Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
"06" серпня 2021 р.Справа № 922/1797/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
(без виклику сторін)
розглянувши заяву щодо стягнення витрат на правничу допомогу по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантара", м.Харків
про стягнення 1070,81 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/1797/21 від 16.07.2021 року в позові відмовлено частково, стягнуто з ТОВ "Сантара" на користь ТОВ "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" 1000,00 грн. боргу; 61,40 грн. пені, 2250,05 грн. судового збору, встановивши позивачу строк - 5 днів з дня отримання копії даного рішення для надання до суду доказів понесених витрат на правничу допомогу.
27.07.2021 року позивач надав до суду за супровідним листом (вх.№4642) докази понесених витрат на правничу допомогу, а саме копiї: договору №05/05 про надання правової допомоги, акту приймання-передачi виконаних робіт від 27.07.21, видаткового касового ордеру від 27.07.21 про сплату 2940,00 грн., ордеру на надaння правової допомоги.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судові дебати не проводились, процесуальні дії можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі (ст.252 ГПК України).
Позивачем в позові було зазначено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та про дозвіл надати докази понесення витрат на правову допомогу протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення, зазначивши в орієнтовному розрахунку судових витрат 2940,00 грн. витрат на правову допомогу.
Позивачем на виконання приписів ч.8 ст.129 ГПК надіслано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду докази надaння правової допомоги.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги, Акт приймання-передачі наданих відповідно до Договору послуг, докази оплати.
Судом встановлено, що позивачем та адвокатом Тихоненко Марiєю Владиславівною укладено договір про надання правничої правової допомоги №05/05 від 05.05.2021 року, відповідно до умов якого складено Акт приймання-передачі послуг на загальну суму 2940,00 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати
- консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта : лани я такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.
Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., “Гімадуліна та інші проти України” від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., “Меріт проти України” від 30.03.2004 p., “East/West Jinnee Limited” проти України” від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі “Неймайстер проти Австрії” було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення “Неймайстер проти Австрії”).
Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати (в т.ч. пов'язані з наданням професійної правничої допомоги) покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Позивач просить стягнути з відповідача 2940,00 грн. витрат на правничу допомогу, на підставі акту приймання-передачі наданої правової допомоги.
Обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договором про надання правової допомоги, актом приймання-передачі наданих послуг.
Отже, позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги.
З урахуванням часткової відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог, у зв'язку з чим, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2914,16 грн. покладаються на відповідача, решта залишається за позивачем.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантара" (адреса: 61051, м.Харків, вул.Артилерійська,6; код ЄДРПОУ 33479478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" (адреса: 61099, м.Харків, вул.Рибалка,33, кв.52; код ЄДРПОУ 34388869) 2914,16 грн. витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено 06.08.2021 року
Суддя К.В. Аріт