04 серпня 2021 року Справа № 926/2174/20
Суддя Господарського суду Чернівецької області Тинок Олександр Сергійович розглянувши заяву Національного природного парку “Вижницький” про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі
за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу
до Національного природного парку “Вижницький”
про відшкодування шкоди в сумі 2522527,50 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду
Суддя Тинок О.С.
Секретар судового засідання Дроздек А.Я.
Представники сторін:
від позивача - Книговський В.О.
від відповідача - не з'явився
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21 січня 2021 року по справі №926/2174/20 позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку “Вижницький” про відшкодування 2522527,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду, задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Національного природного парку «Вижницький» (59233, вул. Центральна, 27 А, смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 21438930) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23 А, код ЄДРПОУ 42702233) шкоду 2522527,50 грн на рахунки з обліку доходів по Чернівецькій області «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», а саме: 2444615,50 грн на р/р UА288999980333159331000024371, отримувач - Чернівецьке ГУК/Берегометська ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ 37836095, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів: - 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Берегометської ТГ в сумі 1222307,75 грн; - 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 488923,10 грн; - 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 733384,65 грн. 77912,00 грн на р/р UА218999980333139331000024333, отримувач - Чернівецьке ГУК/Вижницька ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ 37836095, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів: - 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Вижницької ТГ в сумі 38956,00 грн; - 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 15582,40 грн; - 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 23373,60 грн. Стягнуто з Національного природного парку «Вижницький» (59233, вул. Центральна, 27 А, смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 21438930) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23-А код ЄДРПОУ 42702233) 37837,92 грн судового збору на рахунок Державної екологічної інспекції Карпатського округу: р/р UA308201720343140003000095363 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 42702233.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повний текст рішення складено та підписано 05 лютого 2021 року, а також надіслано учасникам справи.
02 березня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року по справі №926/2174/20 господарським судом видано два накази про примусове виконання рішення з відміткою про набрання ним законної сили 26 лютого 2021 року.
25 березня 2021 року на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року матеріали справи №926/2174/20 надіслано до Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року зупинено дію судового рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.01.2021 року у справі №926/2174/20 та 30 березня 2021 року Державною екологічною інспекцією Карпатського округу повернуто до Господарського суду Чернівецької області два накази від 02 березня 2021 року про примусове виконання рішення суду по справі № 926/2174/20.
08 червня 2021 року постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року у справі № 926/2174/20 залишено без змін.
22 червня 2021 року представник позивача звернувся до суду з заявами про видачу наказів на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року, по справі № 926/2174/20, яке набрало законної сили 08 червня 2021 року.
29 червня 2021 року матеріали справи №926/2174/20 повернуто на адресу Господарського суду Чернівецької області.
30 червня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року по справі №926/2174/20 господарським судом видано два накази про примусове виконання рішення з відміткою про набрання ним законної сили 08 червня 2021 року.
21 липня 2021 року до Господарського суду Чернівецької області відповідачем надіслано суду заяву по справі №926/2174/21 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
У зв'язку із перебуванням судді Тинка О.С. у щорічній відпустці, відповідно до п. 2.13. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Чернівецької області, згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вищезазначену заяву передано до розгляду судді Тинку О.С.
У вказаній заяві представник відповідача просить суд визнати такими, що не підлягають виконанню накази Господарського суду Чернівецької області від 30 червня 2021 року по справі №926/2174/20, оскільки один з наказів видано на користь різних одержувачів грошових коштів, що вимагає вчинення окремих дій щодо кожного з них, а тому по відношенню до кожного одержувача грошових коштів повинен бути окремий наказ. Також резолютивна частина рішення, згідно вимог частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких здійснюються безспірні списання. Крім того, грошові зобов'язання, які підлягають виконанню по вищевказаним наказам від 30 червня 2021 року припинились поєднанням боржника і кредитора в одній особі - Держава Україна, тому наявні підстави для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.
Також у поданій заяві представник відповідача просив зупинити виконання за наказами від 30 червня 2021 року, які виданні на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року по справі № 926/2174/21.
28 липня 2021 року ухвалою суду призначено до розгляду заяву Національного природного парку “Вижницький” про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню на 04 серпня 2021 року. Зупинено виконання за виконавчими документами, а саме наказами Господарського суду Чернівецької області від 30 червня 2021 року по справі № 926/2174/21 до розгляду заяви Національного природного парку “Вижницький” про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Попереджено сторін, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду заяви за відсутності таких учасників справи.
04 серпня 2021 року представник відповідача надіслала на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому процесі, при цьому доказів, які б підтверджували вказані обставини до клопотання не додано.
04 серпня 2021 року позивач надіслав на електронну адресу суду, а також його представник подав до служби діловодства суду, заперечення на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, які долучено до матеріалів справи.
Згідно поданих заперечень позивач вважає безпідставними посилання відповідача боржника) на порушення норм ч. 5 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, адже єдиним стягувачем у даній справі є Державна екологічна інспекція Карпатського округу. Крім того, що стосується зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, то порядок зарахування та розподілення таких стягнень, визначений Бюджетним кодексом України, який передбачає, до бюджетів якого рівня та в якому відсотковому співвідношенні повинні зараховуватись грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
04 серпня 2021 року відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив.
Представник позивача в судовому засіданні 04 серпня 2021 року просив відмовити в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на подані заперечення.
Так, щодо поданого представником відповідача клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, суд зазначає насутпне.
У разі неможливості представника відповідача взяти участь в судовому засіданні, директор Національного природного парку “Вижницький” не обмежений у праві особисто приймати участь в розгляді справи або уповноважити іншого представника.
Крім того, відповідно до пунктів 1-3 статті 328 Господарського процесуального кодексу, встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Ухвалою суду від 28 липня 2021 року попереджено сторін, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду заяви за відсутності таких учасників справи.
Крім того, як встановлено судом, представник відповідача до клопотання про відкладення розгляду справи не надала належних та допустимих доказів на підтвердження її зайнятості в іншому судовому процесі на час та дату розгляду даної справи.
При цьому, застосовуючи на підставі ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України і ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання на іншу дату необхідно відмовити.
Розглянувши заяву Національного природного парку “Вижницький” про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі № 926/2174/20, суд вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами 1, 2 статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 3 статті 327 ГПК України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Частиною 2 статті 11 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до п. 3.3 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012, Господарський процесуальний кодекс України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:
- якщо його видано помилково;
- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання)
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 року по справі N 755/388/15-ц).
Так, 30 червня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року по справі №926/2174/20 господарським судом видано два накази про примусове виконання рішення з відміткою про набрання ним законної сили 08 червня 2021 року.
У поданій заяві відповідач посилається на те, що суд, в порушення вимог частини 5 статті 327 Господарського суду Чернівецької області України, в одному з наказів стягнув на користь різних одержувачів коштів грошові суми, зокрема на користь спеціального фонду місцевого бюджету Берегометської ТГ, спеціального фонду місцевого бюджету Вижницької ТГ, спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету, Державного бюджету України, що вимагає вчинення окремих дій щодо кожного з них, а тому по відношенню до кожного одержувача грошових коштів повинен бути виданий окремий наказ.
Щодо вказаного посилання відповідача, як на підставу визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суду зазначає наступне.
Так, частиною 5 статті 327 Господарського суду Чернівецької області України передбачено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Приписами частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
В свою чергу, згідно частини 3 статті 15 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.
Позивачем та відповідно стягувачем у даній справі є Державна екологічна інспекція Карпатського округу, відповідачем та боржником у справі є Національний природній парк “Вижницький”.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення у даній справі прийнято на користь одного позивача - Державної екологічної інспекції Карпатського округу та проти одного відповідача - Національний природній парк “Вижницький” та відповідно вказані сторони зазначені у виданих судом наказах. Крім того, виконання рішення не проводиться в різних місцях, рішенням суду не передбачено вчинення кількох дій.
Тобто видані 30 червня 2021 року накази на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року, яке набрало законної сили 08 червня 2021 року по справі № 926/2174/20 відповідають вимогам частини 5 статті 327 Господарсько-процесуального кодексу України.
Що стосується зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, то порядок зарахування та розподілення таких стягнень визначений Бюджетним кодексом України.
Відповідно до пункту 7 чачстини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Пунктом 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України визначено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів табюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
За змістом ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється зокрема за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
З цією метою відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що у резолютивній частинні рішення суду та відповідно наказах зазначено орган, через який грошові кошти повинні перераховуватись, оскільки в них відсутнє вказане посилання, а зазначено реквізити щодо грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської, що відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (вимоги до виконавчого документа).
Крім того, щодо посилання відповідача на те, що накази від 30 червня 2021 не підлягають виконанню з підстав поєднання боржника і кредитора в одній особі - Держава Україна, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.
Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі наявне в разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки.
Стаття 606 Цивільного кодексу України повинна застосовуватися судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов'язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов'язанні.
Така правова позиція є сталою та викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року провадження №6-43цс15, так і неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 березня 2019 року у справі № 757/31762/14 та у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року справа № 334/10417/14-ц, від 20 грудня 2019 року у справі № 501/1268/17, від 24 червня 2020 року справа № 640/18592/15.
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України, юридична особа є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у справі.
Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наявних матеріалів справи позивач Державна екологічна інспекція Карпатського округу та відповідач Національний природній парк “Вижницький” є окремими юридичними особами.
За вищевказаних обставин в даному випадку поєднання боржника і кредитора в одній особі, у розумінні статті 606 Цивільного кодексу України, не відбулося, а тому правові підстави для припинення зобов'язань відсутні.
У відповідності до пунктів 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, розглянувши заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню слід відмовити.
Керуючись статтями 234, 238, 235, 256, 327, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про перенесення судового засідання на іншу дату.
2. Відмовити в задоволенні заяви Національного природного парку “Вижницький” про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку “Вижницький” про відшкодування шкоди в сумі 2522527,50 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду від 30 червня 2021 року по справі № 926/2174/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку передбаченому ст. 254- 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.08.2021 року.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя О.С. Тинок