК України згідно з додатком 1. Крім того, затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадян згідно з додатком 2, у тому числі ОСОБА_1 (№ 1.8 списку).
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05 жовтня 2018 року встановлено, що власником земельної ділянки, загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер: 2110400000:01:004:0302, є ОСОБА_1 .
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 643155, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0706 га, на АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За умовами частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічні положення містяться у статті 377 ЦК України.
Аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Отже, перехід права користування на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об'єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficies solo cedit» - збудоване на землі слідує за нею.
Відповідно до вимог статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Установивши, що Мукачівська міська рада передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка з 2011 року перебуває у користуванні АТ КБ «ПриватБанк» як власника житлового будинку, який розташований на цій земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав банку як користувача цією земельною ділянкою внаслідок передачі спірної земельної ділянки відповідачу.
Враховуючи, що на момент приватизації земельної ділянки право користування цією ділянкою відповідно до частини другої статті 377 ЦК України перейшло до АТ КБ «ПриватБанк», то приватизація ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, відведеної для обслуговування будинку, який на праві власності належить АТ КБ «ПриватБанк», порушує права банку як користувача земельної ділянки, враховуючи принцип неподільності долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій воно розташоване.
Аналогічні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 і підстав для відступу від наведених правових позицій не встановлено.
Отже, оскаржуючи рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність іншій особі земельної, позивач, законні права якого порушені, скористався способом захисту, який прямо передбачений законом.
Факт правомірного володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права.
Отже, Верховний Суд зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» як особа, якій належить право постійного користування спірною земельною ділянкою, наділений правом на звернення до суду з метою захисту порушеного права.
Визнання незаконним, скасування рішення органу місцевого самоврядування і скасування державної реєстрації відновить порушені права для користувача спірної земельної ділянки - АТ КБ «ПриватБанк».
Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що внаслідок приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 відбулось порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання незаконним, скасування рішення органу місцевого самоврядування і скасування державної реєстрації.
У своїй касаційній скарзі заявник стверджує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 916/2403/16, від 13 червня 2018 року у справі № 343/1400/15-ц та постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13.
Проте зазначена підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи у межах доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
У постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 916/2403/16 висловлено правову позицію про те, що до позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки, що також визначено у судовій практиці Верховного Суду України у постановах 06 грудня 2010 у справі № 3-13гс10, від 08 червня 2016 у справі № 6-3089цс15, від 22 червня 2017 у справі № 6-1047цс17. При цьому, за вимогами статті 261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності пов'язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З огляду на наведене, враховуючи, що рішення Господарського суду Одеської області від 03 червня 2013 року у справі № 3/17-4969-2011, на підставі якого третя особа-7 набула право власності на спірне нерухоме майно, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року, з дня ухвалення якої позивач отримав можливість звернутися з позовом про витребування майна, а відповідач набув право власності на це майно 17 червня 2016 року, прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом 02 вересня 2016 року, тобто в межах загального строку позовної давності.
У постанові від 13 червня 2018 року у справі № 343/1400/15-ц Верховний Суд вказав на те, що стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
У справі, що переглядається, судами встановлено, що про порушення своїх прав АТ КБ «ПриватБанк» дізналося 05 жовтня 2018 року з Державного земельного кадастру у зв'язку з наміром банку укласти правочин щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Протилежного суду не доведено.
Крім того, потрібно враховувати, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що позивачем по суті заявлено позов про усунення перешкод у користуванні майном, відсутні підстави для застосування позовної давності.
Посилання заявниці на неврахування висновків Верховного Суду України, сформульованих 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13 про те, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника, є безпідставними, оскільки за обставинами цієї справи ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого з порушенням вимог земельного законодавства. ОСОБА_1 було достовірно відомо про те, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні АТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з придбанням будинку, який розташований на цій земельній ділянці.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність за умови перебування у користуванні особи за договором лізингу домоволодіння, яке розташоване на цій земельній ділянці.
Проте Верховний Суд приходить висновку, що доводи заявника в цій частині не знайшли свого підтвердження, оскільки лізингові правовідносини не є предметом цього спору. Домоволодіння на праві власності зареєстровано за АТ КБ «ПриватБанк», а отже, Мукачівська міська рада без достатніх правових підстав передала земельну ділянку, на якій розташоване вказане домоволодіння, іншій особі.
Доводи заявника про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, не знайшли свого підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик