04 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 924/1253/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Крижановського І.В., Герасимика Б.В.,
відповідача - Мєлєкєсцева О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод"
на ухвалу Господарського суду Хмельницької області
(суддя - Субботіна Л.О.)
від 12.04.2021
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Дужич С.П., судді -Коломис В.В., Саврій В.А.)
від 02.06.2021,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод",
до Фізичної особи-підприємця Ведернікова Сергія Леонідовича
про стягнення 315 298, 85 євро,
у листопаді 2020 року ТОВ "Пелком Дубна Машинобудівний Завод" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ФОП Ведернікова С.Л. про стягнення 315 298,85 євро.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за контрактом № 51652/8512 від 14 грудня 2012 року на придбання устаткування для виготовлення склопакетів.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2021, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, позовну заяву ТОВ "Пелком Дубна Машинобудівний Завод" до ФОП Ведернікова С.Л. залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.
Судові рішення обґрунтовано тим, що сторони уклали угоду про передачу спору у справі на вирішення арбітражного суду, а від відповідача надійшло заперечення проти вирішення спору в господарському суді. Арбітражна угода не визнана судом недійсною, такою, що втратила чинність або не може бути виконана.
У липні 2021 року ТОВ "Пелком Дубна Машинобудівний Завод" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, а саме ст. 13, частину 4 ст. 74, частину 1 ст. 86, частину 1 ст. 210 ГПК України, ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», пункт 2 частини 1 ст. 76 закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 55 Конституції України. Судами не було враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №906/493/16.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з таких підстав.
Предметом спору у справі є позовні вимоги про стягнення з ФОП Ведернікова С.Л. на користь ТОВ "Пелком Дубна Машинобудівний Завод" 315 298,95 євро, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов контракту №51652/8512 від 14 грудня 2012 року.
Господарськими судами встановлено, що пунктом 10 контракту №51652/8512 визначено, що продавець та покупець приймуть всі необхідні міри для вирішення усіх спорів і розбіжностей, що виникають з цього контракту, шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони не можуть дійти до згоди, то всі спори і розбіжності підлягають судовому вирішенню в нейтральній країні (в цьому випадку в Швеції, м. Стокгольм).
В англомовному варіанті цього ж пункту зазначено положення, зокрема, про передачу спорів на вирішення Арбітражу (Arbitration) у нейтральній країні (в цьому випадку в Стокгольмі, Швеція).
Згідно з п. 11.5 контракту №51652/8512 від 14.12.2012, вказаний контракт складений на двох мовах в двох оригінальних примірниках - по одному для кожної сторони. У разі спорів англійський варіант має перевагу.
Сторони, також, додатково зазначили, що:
- рішення арбітражу будуть кінцевими, безапеляційними і обов'язковими для обох сторін. Рішення буде включати в себе вартість судового розгляду;
- правом, регулюючим цей контракт, є матеріальне право нейтральної країни (в цьому випадку Швеції);
- кількість арбітрів - один. Арбітр призначається позивачем;
- мова арбітражного розгляду - англійська.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин розташований на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно з Законом України "Про міжнародне приватне право".
Положення статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначає випадки, коли суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом.
За частиною 5 статтею 4 ГПК України допускається угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу). До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 3 ст. 22 ГПК України передбачено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів, визначених у п. 1 цієї статті. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
У статті 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлено, що ніяке судове втручання не повинно мати місце, крім як у випадках, коли воно передбачене у цьому Законі. Тому питання про неможливість виконання арбітражної угоди вирішується судом виключно у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року).
Згідно з статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі.
Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").
Аналогічні положення закріплені і у пункті 7 частини 1 статті 226 ГПК України, відповідно до якого суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Наведене вище дає підстави для висновку, що при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 ГПК України, господарському суду необхідно встановити наявність сукупності наступних умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.
Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала «патологічний характер», головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.
Таким чином, суд має тлумачити незначні помилки та неточності в назві арбітражних установ, що передбачені в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Але вирішення питання про виконуваність чи невиконуваність арбітражної угоди у зв'язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи (п. 34 постанови у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16).
Судами попередніх інстанцій встановлено факт включення сторонами до контракту №51652/8512 від 14.12.2012 арбітражного застереження, зокрема у пункті 10 контракту. Місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що розгляд цього спору має бути передано на вирішення Арбітражу у м. Стокгольмі, Швеція, оскільки в арбітражному застереженні у контракті зазначено назву арбітражу, а також є вказівка на місце проведення розгляду справи, мову арбітражного розгляду та матеріальне право, що підлягає застосуванню, та крім того, арбітражне застереження недійсним не визнавалось.
Господарський суд Хмельницької області вказав, що у м. Стокгольм, Швеція діє Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма (англ. Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce), відомий як Стокгольмский арбітраж. Процедура арбітражного розгляду Арбітражним інститутом Торгової палати Стокгольма регулюється Арбітражним регламентом вказаної установи.
Внаслідок власної оцінки доказів у справі, а саме контракту №51652/8512 від 14.12.2012 господарські суди дійшли висновків про відсутність правових підстав для визнання арбітражного застереження, викладеного у п. 10 контракту №51652/8512 від 14 грудня 2012 року, таким, що не може бути виконаним. Умови контракту №51652/8512 від 14 грудня 2012 року підтверджують намір сторін щодо обрання певної арбітражної установи та регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд.
31 березня 2021 року, до початку розгляду справи по суті, ФОП Ведерніков С.Л. подав заперечення проти вирішення спору в Господарському суді Хмельницької області у порядку п. 7 частини 1 статті 226 ГПК України, посилаючись на чинність п. 10 контракту №51652/8512 від 14 грудня 2012 року, в якому наявне арбітражне застереження.
Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для залишення позову у справі без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Підсумовуючи зазначене вище, суд вважає, що аргументи ТОВ "Пелком Дубна Машинобудівний Завод" у касаційній скарзі, по суті, зведені лише до незгоди з ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, їх оцінкою умов контракту №51652/8512 від 14 грудня 2012 року.
Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Пелком Дубна Машинобудівний Завод" не довело неправильного застосування норм права як необхідної передумови для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються.
За результатами перегляду судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судами, з правильним застосуванням до них норм права. Підстав для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються, Суд не встановив.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелком Дубна Машинобудівний Завод" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі за № 924/1253/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Кібенко
І. Кондратова