Ухвала
05 серпня 2021 року
місто Київ
справа № 278/2592/20
провадження № 61-11128ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В., вивчив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , третя особа - Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 вересня 2017 року № 6-6119/14-17-СГ,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 вересня 2017 року
№ 6-6119/14-17-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 1, 1200 га, кадастровий номер 1822083800:01:000:087, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Житомирського району за межами населених пунктів Тетерівської об'єднаної територіальної громади.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 березня 2021 року позов задоволено.
Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 вересня 2017 року
№ 6-6119/14-17-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 1, 1200 га, кадастровий номер 1822083800:01:000:087, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Житомирського району за межами населених пунктів Тетерівської об'єднаної територіальної громади.
Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасовано рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 березня 2021 року, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 02 липня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 березня 2021 року залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.
Від заявника у липні 2021 року надійшли документи на підтвердження усунення недоліків касаційної скарги, а саме подана виправлена редакція касаційної скарги, у якій уточнено підставки касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, наведено додаткові обґрунтування пропуску строку на подання касаційної скарги та докази на підтвердження поважності причини його пропуску.
Визначення заявником підстав касаційного оскарження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.
Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.
Заявником як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначено, що:
- оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
- судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження
№ 14-364цс19), від 30 січня 2020 року у справі № 587/2121/18 (провадження № 14-595цс19), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 278/727/16-ц (провадження № 61-15069св18), від 03 червня 2021 року у справі № 296/5781/18 (провадження
№ 61-6549св20);
- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів, зокрема протоколу погодження меж земельної ділянки, у якому суміжні землекористувачі не ставили свої підписи, та проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 лісового та водного фонду, цільове призначення якої змінено;
- суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу за правилами загального позовного провадження, яка розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження та всупереч висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 176/585/17 (провадження № 61-2122сво19), апеляційний розгляд відбувся за відсутності позивача.
Отже, серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявником зазначені ті підстави, які згадані у пункти 1 частини другої статті 389 та пункті 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
IІІ. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
До касаційної скарги заявником додано клопотання, у якому ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 27 травня 2021 року, повний текст якої складено 28 травня 2021 року, заявником отримано 10 червня 2021 року у приміщенні суду, не дивлячись на наявність в матеріалах справи копії супровідного листа від 01 червня 2021 року про направлення учасникам справи оскаржуваного рішення, засобами поштового зв'язку зазначене рішення заявником не отримано.
На підтвердження поважності причини пропуску процесуального строку заявником подано копію листа, направленого ним суду апеляційної інстанції із вимогою отримання письмових доказів на підтвердження дати отримання судового рішення, копію листа Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, яким направлено до суду першої інстанції для долучення до матеріалів справи розписки про отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, копії розписок від 10 червня 2021 року на підтвердження отримання представником заявника ОСОБА_3 постанови Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2021 року.
Згідно з частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини другої наведеної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Суд виходить з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали скаржникові своєчасному зверненню з такою скаргою.
Отже, аналіз касаційної скарги, доданих до неї матеріалів та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження дають підстави для висновків, що строк, протягом якого заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження зазначеного рішення, пропущено з поважних причин, тому Суд поновлює його.
IІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Оскільки вимоги ухвали Суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2021 року.
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати із Житомирського районного суду Житомирської області цивільну справу № 278/2592/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , третя особа - Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 вересня 2017 року № 6-6119/14-17-СГ.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко