Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 621/3066/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Кучко А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
до 1. Садового товариства "Зміївське", с. Комсомольське 2. ОСОБА_2 , с. Комсомольське третя особа - Публічне акціонерне товариство “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської ТЕС, с. Комсомольське
про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
позивача - Стець Л.А. (особисто), Сергієнко С.М., ордер серія АХ №1030368 від 23.12.20;
відповідача 1 - ОСОБА_3 , (особисто), ОСОБА_4 , договір про надання правової допомоги №4/1 від 10.04.21;
відповідача 2 - ОСОБА_2 , (особисто), ОСОБА_4 , договір про надання правової допомоги №4/1 від 10.04.21;
третьої особи - не з'явився
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СТ «Зміївське» та ОСОБА_2 у якому просила: визнати незаконним і скасувати рішення загальних зборів СТ «Зміївське» від 30 березня 2014 року, оформлене протоколом № 9, в частині передання земельної ділянки № 257 всім бажаючим, у зв'язку з невнесенням нею членських внесків; визнати незаконним і скасувати рішення правління СТ «Зміївське» від 01 березня 2014 року, оформлене протоколом № 32, в частині передання земельної ділянки № 257 всім бажаючим, у зв'язку з невнесенням нею членських внесків; визнати незаконним і скасувати рішення правління СТ «Зміївське» від 05 липня 2014 року, оформлене протоколом № 33, в частині виділення земельної ділянки № 257 ОСОБА_2 ; зобов'язати СТ «Зміївське» та ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № 257 та не чинити їй перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою; стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 13.09.2016 позов задоволено, визнано незаконними і скасовано:
- рішення загальних зборів СТ «Зміївське» від 30 березня 2014 року, оформлене протоколом № 9, в частині передання земельної ділянки № 257, у зв'язку з невнесенням ОСОБА_1 членських внесків, всім бажаючим;
- рішення правління СТ «Зміївське» від 01 березня 2014 року, оформлене протоколом засідання правління № 32, в частині передання земельної ділянки № 257, у зв'язку з невнесенням ОСОБА_1 членських внесків, всім бажаючим;
- рішення правління СТ «Зміївське» від 05 липня 2014 року, оформлене протоколом засідання правління № 33, в частині виділення земельної ділянки № 257 ОСОБА_2 ;
- зобов'язано СТ «Зміївське» та ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № НОМЕР_1 в СТ «Зміївське» та не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою; вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03.11.2016 апеляційну скаргу СТ «Зміївське» задоволено. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13.09.2016 скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до СТ «Зміївське», ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 18.11.2020 рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13.09.2016 та рішення апеляційного суду Харківської області від 03.11.2016 скасовано та провадження у справі закрито.
Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2021 справу № 621/3066/15 передано для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2021, для розгляду справи № 621/3066/15 визначено суддю Сальнікову Г.І.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.03.2021 об 11:00.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2021 у справі №621/3066/15 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 01.06.2021 р. та відкладено підготовче засідання на 22.04.2021 об 11:00.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі №621/3066/15 відкладено підготовче засідання на 12.05.2021 о 10:45.
25.05.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача 1 зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №12061), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
25.05.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача 2 зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №12060), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2021 у справі №621/3066/15 відкладено підготовче засідання на 01.06.2021 о 12:30.
01.06.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано відповідь на відзив (вх. №12700), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 621/3066/15 до судового розгляду по суті на 01.07.2021 р. об 11:30.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №621/3066/15 відкладено розгляд справи по суті на 13.07.2021 об 11:45.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 27.07.2021 об 11:30.
Позивач у судове засідання 27.07.2021 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано про те, що у грудні 2014 р. земельна ділянка №257 у зв'язку із невнесенням членських внесків була передана іншій особі. Однак жодних повідомлень ані про необхідність сплати заборгованості по членським внескам, ані про вирішення питання щодо передачі наданої у користування земельної ділянки позивач не отримувала. Статутом СТ "Зміївське" не передбачено повноважень загальних зборів та правління на позбавлення члена товариства права користування земельною ділянкою за несвоєчасну сплату членських внесків або права загальних зборів або правління на вилучення з користування земельної ділянки від одного члена товариства і передачу його іншому за несвоєчасну сплату членських внесків. Крім того, позивачем вказано про те, що у відповідача 1 не має права розпоряджатися земельними ділянками, які були виділені підприємству Зміївська ГРЕС для організації колективних садів робочих та службовців і повноважень щодо передачі їх від одного члена товариства іншому.
Відповідачі 1, 2 у судове засідання 27.07.2021 з'явилися, проти задоволення позову заперечували повністю з підстав, викладених у наданих відзивах на позовну заяву, просили суд в його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідачами вказано про те, що земельна ділянка № НОМЕР_1 фактично перебувала в занедбаному стані, що підтверджується актами комісії членів товариства, що викликало нарікання користувачів сусідніх земельних ділянок. За земельну ділянку №257 не сплачувалися членські внески, а отже правління товариства в межах своєї компетенції по ефективному управлінню й розпорядженню майном товариства - земельними ділянками для садівництва - прийняло рішення № 32 від 01.03.2014 року про розгляд на загальних зборах членів товариства питання про передачу цієї ділянки бажаючим особам. Позивач була обізнана про необхідність сплати щорічних членських внесків на забезпечення діяльності товариства, однак безвідповідально поставилася до виконання своїх обов'язків, як члена кооперативу.
Крім того, в обґрунтування заперечень проти позову вказано про те, що СТ "Зміївське" неодноразово повідомляв позивача про наявність заборгованості зі сплати членських внесків та необхідність їх сплати шляхом направлення засобами поштового зв'язку відповідних письмових повідомлень. При цьому, в 2011 році позивач самостійно сплатила заборгованість з членських внесків за ділянку №244, однак сплата заборгованості з членських внесків за ділянку №257 в період з 2002 р. по 2014 р. позивачем не проводилась.
Разом з тим, відповідачем 1 наголошено на тому, що СТ "Зміївське" є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок членських внесків. Грошові кошти йдуть на забезпечення членів товариства електроенергією, водопостачанням, вивозом сміття, роботою охорони, голови, бухгалтерії, сплати земельного податку, тощо. Несплата окремими громадянами членських внесків спричиняє значну шкоду товариству і ставить під загрозу його існування. Тому садівниче товариство проводить регулярну роботу із боржниками та надає занедбані земельні ділянки громадянам, які бажають і виконують вимоги статуту та рішення загальних зборів та правління СТ "Зміївське". Крім того, вказано, що на даний час відповідач 2 привів земельну ділянку №257 у належний вигляд, видалив бур'яни, добросовісно сплачує членські внески, правомірно набув членства в товаристві, повністю виконує вимоги статуту і підстав для його виключення з членів товариства та позбавлення права користування спірною земельною ділянкою немає. Водночас наголошено на безпідставності та необґрунтованості доводів позивача про відсутність у відповідача повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, оскільки спірна земельна ділянка №257 з моменту утворення товариства та відповідно до первинного списку засновників була виділена члену товариства ОСОБА_5 і лише в подальшому за рішенням керівних органів товариства передана матері позивача ОСОБА_6 , а після її смерті та смерті батька ОСОБА_7 земельні ділянки №244 та №257 були передані у 2002 р. за рішенням товариства у користування позивачу.
Третя особа у судове засідання 27.07.2021 не з'явилася, про розгляд справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення спору по суті.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 27.07.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи у судовому засіданні, господарським судом встановлено наступне.
Відповідно до державного акту на право користування землею серії Б №073347 1989 року, виданого на ім'я дирекції Зміївської ГРЄС, було надано в безстрокове і безоплатне користування підприємству ПАТ «Центренерго» Зміївська ТЕС 30,7 гектарів землі в межах згідно з планом, а земля надана для організації колективних садів робітників та службовців.
Рішенням спільного засідання адміністрації та профкому Зміївської ГРЕС (протокол № 27), яке затверджено Готвальдівською районною радою народних депутатів від 26.01.1988 р., сформовано списки працівників Зміївської ГРЕС та інших організацій, яких прийнято в члени СТ "Енергетик" та кожному виділено по 5 соток землі на площі 31,4 га. В подальшому, відповідно до протоколу №3 від 20.06.1988 р. СТ "Енергетик" було перейменовано в СТ "Зміївське".
Станом на 01.04.2016 р. на території СТ "Зміївське" відповідно до довідок СТ "Зміївське" від 22.04.2016 знаходиться 920 земельних ділянок та у складі товариства перебуває 884 члена товариства.
З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2002 на ім'я ОСОБА_1 було переоформлено дві земельні ділянки на території СТ "Зміївське": ділянка № НОМЕР_1 розміром 0,051 га у кварталі №11, що належала ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ділянка № НОМЕР_2 розміром 0,051 га у кварталі №11, що належала ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02.05.2012 р. та 14.06.2013 р. членами правління СТ "Зміївське" було складено акти обстеження ділянки №257, під час яких було виявлено, що земельна ділянка не обробляється з 2001 р., заросла бур'яном, засмічена побутовими відходами.
Рішенням загальних зборів СТ "Зміївське" від 30.03.2014 р., оформлене протоколом № 9, передано земельну ділянку № 257 всім бажаючим.
Також, згідно виписки з протоколу № 32 від 01.03.2014 р. правлінням СТ "Зміївське" прийнято рішення про передачу земельної ділянки №257 бажаючим.
У подальшому, правлінням СТ "Зміївське" згідно протоколу № 33 від 05.07.2014 р. прийнято рішення про передачу земельної ділянки №257 члену садівничого товариства ОСОБА_2 .
На письмове звернення до СТ "Зміївське" від 24.12.2014 р., головою товариства позивачу було надано виписку з протоколу № 32 засідання правління СТ "Зміївське" від 01.03.2014 р. та письмову відповідь, відповідно до якої ОСОБА_1 , незважаючи на неодноразові повідомлення про обов'язкову щорічну сплату членських внесків, встановлених відповідно до кошторису загальними зборами, сплату внесків не вносила.
Відповідно до змісту членської книжки садовода ОСОБА_1 вбачається, що позивачем сплачено членські внески, нараховані за ділянку №244 за 2009-2011 роки, відомості щодо сплати членських внесків по ділянці №257 в членській книжці відсутні.
Із розрахунку заборгованості члена СТ "Зміївське" ОСОБА_1 за ділянкою №257 вбачається, що за період з 2002 р. по 2013 р. заборгованість щодо сплати членських внесків складає 1910,00 грн.
Відповідно до протоколу № 36 від 14.03.2015 р. сплачені ОСОБА_1 членські внески в сумі 1000 грн. рішенням правління СТ "Зміївське" були зараховані за ділянку №244 як частково погашена заборгованість, крім того зазначено, що за ділянкою №257, яка належить іншому члену товариства, заборгованість відсутня.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію СТ "Зміївське", виданого Зміївською районною державною адміністрацією 21.02.1995 р., та довідки АБ № 124418 з єдиного державного реєстру від 06.07.2009 р., СТ "Зміївське" за своєю організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6300140522013 від 30.04.2013 року, за заявою СТ "Зміївське" здійснена державна реєстрація земельної ділянки, площею 28,8527 га, для ведення колективного садівництва, на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області. Кадастровий номер земельної ділянки 6321782700:01:002:0002. Форма власності земельної ділянки - державна.
Рішенням виконавчого комітету Лиманської сільської ради №85 від 25.07.2002 р. затверджено Статут СТ "Зміївське".
На підставі наведеного позивач просить визнати незаконними і скасувати в рішення загальних зборів СТ "Зміївське" від 30.03.2014 р., оформленого протоколом № 9, в частині передання земельної ділянки № 257 всім бажаючим, у зв'язку з невнесенням позивачем членських внесків; рішення правління СТ "Зміївське" від 01.03.2014 р., оформлене протоколом № 32, в частині передання земельної ділянки № 257 всім бажаючим, у зв'язку з невнесенням позивачем членських внесків; рішення правління СТ "Зміївське" від 05.07.2014 р., оформлене протоколом № 33, в частині виділення земельної ділянки № 257 ОСОБА_2 , а також зобов'язати СТ "Зміївське" та ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № 257 та не чинити позивачу перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в рамках корпоративних відносин.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).
Частиною 1 статті 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 ГК України, яка визначає кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог Господарського кодексу України, інших законодавчих актів.
Зазначені вище норми ГК України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України "Про кооперацію".
Статтею 2 Закону України "Про кооперацію" визначено, що кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про кооперацію" - кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Приписами ст. 12 Закону України "Про кооперацію" визначено, що основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Водночас основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.
Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.
Особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2, 23, 26 Закону України "Про кооперацію".
Статтею 2 Закону України "Про кооперацію" визначено, що обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
Відповідно до ст. 1, 2 Статуту СТ "Зміївське" є громадською неприбутковою організацією, яка діє за рахунок членських внесків засновників. Засновники об'єдналися на добровільних засадах для досягнення спільної мети з організації колективного садівництва.
Членство у товаристві індивідуальне. Індивідуальними членами товариства можуть бути повнолітіні громадяни України, які виявили бажання брати участь у здійсненні цілей і завдань товариства. Прийом членів у товариство здійснюється загальними зборами товариства на підставі письмової заяви кандидата та за умови внесення ним вступного внеску, розмір якого визначається Загальними зборами товариства (ст. 9,10 Статуту).
Відповідно до ст. 13 Статуту у випадку грубого або неодноразового порушення Статуту, рішень органів управління та контролю товариства, вчинення дій, які завдають матеріальної або моральної шкоди, підривають авторитет товариства та його репутацію, або дій, які несумісні з членством у товаристві, такий член може бути виключений з числа членів за рішенням Загальних зборів товариства.
Статтею 17, 19 Статуту передбачено, що засновники та члени товариства зобов'язані дотримуватись Статуту, виконувати свої обов'язки перед товариством, пов'язані з участю в його діяльності, виконувати рішення Загальних зборів, виборних органів управління і контролю та своєчасно вносити пайові та інші внески.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем в обґрунтування позовних вимог, зокрема вказано про необізнаність в наявності заборгованості зі сплати членських внесків, про що суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про кооперацію" членський внесок - це грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними обов'язками члена кооперативу є додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.
Статтею 17, 29 Статуту СТ "Зміївське" передбачено, що засновники та члени товариства зобов'язані дотримуватись Статуту, виконувати свої обов'язки перед товариством, пов'язані з участю в його діяльності, виконувати рішення Загальних зборів, виборних органів управління і контролю та своєчасно вносити пайові та інші внески. Діяльність товариства утворюється з внесків його членів.
Згідно зі ст. 33 Статуту товариство самостійно розробляє програми економічного і соціального розвитку, має повну господарську самостійність і покриває свої витрати за рахунок членських внесків.
Як було зазначено вище, відповідно до змісту членської книжки садовода ОСОБА_1 вбачається, що позивачем сплачено членські внески, нараховані за ділянку №244 за 2009-2011 роки, відомості щодо сплати членських внесків по ділянці №257 в членській книжці відсутні.
Відповідно до протоколу № 36 від 14.03.2015 р. сплачені ОСОБА_1 членські внески в сумі 1000 грн. рішенням правління СТ "Зміївське" були зараховані за ділянку №244 як частково погашена заборгованість, крім того зазначено, що за ділянкою №257, яка належить іншому члену товариства, заборгованість відсутня.
З огляду на вищевказане, суд констатує, що позивачу достеменно було відомо про необхідність сплати щорічних членських внесків на забезпечення діяльності СТ "Зміївське", так само як і було відомо про обов'язок виконувати вимоги Статуту й керівних органів СТ "Зміївське", якими, зокрема і встановлювався розмір щорічних членських внесків. При цьому, суд зауважує, що несплата позивачем щорічних членських внесків протягом тривалого проміжку часу мала наслідком утворення відповідної заборгованості, що призвело до порушення прав товариства і кожного його члена, які несли додатковий фінансовий тягар відповідальності на утримання майна кооперативу.
Щодо доводів позивача про не повідомлення його як учасника СТ "Зміївське" про вирішення питання щодо передачі наданої у користування спірної земельної ділянки №257, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Суд зауважує, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про кооперацію" визначено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут містить відомості про порядок скликання загальних зборів, порядок формування, склад і компетенцію органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах.
Як передбачено ст. 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.
Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.
Відповідно до ст. 19, 20 Статуту СТ "Зміївське" вищим органом товариства є Загальні збори, які збираються не рідше ніж один раз на рік. На загальних зборах мають право брати участь засновники та всі члени товариства. Про рішення загальних зборів та порядок денний учасники зборів товариства сповіщаються в порядку, що встановлюється Правлінням. Загальні збори товариства вважаються такими, що відбулись, якщо в їх роботі беруть участь не менше як 60% членів товариства, які стоять на обліку у товариства.
Статтею 22, 23 Статуту передбачено, що рішення Загальних зборів приймаються відкритим голосуванням. Кожний із учасників або членів товариства користується на Загальних зборах правом одного голосу, і це право не може бути передано іншим особам. Рішення приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах. Роботою Загальних зборів керує Голова зборів, який обирається з числа засновників та членів товариства. Голова зборів організовує ведення протоколів. На вимогу надаються засвідчені витяги з книги протоколів. Голова зборів підписує протоколи та витяги з них.
Відповідно до ст. 24 Статуту виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є Правління.
Приписами ст. 16 Закону України "Про кооперацію" визначено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.
Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.
За змістом ст. 25, 29 Статуту СТ "Зміївське" до компетенції Правління належать, зокрема здійснення господарського управління майном товариства. Діяльність товариства утворюється з внесків його членів.
Судом встановлено, що положеннями Статуту СТ «Зміївське», затвердженого рішенням виконавчого комітету Лиманської сільської ради №85 від 25.07.2002 р. не передбачено чіткого порядку повідомлення учасника кооперативу про проведення зборів учасників.
Відповідно до правової позиції, що викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19 обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.
Відповідачем 1 у судових засіданнях зазначено про те, що загальні збори товариства проводяться щороку у березні місяці, на яких можуть бути присутні всі члени товариства та обов'язково обрані членами товариства старші члени товариства від кожної із доріжок, на яких покладено обов'язок доводити до відома інших членів товариства про питання, порушені та вирішені на загальних зборах. Крім того, вказано, що повідомлення про проведення загальних зборів вивішується на дошці оголошень товариства та додатково розміщується на місцевому телебаченні в смт. Комсомольське, Зміївського району, Харківської області.
У матеріалах справи міститься затверджений список уповноважених (старших) від кожної із доріжок СТ "Зміївське" на 2014 р. (т.с. I, а.с. 177). Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки телекомпанії "Мережа кабельного телебачення "Діалог" вбачається, що голова СТ "Зміївське" розміщував рекламу в період з 24 по 31 березня 2014 р. про те, що 30 березня 2014 р. о 10:00 в Палаці Культури смт. Комсомольське відбудуться чергові загальні збори ( т.с. I, а.с. 203).
Зі змісту рішення загальних зборів СТ "Зміївське" від 30.03.2014 р, оформленого протоколом № 9 вбачається, що на вказаних загальних зборах були присутні 593 члени товариства, в тому числі уповноважені старші по доріжкам. На порядок денний винесено чотири питання, серед яких четверте питання іменоване "Різне". До одного із різних питань порядку денного винесено на обговорення та голосування питання №6 щодо передачі земельної ділянки № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_9 та земельної ділянки № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 бажаючим у зв'язку із необробленням земельної ділянки та несплатою членських внесків.
За результатами голосування: "за" - 581, "проти" - 3, "утримались" - 9, тобто більшістю голосів членів кооперативу прийнято рішення про те, що неосвоєні, необроблені та неоплачені земельні ділянки №145 та №257 передати бажаючим брати участь в житті садового товариства та виконувати положення статуту. Спірне рішення загальних зборів СТ "Зміївське" від 30.03.2014 р, оформленого протоколом № 9 містить підписи голови загальних зборів, голови СТ "Зміївське" та секретаря (т.с. I, а.с.84-91).
Крім того, як вбачається із виписки із протоколу №32 засідання правління СТ "Зміївське" від 01.03.2014 р., правлінням СТ "Зміївське" прийнято рішення про передачу земельної ділянки №257 бажаючим. Зі змісту вказаної виписки вбачається, що на порядок денний засідання правління винесено питання про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 бажаючим у зв'язку із несплатою членських внесків. За результатами обговорення зазначеного питання та голосування одноголосно було прийнято рішення про передачу земельної ділянки №257 бажаючим ( т.с. I, а.с. 18).
Разом з тим, як вбачається із рішення правління СТ "Зміївське" від 05.07.2014 р., оформленого протоколом № 33, на засіданні правління були присутні 10 членів правління. На порядок денний винесено, зокрема питання №3 про виділення земельної ділянки №257 - ОСОБА_2 . За результатами голосування: "за" - 10, "проти" - 0, "утримались" - 0, одноголосно було прийнято рішення про виділення земельної ділянки №257 відповідачу 2 - ОСОБА_2 . Спірне рішення правління СТ "Зміївське" від 05.07.2014 року, оформлене протоколом № 33, в частині виділення земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 містить підписи голови СТ "Зміївське", секретаря та членів правління (т.с. I, а.с.92-94).
З огляду на наведене, СТ "Зміївське" у відповідності до вимог законодавства та положень Статуту було вжито своєчасні та належні заходи для повідомлення значної кількості членів СТ "Зміївське" про проведення загальних зборів СТ "Зміївське" від 30.03.2014 р., оформлене протоколом № 9, в частині передання земельної ділянки № 257 всім бажаючим, у зв'язку з невнесенням позивачем членських внесків. З підстав наведеного, твердження позивача про необізнаність в необхідності сплати заборгованості по членським внескам та про вирішення питання на загальних зборах щодо передачі наданої у користування спірної земельної ділянки у зв'язку із несплатою позивачем членських внесків є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання незаконними та скасування рішення загальних зборів СТ "Зміївське" від 30.03.2014, оформлене протоколом № 9, в частині передання земельної ділянки № 257, у зв'язку з невнесенням ОСОБА_1 членських внесків, всім бажаючим; рішення правління СТ "Зміївське" від 01.03.2014 р., оформлене протоколом засідання правління № 32, в частині передання земельної ділянки № 257, у зв'язку з невнесенням ОСОБА_1 членських внесків, всім бажаючим; рішення правління СТ "Зміївське" від 05.07.2014, оформлене протоколом засідання правління № 33, в частині виділення земельної ділянки № 257 ОСОБА_2 визнаються судом необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
Вимоги про зобов'язання СТ "Зміївське" та ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № 257 та не чинити позивачу перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів. Відмова в задоволенні останньої вимоги автоматично свідчить про відсутність підстав для зобов'язання СТ "Зміївське" та ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № 257. На підставі викладеного позовні вимоги про зобов'язання СТ "Зміївське" та ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № 257 та не чинити позивачу перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою, також задоволенню не підлягають.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у позові, судові витрати по сплату судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "05" серпня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова