29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" серпня 2021 р. Справа № 924/590/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок - Автозапчастина" м. Харків
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області
про стягнення 35696,35 грн
До Господарського суду Хмельницької області 07.06.2021 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок - Автозапчастина" м. Харків до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 35696,35 грн, з яких 35278,80 грн - сума боргу, 347,96 грн - пеня та 69,59 грн - 3% річних. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №17332/53-124-13-21-14057 від 18.03.2021 позивач здійснив відповідачу поставку запчастин загальною вартістю 35278,80грн, що підтверджується видатковою накладною №3281 від 22.03.2021. Однак відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого товару, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 35278,80грн заборгованості. Крім того, в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, позивач нарахував 69,59 грн 3% річних та 347,96 грн пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.06.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 09.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/590/21 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь позивача на відзив.
На адресу суду 29.06.2021 надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що ВП ХАЕС своєчасно подано до облікової системи "Фінансові потоки" заявку на використання коштів для оплати товару за договором відповідно до діючого у ДП "НАЕК "Енергоатом" порядку здійснення платежів. Але ВП ХАЕС не був профінансований через вкрай низький рівень розрахунків за відпущену на ринок електричну енергію в умовах функціонування нового в Україні ринку електроенергії. Всі надходження грошових коштів, перш за все, використовуються для оплати невідкладних першочергових платежів до бюджету, а також для забезпечення безпеки в роботі АЕС. Проте, оплата поставленого товару за договорами не була проведена у повному обсязі вчасно, в зв'язку із вкрай важким фінансовим становищем компанії, в якому вона опинилась в умовах законодавчих змін, що відбулись в енергетичному просторі країни. Зазначає, що відповідач не мав можливості здійснити оплату отриманого від позивача товару в строки, визначені умовами договору, внаслідок дії об'єктивних та незалежних від відповідача обставин, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань не пов'язано із ризиками господарської діяльності та не є наслідком його неефективної роботи. Вважає, що вказані обставини можна розцінювати як надзвичайні та невідворотні. Вказує, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат не відповідає змісту, призначенню та суті самих нарахувань. Крім того, звертає увагу, що такі нарахування можуть здійснюватися лише на суму простроченого грошового зобов'язання з оплати вартості товару без врахування суми ПДВ, що включений до вартості такого товару за договором. Також зазначає, що наведені позивачем у позовній заяві розрахунки за договором проведено без належного врахування висновків Верховного Суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі №918/631/19, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19. Вказує, що нарахування позивачем пені є безпідставним, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору. Звертає увагу, що укладений між сторонами договір не містить умов щодо покладення на покупця зобов'язань зі сплати штрафних санкцій (пені або штрафу) за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару, так само як і не містить розміру таких санкцій.
Позивач у відповіді на відзиві від 06.07.2021 зазначає, що обставини непереборної сили, на які посилається відповідач, фактично зводяться до відсутності у відповідача грошових коштів для оплати поставленого товару. В той же час нормами ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України чітко передбачено, що відсутність у боржника грошових коштів не відноситься до обставин непереборної сили. Крім того, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу (сертифікат про форс-мажорні обставини) на підтвердження наявності в даному випадку обставин непереборної сили. З огляду на викладене, вказує на безпідставність доводів відповідача та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істок - Автозапчастина" (далі - постачальник) 18.03.2021 укладено договір поставки №17332/53-124-13-21-14057 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1, який є (додаток №1) невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: 34390000-7 - Приладдя до тракторів.
Кількість, асортимент товару визначається специфікацією № 1 до даного договору (п. 2.4 договору).
Згідно з п. 3.1 договору строк поставки товару становить протягом 20 календарних днів з дати укладення сторонами договору.
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP Інкотермс 2020 на склад вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад №10, вул. Енергетиків, 36, м.Нетішин, Хмельницької області, 30100 (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару по договору становить 29399,00 грн (двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять грн 00 коп.) крім того ПДВ 5879,80 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять грн 80 коп.). Всього ціна договору: 35278,80 (тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят вісім грн 80 коп.).
Ціна за одиницю товару, кількість та загальна вартість товару по договору визначається специфікацією №1 (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 5.1 договору, оплату за поставлений товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
За умовами п. 5.4 договору датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.
Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.3 договору).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п.2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово - промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.
Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків, за договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 5 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).
Відповідно до п. 7.3 договору у разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії.
За умовами п. 7.5 договору доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат (довідка) Торгово - промислової палати України відповідно до ЗУ "Про Торгово- промислові палати України" або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства.
За умовами п. 8.1 договору у разі не виконання або не належного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 11.1 договору).
Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.
Додатком №1 до договору сторони оформили специфікацію №1, згідно з якою вартість товару (насос шестеренний масляний лівого обертання, насос шестеренний масляний правого обертання, насос НШ-32М-3 MASTER, насос НШ-32М-3Л MASTER та ручний насос для палива та мастила) становить 35278,80 грн, у тому числі ПДВ 5879,80 грн.
Матеріали справи містять також додаток № 2 до договору - технічну специфікацію.
На виконання умов договору поставки №17332/53-124-13-21-14057 від 18.03.2021 позивач поставив відповідачу визначений у договорі товар, що підтверджується видатковою накладною №3281 від 22.03.2021. Товар отриманий відповідачем 24.03.2021, про що міститься підпис зав.складом відповідача, який скріплений відтиском печатки.
Позивач звертався до відповідача з листом №11/05 від 11.05.2021, в якому просив оплатити заборгованість за договором поставки в сумі 35278,88 грн, повідомляв, що в протилежному випадку змушений буде звернутися до суду
Враховуючи, що відповідач не розрахувався із позивачем за отриманий товар, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення 35278,88 грн заборгованості. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, позивач нарахував 69,59 грн 3% річних та 347,96 грн пені.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору поставки №17332/53-124-13-21-14057 від 18.03.2021, специфікації № 1 (додаток №1 до договору) позивач передав, а відповідач прийняв товар (насос шестеренний масляний лівого обертання, насос шестеренний масляний правого обертання, насос НШ-32М-3 MASTER, насос НШ-32М-3 MASTER та ручний насос для палива та мастила) вартістю 35278,80 грн з ПДВ, що підтверджується підписаною між сторонами та скріпленою відтисками їх печаток видатковою накладною №3281 від 22.03.2021.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У п. 5.1 договору сторони передбачили, що оплату за поставлений товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад №8, вул. Енергетиків, 36, м.Нетішин, Хмельницької області, 30100 (п. 3.2 договору). Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.3 договору).
Як вбачається із змісту видаткової накладної №3281 від 22.03.2021, остання містить підпис зав.складом про отримання товару, який скріплений відтиском печатки відповідача (складське господарство склад № 10), із зазначенням дати отримання - 24.03.2021.
Зважаючи на викладене та зміст п. 6.3 договору, датою поставки товару за договором поставки №17332/53-124-13-21-14057 від 18.03.2021 є 24 березня 2021 року.
Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання слід враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
З урахуванням положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення відповідача щодо виконання зобов'язання з оплати перед позивачем, починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, а саме з наступного дня після здійснення поставки товару.
Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч.5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Враховуючи викладене, положення п.п. 5.1, 6.3 договору та встановлену судом дату поставки товару, відповідач повинен був провести розрахунок за отриманий товар у строк по 11.05.2021 включно, зважаючи на те, що 08-10 травня 2021 року були вихідними, святковими днями.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що відповідач не розрахувався за отриманий товар, доказів протилежного матеріали справи не містять.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 35278,80 грн заборгованості є правомірною та обґрунтованою.
У зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 347,96 грн за період з 10.05.2021 по 02.06.2021 та 3% річних в сумі 69,59 грн за вказаний період.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що зважаючи на приписи ч.5 ст. 254 ЦК України, положення п.п. 5.1, 6.3 договору та встановлений судом строк проведення оплати за товар, у позивача виникло право на нарахування 3% річних, починаючи з наступного дня після настання строку оплати, тобто з 12.05.2021.
Отже, позивач при проведенні розрахунку 3 % річних на заборгованість за товар помилково здійснив нарахування з 10.05.2021.
В зв'язку із вказаним суд в межах заявленого позивачем періоду здійснив перерахунок та встановив, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення 3 % річних в розмірі 63,79грн за період з 12.05.2021 по 02.06.2021. Позовні вимоги щодо стягнення 5,80 грн 3 % річних є безпідставними.
З приводу доводів відповідача щодо безпідставності нарахування 3% річних на суму податку на додану вартість (ПДВ) суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника сплатити 3 % річних поширюється на усю суму грошового зобов'язання, яке прострочив боржник. При цьому зважаючи на те, що ПДВ - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент), то суми ПДВ є частиною грошового зобов'язання покупця. За таких обставин позивач правомірно нарахував 3 % річних на суму заборгованості відповідача з врахуванням ПДВ.
Посилання відповідача на норми Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки стосуються об'єктів оподаткування, порядку визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, механізму нарахування і сплати ПДВ. В той же час у даній справі позивач не здійснював нарахування ПДВ на суми 3% річних, які заявлені до стягнення.
Щодо заявленої до стягнення пені, то суд враховує що за правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з зазначених норм закону, сторони мають досягти згоди щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня) у письмовому вигляді.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Як вбачається із змісту договору поставки №17332/53-124-13-21-14057 від 18.03.2021, сторони не передбачили відповідальності покупця (відповідача) у вигляді сплати пені за прострочення оплати поставленого товару та не визначили її розмір.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" також не встановлює розміру пені за порушення грошового зобов'язання, а лише містить положення щодо обмеження погодженого між сторонами розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у стягненні з відповідача 347,96 грн пені.
Доводи відповідача з приводу наявності форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Положеннями п. 7.1 договору сторони передбачили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п.2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово - промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.
Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків, за договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 5 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).
За умовами п. 7.5 договору доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат (довідка) Торгово - промислової палати України відповідно до Закону України "Про Торгово - промислові палати України" або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства.
З аналізу наведених норм та положень договору слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Однак відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявності форс-мажорних обставин для відповідача, і що саме такі обставини зробили неможливим виконання ним свого зобов'язання за договором.
З огляду на вказане не може вважатись також форс-мажорною обставиною і посилання відповідача на скрутне фінансове становище, спричинене наявністю заборгованості перед ДП "Енергоринок". При цьому суд також враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача, доказів вжиття відповідачем заходів щодо його покращення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35278,80грн заборгованості та 63,79 грн 3% річних. У стягненні 5,80 грн 3% річних та 347,96 грн пені належить відмовити.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із тим, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок - Автозапчастини" м. Харків до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 35696,35 грн задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул.Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок - Автозапчастина" (м. Харків, вул. Слов'янська, 8, код 36456783) 35278,80грн (тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 80 коп.) заборгованості, 63,79 грн (шістдесят три гривні 79 коп.) 3% річних, 2270,00грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні 5,80 грн 3% річних та 347,96 грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Л.О. Субботіна
Віддруковано у 3 примірниках:
1- до справи,
2- позивачу (61052, м. Харків, вул. Слов'янська, 8) - рек. з повідомленням,
3 - відповідачу (30100, Хмельницька обл, м. Нетішин, вул.Енергетиків, буд. 20) - рек. з повідомленням.