Ухвала
Іменем України
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 296/138/14-ц
провадження № 61-12813ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітов М. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів кредиту, договорів поруки та іпотеки,
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів кредиту, договорів поруки та іпотеки.
14 травня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження і апелянт не ставить питання про його поновлення.
До Житомирського апеляційного суду на виконання вимог ухвали Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, було направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року. В обгрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказано, що ОСОБА_1 не одержував ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, якою було повернуто його первину апеляційну скаргу та визнано її неподаною, оскільки у період з 24 грудня 2020 року по 12 травня 2021року ОСОБА_1 перебував не у м. Житомирі за місцем проживання, а у м. Луцьку, виконуючи обов'язки згідно договору підряду від 23 грудня 2020 року, тому не мав можливості здійснювати заходи щодо захисту своїх порушених прав. А тому лише його адвокат Асатрян Т. Л., після одужання, вжив заходів щодо захисту його порушених прав, коли 24 березня 2021 року повторно звернувся із апеляційною скаргою на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2016 року.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не подав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 30 липня 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу до суду апеляційної інстанції на розгляд. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Апеляційний суд встановив, що 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 вперше звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 було поновлено строк на апеляційне оскарження заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року та залишено вказану апеляційну скаргу без руху і надано строк для сплати судового збору протягом десяти днів з дня отримання ним копії цієї ухвали.
Зазначену ухвалу ОСОБА_1 отримав 24 грудня 2020 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням. У встановлений судом строк скаржником не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв'язку з чим, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року вказану апеляційну скаргу було повернуто ОСОБА_1 та визнано її неподаною.
ОСОБА_1 зазначав, що не міг своєчасно усунути недоліки апеляційної скарги на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2016 року, оскільки з 24 грудня 2020 року по 16 березня 2020 року представник ОСОБА_1 , який надає останньому правову допомогу адвокат Асатрян Т. Л. знаходився на лікарняному та лише з 17 березня 2021 року він мав можливість надати правову допомогу апелянту щодо оскарження вказаного рішення. В подальшому, в межах 30-ти денного строку після вилікування, 24 березня 2021 року останній повторно звернувся із апеляційною скаргою на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року та клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку для подачі апеляційної скарги та поновлення пропущеного строку. Проте, про результати розгляду вказаного клопотання та апеляційної скарги ОСОБА_1 не було відомо, жодних процесуальних документів з даного приводу він не отримував.
13 травня 2021 року з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 стало відомо про те, що ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року була повернута скаржнику. У зв'язку з чим, 14 травня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся з апеляційною скаргою на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року разом з клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження.
Матеріалами справи підтверджують, що станом на 14 травня 2021 року ОСОБА_1 так і не було в повному обсязі виконано вимоги ухвали Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року та не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.
ОСОБА_1 зазначив, що ним було виконано вимоги ухвали Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року. Однак указане не відповідає дійсності.
До апеляційної скарги поданої 14 травня 2021 року скаржником було долучено квитанцію про сплату судового збору від 07 травня 2021 року в сумі 1 362,00 грн. Проте, відповідно до ухвали від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху і надано строк для сплати судового збору в розмірі 2 192, 40 грн. З наведеного вбачається, що судовий збір так і не було сплачено скаржником у визначеному судом розмірі.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд в ухвалі від 01 липня 2021 року вказав, що твердження ОСОБА_1 про те, що у період з 24 грудня 2020 року по 12 травня 2021року ОСОБА_1 перебував не у м. Житомирі за місцем проживання, а у м. Луцьку, виконуючи обов'язки згідно договору підряду від 23 грудня 2020 року, а тому не мав можливості здійснювати заходи щодо захисту своїх порушених прав, не може бути визнане судом поважною причиною, яка перешкоджала своєчасно усунути недоліки апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_1 було відомо про наявність ухвали від 25 листопада 2020 року, якою його скаргу було залишено без руху, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням. В свою чергу, процедура сплати судового збору може бути здійснена у будь-якому банківському відділенні на території України та не потребує спеціальних знань. Крім того, ОСОБА_1 не зазначено жодних поважних причин, які перешкоджали йому укласти договір про надання правової допомоги з іншим представником.
Крім того, доказів, які б свідчили про постійне перебування ОСОБА_1 в період з 24 грудня 2020 року по 12 травня 2021 року у м. Луцьку і неможливість у зв'язку з характером роботи усунути недоліки апеляційної скарги відповідно до ухвали суду від 25 листопада 2020 року, матеріали справи не містять, а надана копія договору засвідчує лише обов'язки сторін за вказаним договором підряду від 23 грудня 2020 року.
Таким чином матеріалами справи підтверджують, що ОСОБА_1 знав про наявність ухвали апеляційного від 25 листопада 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, копію якої отримано ним 24 грудня 2020 року, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року була повернута скаржнику. У зв'язку з чим, 14 травня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся з апеляційною скаргою, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху для звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску вказаного строку. При цьому, ОСОБА_1 на виконання вимоги ухвали Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2021 року не зазначено жодних поважних причин, які перешкоджали йому у встановлений законом строк усунути недоліки апеляційної скарги відповідно до ухвали суду від 25 листопада 2020 року у справі.
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2021 року у справі № 711/11085/15-ц вказано, що: «Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волі особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.»[…]«Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.».
Встановивши, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року, а причини пропуску є неповажними, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Згідно частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого рішеня свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів кредиту, договорів поруки та іпотеки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов