Ухвала
Іменем України
02 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 205/4126/20
провадження № 61-11810ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
Короткий зміст заявлених вимог
У червні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін М. С. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивував посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 .
На момент відкриття спадщини померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 спадкоємців першої черги не мав, а тому право на спадкування перейшло до спадкоємців другої черги рідних братів померлого, одним із яких є його батько ОСОБА_7 .
Оскільки його батько помер до відкриття спадщини, то за правом представлення він має право успадкувати після померлого дядька ту частину спадщини, яка б за законом належала його батькові, якби він був живим.
У межах строку на прийняття спадщини, між ним та іншими спадкоємцями за законом було досягнуто усної домовленості про те, що спадщину прийме
ОСОБА_8 , який у подальшому розподілить її вартість між усіма спадкоємцями.
20 травня 2020 року йому стало відомо, що із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_1
23 травня 2020 року він також звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тобто з незначним пропуском строку на прийняття такої, ураховуючи, що останнім днем для звернення до нотаріальної контори було
14 травня 2020 року. Однак, нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском строку наїї прийняття.
Посилаючись на наведене, а також на те, що протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини, він не мав можливості звернутися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з огляду на запроваджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» обмеження пересування громадян, позивач просив визначити йому додатковий місячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня
2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач мав достатньо часу для особистого звернення до нотаріальної контори із письмовою заявою про прийняття спадщини або для направлення такої заяви засобами поштового зв'язку, чи для виклику нотаріуса до місця свого проживання, а тому наведені ним у позовній заяві причини пропуску строку на прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не є поважними, вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення таких дій. З моменту відкриття спадщини і до введення карантинних заходів щодо недопущення розповсюдження коронавірусної інфекції минуло 4 місяці, протягом яких позивач не мав перешкод для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 27 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено.
Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття, тривалістю один місяць з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилково послався як на підставу відмови у задоволенні позову на те, що позивач протягом чотирьох місяців до введення карантинних обмежень мав можливість звернутися до будь-якого приватного нотаріусам із заявою про прийняття спадщини, однак таким правом не скористався, оскільки заява про прийняття спадщини подається особисто та за місцем відкриття спадщини. Будь-яких інших способів звернення із заявою про прийняття спадщини норми ЦК України не визначають.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам ОСОБА_3 про те, що протягом останніх двох місяців, коли він ще мав право звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з карантинними обмеженнями було встановлено обмеження щодо пересування громадян, що перешкоджало йому звернутися до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М. С., за місцем відкриття спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; та від 22 липня
2020 року № «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»
з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні запроваджено карантин. Унаслідок карантинних обмежень зупинився рух громадського транспорту та робота метрополітенів з 18 березня 2020 року, обмежувалось пересування громадян та вводилось ряд інших обмежень.
Оскільки пропуск ОСОБА_3 строку для прийняття cпадщини пов'язаний з об'єктивним, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій з огляду на оголошення з 12 березня 2020 року карантину на території України, а також взявши до уваги той факт, що між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням позивача до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини пройшов незначний проміжок часу, апеляційний суд вважав поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку на прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у якій вони просили скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції застосував положення частини третьої статті 1272 ЦК України без урахування правових висновків Верховного Суду щодо, викладених у постановах:
- від 16 грудня 2020 року у справі № 362/5972/18 (про доведеність поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини при незначному пропуску строку);
- від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (про обов'язковість об'єктивної неможливості звернення до нотаріуса і доведеність належними доказами поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини);
- від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (про обставини, що не свідчать про наявність перешкод для прийняття спадщини, що мали місце на час відкриття спадщини протягом шестимісячного строку),
Надаючи власну оцінку поважності причин пропуску позивачем строку на подання заяв про прийняття ним спадщини після померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , апеляційний суд не звернув увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» не містила заборон для вчинення нотаріальних дій, у тому числі для подання заяви на отримання спадщини, тому позивач не був обмежений в можливості звернутися звернутися із заявою до нотаріуса. Апеляційний суд не урахував і того, що згідно підпунктами 3.4, 3.5. пункту 3 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 встановлено два способи звернення громадян до нотаріуса: 1) безпосередньо спадкоємцем за місцем відкриття спадщини; 2) через направлення заяви поштою. У другий спосіб законодавець надав можливість та встановив, що якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою) або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, тоді як матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про звернення позивача у межах шестимісячного строку для прийняття спадщини до нотаріуса у будь-який спосіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частинипершої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновків про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця чи про спадкову масу, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічні правові висновки викладено упостановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85 цс 12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486 цс 15 та від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215 цс 16.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин
до 24 квітня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 року № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 року № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та продовжено карантин до 22 травня 2020 року на усій території України.
Судами встановлено, що перебіг строку для подання ОСОБА_3 до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 припав на час запровадженого загальнодержавного карантину для запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Шестимісячний строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_5 сплив 14 травня 2020 року, із заявою до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М. С. позивач звернувся 22 травня 2020 року, а з позовом до суду про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини - у червні 2020 року.
У межах шестимісячного строку на прийняття спадщини, спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 прийняли: брат померлого -
ОСОБА_8 , племінниця померлого - ОСОБА_1 , племінник померлого -
ОСОБА_4 .
Як вбачається зі змісту судових рішень, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 позовні вимоги визнали та не заперечували обставини існування між спадкоємцями померлого усної домовленості, що із заявою про прийняття спадщини звернеться лише ОСОБА_4 , який після видачі йому свідоцтва про право на спадщину, розподілити вартість такої між усіма спадкоємцями.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, дотримуючись загальних засад цивільного судочинства, таких як справедливість добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, на підставі повної та всебічної оцінки зібраних у справі доказів, надав належну оцінку обставинам, на які позивач посилався на підтвердження поважності причин пропуску ним строку для прийняття спадщини, у взаємозв'язку з правовідносинами сторін, що склалися конкретно у цій справі, та незначному пропуску спадкоємцем такого строку, у сукупності яких дійшов обґрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_3 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , терміном в один місяць.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах: від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження
№ 61-26164св18), від 07 квітня 2020 року у справі № 756/9379/15-ц (провадження 61-7251св19), від 02 лютого 2021 року у справі № 491/327/18 (провадження
№ 61-14853св19).
Посилання заявника та її представника на не урахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 362/5972/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 є безпідставними, оскільки апеляційний правильно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статей 1272 ЦК України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у наведених вище справах, але за інших встановлених судами обставинами справ.
Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про те, що зазначені позивачем у позовній заяві причини пропуску строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не можуть вважатися поважними, зводяться до власного тлумачення заявником положення частини третьої статей 1272 ЦК України, без урахування фактичних обставин даної справи, яким суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку. Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив судове рішення з урахуванням висновків викладених у постановах Верховного Суду.
Таким чином, постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 червня
2021 року, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак