14 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/948/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
представника позивача - Руссова В.І. (самопредставництво);
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління
на рішення Господарського суду Львівської області
(суддя Долінська О.З.)
від 19.08.2020
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Желік М.Б., судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.)
від 20.01.2021
у справі за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут"
про визнання укладеними додаткових угод.
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача про визнання укладеними додаткових угод до договору постачання природного газу від 14.02.2020 щодо зміни (зменшення) ціни газу за лютий та березень 2020 року.
2. Позов мотивував так:
- 31.01.2020 між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням, як споживачем, та ТОВ "Благогаз Збут", як постачальником, укладено договір постачання природного газу №64-20200005.
- ціна газу визначається за 1000 метрів кубічних (п. 4.1), ціна газу становить 4679,00 грн. за 1000 куб.м., в тому числі 779,83 грн ПДВ (п.4.2.), загальна сума договору складається із місячних сум вартості поставленого газу і становить 10 995 650,00 грн, в тому числі 1 832 608,33 грн ПДВ (п. 4.5);
- ціна газу за 1000 куб.м. може змінюватись протягом дії договору у випадках, передбачених ст. 36 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII "Про публічні закупівлі". Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 4.4);
- у випадку зміни ціни за одиницю товару, ціна змінюється на відсоток коливання такого товару на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків у разі її збільшення. У випадку зменшення ціни за одиницю товару, сума договору буде зменшена шляхом підписання відповідної додаткової угоди (п. 4.4.1 та 4.4.2);
- істотні умови цього договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю газу не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого газу на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 10.4.2);
- відповідно до довідки Торгово-промислової палати України №658/08.0-7.3 від 11.03.2020 щодо зміни прейскурантних цін АТ "НАК "Нафтогаз України" в лютому 2020 року ціна зменшилась з 7286,40 грн до 6249,60 грн (на 14%), а у березні - з 6249,60 грн до 5527,00 грн на 12%;
- відповідач у відповідь на пропозицію позивача про внесення змін до договору повідомив позивача про відсутність підстав для зменшення ціни природного газу за 1000 м.куб., оскільки: 1) довідка визначає лише ціни НАК "Нафтогаз України" (одного з учасників ринку природного газу), а не середню ринкову ціну газу; 2) ціна природного газу на ринку вища, ніж ціна за яку здійснюється постачання природного газу позивачу. Відповідно до довідки Львівської торгово-промислової палати станом на 01.01.2020р. ціна природного газу, а саме цінових показників по регіонах України становить: ТОВ "Житомиргаз збут" 8 148,99 грн, ТОВ "Волиньгаз збут" 8 149,50 грн, ТОВ "Закарпатгаз збут" 8 148,99 грн; 3) ціна природного газу, що визначена у договорі, є нижче, ніж ціни, визначені у довідці ТПП України № 658/08.0-7.3 від 11.03.2020.
3. Позивач вважає, що договір може бути змінено і ціна зменшена (з 4679,00 грн до 4211,10 грн у лютому, до 3789,00 грн у березні 2020) за рішенням суду відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки після укладення договору на постачання природного газу за ціною 4679,00 грн за 1000 куб.м. на ринку відбувалось коливання ціни на природний газ в бік її зменшення, сторони не досягли згоди щодо зміни ціни у позасудовому порядку, а у п. 4.4, 4.4.1 - 4.4.2, 10.4.2 договору та п. 2, п. 5 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначили, що у такому разі договір може бути змінено.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2020 було відмовлено у задоволенні позову.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що:
- наявність умов (навіть таких, що об'єктивно виникли) для зміни істотних умов договору, не виключає права сторони не прийняти такі умови згідно з процедурами, які встановлені цивільним та господарським законодавством;
- внесення змін до договору в порядку, визначеному у ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (як і в загальному порядку внесення змін до договору), передбачає волевиявлення обох сторін договору, яке у такому разі відсутнє;
- зменшення ціни природного газу у лютому - березні 2020 по договору завдало б збитків відповідачу, як постачальнику природного газу, оскільки у лютому 2020 відповідач закупив газ у ТОВ "ЗАХІДНАДРАСЕРВІС" в об'ємі 1000 000 м.куб за ціною 4 716,00 грн у лютому 2020, а у березні 2020 та у ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" в об'ємі 900 тис. куб. за ціною 4 455,00 грн без урахування замовленої потужності за 1000 м.куб та 300.2 тис. куб.м. за ціною 4 548,00 грн без урахування замовленої потужності за 1000 м.куб;
- відповідач погоджується зменшити ціну на природний газ для позивача на максимально можливий показник, щоб господарська діяльність товариства не виявилася збитковою, листом за вих.№ 24/04-10 від 24.04.2020 направив проект додаткової угоди з поступовим зменшення ціни природного газу за 1000 м.куб. з 01.04.2020 до 4 500,00 грн, та з 01.05.2020 до 4 200,00 грн 08.05.2020, тобто на неопалювальний сезон.
6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:
- пункти 10.3 та 10.4 договору повністю відповідають змісту ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції, чинній на момент укладення договору;
- законодавством та умовами укладеного сторонами договору передбачено можливість разової зміни умов договору після його підписання, щодо зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення ціни, визначеної договором. Водночас внесення таких змін до договору повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим;
- Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання;
- відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 та від 02.12.2020 у справі №913/368/19, довідка Торгово-промислової палати України, зміст якої обмежується прейскурантом цін на природний газ як товар, продаж/постачання якого здійснюється ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не може бути об'єктивним відображенням наявності факту коливання ціни на товар на всьому ринку природного газу України, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є лише одним із суб'єктів ринку природного газу;
- надана відповідачем довідка Львівської торгово-промислової палати від 24.02.2020 №19-09/194 не містить інформації щодо коливання ціни на газ, проте наявна в ній інформація щодо ринкової ціни природного газу за січень 2020 року у трьох різних газопостачальних підприємствах свідчить, що така ціна суттєво відрізняється від ціни за січень 2020 року на природний газ, постачальником якого є АТ "НАК "Нафтогаз України";
- постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19, на яку посилається позивач, не містить правового висновку про те, що прейскуранти НАК "Нафтогаз України" є належним документальним підтвердженням факту коливання ціни на природний газ;
- висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 910/1274/19, на яку посилається позивач, зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, зокрема, обставин різкої зміни кон'юнктури на європейському ринку природного газу у серпні 2018 року;
- при вирішенні спору слід враховувати правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 та від 02.12.2020 у справі №913/368/19, оскільки предметом спору є внесення змін до договору постачання природного газу в частині зменшення ціни на газ, предметом доказування - факт коливання ціни на природний газ на ринку в сторону зменшення на 10 відсотків, а відповідно до положень Закону України "Про ринок природного газу" АТ "НАК "Нафтогаз України" є лише одним із суб'єктів ринку природного газу;
- Закон України "Про публічні закупівлі" не ставить у залежність внесення змін до договору щодо зменшення ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни на природний газ в бік зменшення після укладення договору від узгодженого початкового рівня цін на товар, що встановлений у договорі, але така суттєва зміна ціни на ринку газу має бути документально підтверджена належними доказами і обов'язок доведення факту коливання ціни лежить на стороні, що ініціює внесення змін до договору.
- позивач не довів належними доказами наявності передбачених умовами укладеного сторонами договору та Законом України "Про публічні закупівлі" підстав для внесення змін до істотних умов договору;
- щодо доводів скаржника про існування у відповідача обов'язку укласти додаткові угоди відповідно до пунктів 4.4.1.-4.4.2 договору постачання природного газу та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", то апеляційний суд зауважив, що згідно з цією норми та умовами договору для внесення відповідних змін до договору в частині ціни необхідним є встановлення та документальне підтвердження фактичного коливання ціни на природний газ на ринку України, що є більшим, ніж 10 відсотків в порівнянні з попереднім періодом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
8. 18.02.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
9. 26.05.2021 на виконання вимог ухвалу суду про залишення касаційної скарги без руху надіслав уточнену касаційну скаргу, в якій визначив, що підставою касаційного оскарження є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 3, 11 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та порушили норм статей 73, 76-79 ГПК України, не врахували висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/1274/19, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17, щодо надання оцінки довідці ТПП України як належного та допустимого доказу коливання цін на ринку природнього газу та підстави для внесення змін до договору.
11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
12. 12.07.2021 позивач подав пояснення з урахуванням постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанову від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 і зазначив, що у пункті 110 цієї постанови зроблено висновок, що "зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:
- відбувається за згодою сторін;
- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);
- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);
- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;
- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися".
13. Позивач вважає, що аналогічно ці положення можна застосовувати й у разі зменшення ціни; у справі, що переглядається, наявні всі умови для змешення ціни за одиницю товару, що підтверджує обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
14. Позивач також зауважив, що у пункті 132 цієї постанови зроблено висновок, що "чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації)", що свідчить про можливість посилатися на докази у цій справі.
Позиція Верховного Суду
15. Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
16. Здійснюючи попередній конституційний контроль щодо відповідності законопроєкту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що "пропонована Законопроектом редакція пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України закріплює гарантії права на апеляційний перегляд справи, а також передбачає, що випадки касаційного оскарження судових рішень визначаються в законі" (абзац перший підпункту 3.6.3 підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини Висновку від 20 січня 2016 року N 1-в/2016). Конституційний Суд України виходив із того, що "особі має бути гарантовано право на перегляд її справи судом апеляційної інстанції. Після апеляційного розгляду справи сторони судового процесу можуть бути наділені правом оскаржити судові рішення першої та апеляційної інстанцій до суду касаційної інстанції у випадках, визначених законом, що сприятиме забезпеченню реалізації принципу верховенства права" (абзац другий підпункту 3.6.3 підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини Висновку від 20 січня 2016 року N 1-в/2016). У підсумку Конституційний Суд України дійшов висновку, що "пропонована Законопроектом редакція статті 129 Конституції України не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина" (абзац четвертий підпункту 3.6.3 підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини Висновку від 20 січня 2016 року N 1-в/2016).
17. Отже, за чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
18. 15 січня 2020 року був прийнятий Закон України N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
19. Згідно з Пояснювальною запискою основною метою цього Закону є "комплексне врегулювання питань організації діяльності Верховного Суду задля виконання останнім основного свого завдання - забезпечення єдності та сталості судової практики. У зв'язку з цим запроваджено систему допуску та фільтрів для касаційного оскарження, передбачивши, що таке оскарження може мати місце у виключних випадках, коли потребує вирішення саме питання застосування норми матеріального та/або процесуального права, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
20. У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21).
21. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
22. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2).
23. Тобто суд касаційної інстанції розглядає справу в межах відкритого касаційного провадження в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і не має право здійснювати додаткову перевірку доказів.
24. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
25. Наведене узгоджується із ч. 4 ст. 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
26. Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.
27. Водночас, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то у такому разі суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу.
28. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
29. Так, у постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (див. ухвала від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет). А під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
30. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що:
(1) правовідносини розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб'єктами права щодо об'єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов'язках цих суб'єктів (пункт 17 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19 (провадження № 14-73цс21));
(2) подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16; ухвала від 14.12.20218 у справі № 910/21267/16; ухвала від 20.05.2021 у справі № 904/6125/20; пункт 18 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19);
(3) під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц; пункт 6.30 постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; постанова від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; постанова від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г).
31. Отже, подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб'єктного, об'єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості.
32. При цьому, слід виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
33. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив, тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
34. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
35. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.
36. У справі, що переглядається, предметом спору є зміна договору (зменшення ціни) в судовому порядку відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
37. Натомість, у постанові від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 Верховний Суд, хоча і вирішував питання про застосування цієї норми, але предметом спору була недійсність додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
38. У справі № 913/166/19 Верховний Суд дійшов висновку, що сторони допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору, що призвело до збільшення ціни договору на 40 %, а не на реальний відсоток коливання, який існував протягом дії договору, тому визнав, що додаткові угоди є нікчемними згідно зі ст. ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін.
39. У справі № 913/166/19 Верховний Суд не робив жодних висновків щодо обов'язковості укладання додаткових угод; можливості їх укладенні в судовому порядку та допустимості доказів, що мають істотне значення для справи, що переглядається. А висновок Верховного Суду, на який посилається скаржник, що "із наведеного прейскуранту витікає, що за період: грудень 2018 р. - лютий 2019 р. відбувалося коливання ціни на природний газ (який постачався НАК "Нафтогаз України") у сторону її зменшення" стосується аргументації неможливості прийняття довідки (листа) Харківської торгово-промислової палати від 07.02.2019 як підтвердження підвищення ціни на газ, оскільки ця довідка містить інформацію про вартість природного газу для споживачів, розраховану саме на підставі прейскуранта НАК "Нафтогаз України", який містить протилежні відомості (щодо зменшення ціни).
40. Отже, у справі № 913/166/19 та у справі, що переглядається, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі"), проте різні (не схожі) предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, що свідчить про неподібність правовідносин.
41. Відповідно до висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 26.09.2019 у справі № 910/1274/19, на неврахування якого посилається скаржник, зміна ціни на газ є суттєвою зміною ціни, що є підставою для коригування ціни та відповідно задоволення позову про визнання додаткової угоди укладеною. При цьому, Верховний Суд згідно з пунктом 3.2 договору сторони погодили, що розмір покупної ціни на газ може бути змінений у випадку, зокрема, суттєвої зміни ціни на ринку газу - шляхом коригування ціни на газ відповідно до цих змін. Ціну газу може бути змінено протягом місяця споживання, у зв'язку зі зміною кон'юнктури на європейському ринку 25.08.2018 на офіційному сайті НАК "Нафтогаз України" опубліковані скореговані цінові пропозиції на природний газ, які діятимуть з 01.09.2018, згідно з якими, в залежності від обсягів закупівлі та умов оплати, НАК "Нафтогаз України" у вересні 2018 року пропонувало газ за ціною від 12 249,60 грн до 13 338,00 грн за 1 000 куб.м газу з ПДВ без врахування тарифу на транспортування.
42. Колегія суддів враховує, що у межах розгляду господарської справи № 910/1274/19 Верховний Суд не досліджував наявність умов, у ч. 2 ст. 651 ЦК України, для внесення змін до договору за рішенням суду у випадках, встановлених договором.
43. У постанові від 26.09.2019 у справі № 910/1274/19: 1) відсутній висновок щодо ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", правильність застосування якої оскаржується у цій справі; 2) спірний договір не укладався за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі"; 3) умови договору (зокрема, пункт 3.2) та встановлені фактичні обставини (у справі № 910/1274/19 доведено суттєву зміну ціни, а у справі, що переглядається, - такі обставини не доведено), що свідчить про неподібність правовідносин.
44. Окрім того, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 910/1274/19, на яку посилається позивач, зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, зокрема, обставин різкої зміни кон'юнктури на європейському ринку природного газу у серпні 2018 року.
45. Таким чином, у справі № 910/1274/19 порівняно із справою, яка переглядається у касаційному порядку, елементи позовів є відмінними за підставами заявлених вимог та встановленими фактичними обставинами. Окрім того, у даному випадку різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Тобто спірні правовідносини у цих справах не є подібними.
46. Щодо неврахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.03.2019 у справі, в частині доказової сили висновку торгово-промислової палати щодо обставин коливання ціни, то колегія суддів зауважує, що предмети спорів у справі № 826/6926/17 та в цій справі (№924/1240/18), що переглядається, є різними, оскільки справа № 826/6926/17 розглядалася в порядку адміністративного судочинства і стосувалася визнання протиправною і скасування вимоги Держаудитслужби України, а тому правовідносини у цих справах не є подібними.
47. Колегія суддів зауважує, що фактично доводи заявника касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та необхідності вирішити питання належності та достовірності прейскуранту та довідки ТПП, що були оцінені та відхилені судами як такі, що не можуть підтверджувати факт коливання ціни на природний газ на ринку в сторону зменшення на 10 відсотків, оскільки відповідно до положень Закону України "Про ринок природного газу" АТ "НАК "Нафтогаз України" є лише одним із суб'єктів ринку природного газу. Водночас, вирішення таких питань не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України.
48. Відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
49. Колегія суддів враховує, що 29.06.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанову від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
50. У цій справі об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: - відбувається за згодою сторін; - порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; - загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (пункт 110).
51. Колегія суддів бере до уваги, що у справі № 927/491/19, яка розглядалась на об'єднаній палаті, вирішувалося питання недійсності вже укладених додаткових угод, як таких, що суперечать ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі"; і предметом доказування у справі у цій не були обставини щодо наявності підстав для зміни договору (зменшення ціни позову) за рішенням суду за позовом заінтересованої особи відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди у позасудовому порядку. Верховний Суд у справі № 927/491/19 перевіряв дотримання вимог закону в момент укладання додаткових угод до договору відповідно до ст. 203 ЦК України.
52. Колегія суддів також зауважує, що у справі № 927/491/19 та 914/948/20 різні умови договору, які регулюють порядок зміни ціни, що є суттєвим для правильного вирішення спору у справі та застосування висновку, викладеного у пунктах 109 -110 постанови від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін допускається у тому числі і у випадках, встановлених договором.
53. Колегія суддів окремо зауважує, що у цій справі суд апеляційної інстанції відмовив з огляду на недоведеність позивачем належними доказами наявність передбачених умовами укладеного сторонами договору та Законом України "Про публічні закупівлі" підстав для внесення змін до істотних умов договору, зокрема, факту коливання ціни на природний газ на ринку України. Недоведеність цієї обставини є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, незалежно від інших обставин.
54. Посилання скаржника на пункт 132 постанови від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, в якій об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанову зробила висновок, що "чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації)", колегія суддів відхиляє.
55. У наступному пункті 133 цієї постанови об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що "суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що факти коливання ціни на газ за певні періоди дії договору не було доведено відповідачем. Скаржник не погоджується з вказаними висновками, але Верховний Суд залишає відповідні аргументи без розгляду. Відповідно до ст. 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази". У справі, що переглядається, колегія суддів дійшла таких саме висновків.
56. Отже, зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського про-цесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 914/948/20 закрити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко