06.08.2021 Справа № 920/602/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/602/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумигаз збут” (40000, м.Суми, вул. О. Береста, 21, код ЄДРПОУ 39586236),
до відповідача Сумського національного аграрного університету в особі відокремленого структурного підрозділу “Путивльський фаховий коледж Сумського національного аграрного університету” (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Миколи Маклакова, буд. 80, код ЄДРПОУ 26378256),
про стягнення 31160 грн 54 коп.,
Встановив:
07.06.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 31160,54 грн, з яких: 28112,13 грн - основного боргу, 1094,07 грн - інфляційні збитки, 357,35 грн - 3% річних, 1596,99 грн - пені та судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою суду від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/602/21; задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.
Копія даної ухвали надіслана на юридичні адреси сторін, зазначені позивачем у позовній заяві.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення сторони були повідомлені належним чином про розгляд даної справи судом.
05.07.2021, до початку розгляду справи по суті, відповідач надіслав суду заяву (вх№6250/21), в якій позов визнає в повному обсязі та не заперечує щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
09.04.2015 було прийнято Закон України "Про ринок природного газу" (введено в дію з 01.10.2015), який визначає правові засади функціонування ринку природного газу України.
30.09.2015 НКРЕКП було прийнято низку постанов, спрямованих на реалізацію Закону України "Про ринок природного газу", зокрема: постанову №2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи"; постанову №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем"; постанову №2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу"; постанову №2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу"; постанову №2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу", які в сукупності з іншими нормативно-правовими актами визначають правову основу державного регулювання монопольних ринків (транспортування, розподілу, зберігання, послуг установки LNG).
З метою належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу в Україні, в Законі України "Про ринок природного газу" передбачено загальні правила розподілу та постачання природного газу споживачам.
Так, приписами статті 12 Закону визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
В розумінні Закону України "Про ринок природного газу" регулятором виступає Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Постачальником природного газу є суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Споживачем є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. А Оператором газорозподільної системи є суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
ТОВ «Сумигаз Збут» є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу:
1)з 01 липня 2015 року до 11 травня 2017 року - Товариство здійснювало статутну діяльність з постачання газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на підставі виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ліцензії (далі - НКРЕКП). Постанова НКРЕКП про видачу вказаної ліцензії від 04.06.2015 №1681 з терміном дії на 5 років, постановою НКРЕКП від 01.09.2015 №2247 ліцензія була переоформлена на безстрокову.
2)11 травня 2017 року постановою НКРЕКП №631 «Про анулювання ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданої ТОВ «Сумигаз Збут»» зазначену вище ліцензію було анульовано та згідно з постановою НКРЕКП від 11.05.2017 №633 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ДП «Газпостач» ПАТ «Тернопільміськгаз», ДП «Шепетівкагаз» ПАТ «Шепетівкагаз», ТОВ «Сумигаз Збут», ТОВ «Харківгаз Збут», ТОВ «Херсонрегіонгаз», ТОВ «Хмельницькгаз Збут», ТОВ «Вінницягаз Збут», ДП «Молтекс нафта і газ» компанії «Молтекс Бізнес», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Аверс Плюс ЛТД», ТОВ «Еверест Енергопостач», ТОВ «Облгазпостач», ТОВ «РЗ Енерджи», ТОВ «Укрфінгаз», ТОВ «Газенергопроект», ТОВ «Сіріус-1», ТОВ «Інол Енерджі», ТОВ «Українська газопостачальна компанія», ТОВ «Укренергоексперт», ТОВ «Волиньгаз Збут», ТОВ «ГК Ресурс-Партнер», ТОВ «Газові Ресурси», ТОВ «Веста» та ТОВ «Айрон Голд» НКРЕКП прийнято рішення про видачу Товариству ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.
Відповідно до Статуту ТОВ «Сумигаз Збут» предметом діяльності товариства, зокрема, є: надання населенню, бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, а також іншим юридичним особам послуг з постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ.
Отже, у відносинах у сфері енергетики, що склалися між сторонами спору ТОВ «Сумигаз Збут» виступає постачальником природного газу, а Сумський національний аграрний університет в особі відокремленого структурного підрозділу “Путивльський фаховий коледж Сумського національного аграрного університету” споживачем, а AT «Сумигаз» - оператором ГРМ.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1)укласти договір про постачання природного газу; 2)забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4)забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5)припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
15.12.2020 між Товариство з обмеженою відповідальністю “Сумигаз збут” (далі - постачальник, позивач) та Сумським національним аграрним університеом в особі відокремленого структурного підрозділу “Путивльський фаховий коледж Сумського національного аграрного університету” (далі - споживач, відповідач) був укладений договір на постачання природного газу №41ВВ407-737-20 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язався протягом строку дії даного договору передавати споживачеві товар у загальному потоці у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи по предмету: ДК 021:2015, код 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ), включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу, а Споживач зобов'язався приймати та оплачувати природний газ на умовах даного Договору.
Визначення фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами врегулюваний п. 2.8 Договору:
« 2.8.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ПС та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ/Кодексу ГТС.
2.8.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС Постачальник протягом 3 робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
2.8.3. Споживач протягом 2 днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
2.8.4. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ/ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
2.8.5. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання- передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ/ГТС.».
Пунктом 3.1. договору сторони домовились, ціна за 1000 куб. м. природного газу на момент укладення Договору, становить 6873,35 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі:
- ціна природного газу - 5727,79 грн. (включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу);
- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни газу - 1145,56 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору сторони узгодили, що ціна договору може змінюватись протягом строку його дії. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Згідно з п. 3.3. договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 3.1. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за природний газ згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 4.1. договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 100% оплати до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 4.2. договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно.
Відповідно до пункту 6.1. договору. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що у рай несплати або несвоєчасної сплати за спожити газ у строки, зазначені в п. 4.1. даного договору, сторона сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0.1% під суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. їмо діяла у період, за який сплачу і ться пеня.
Відповідно до п. 11.1. договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині постачання природного газу з 01 березня 2020 року до 31.12.2020 року, а в частині розрахунків - до повного їх закінчення.
Між сторонами спору були укладені додаткові угоди: 24.12.2020 додаткова угода №1, 31.12.2020 додаткова угода №2, 27.01.2021 додаткова угода №3.
У порядку, встановленому п. 2.8 договору, сторонами складені та підписані акти приймання-передачі природного газу в тому числі і за період з грудня 2020 року по січень 2021 року, що підтверджують поставку позивачем відповідачу природного газу на загальну суму 103545,24 грн, а саме:
- акт №СМ380008687 від 31.12.2020 приймання-передачі природного газу до договору №41ВВ407-737-20 від 15.12.2020 на суму 59393,70 грн;
- акт №СМ381000876 від 21.01.2021 приймання-передачі природного газу до договору №41ВВ407-737-20 від 15.12.2020 на суму 44151,54 грн;
Відповідач, розрахунки за поставлений природний газ здійснив лише частково, чим допустив порушення умов договору та акумулював перед ТОВ «Сумигаз Збут» заборгованість у розмірі 28112,13 грн, що також підтверджується підписаним сторонами актами приймання-передачі природного газу за період грудень 2020 року - січень 2021 року та актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2021- 09.04.2021.
05.05.2021 позивач за вих. № 407-Сл-6060-0521 направив відповідачу вимогу про сплату боргу.
Як зазначає позивач у позові, заборгованість в сумі 28112,13 грн відповідач не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього; споживач має право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.
Відповідно до Кодексу газорозподільних систем визначений Оператором ГРМ обсяг споживання природного газу по об'єкту споживача за відповідний календарний місяць є підставою для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено факт постачання відповідачу у грудні 2020 року - січні 2021 року природного газу на суму 103545,24 грн. Відповідач в свою чергу не розрахувався за природний газ у повному обсязі, його заборгованість за період грудень 2020 року - січень 2021 року склала 28112,13 грн, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 28112,13 грн боргу за поставлений за період грудень 2020 року - січень 2021 року природний газ є законними, обґрунтованими та задовольняються судом.
Щодо вимог позивача про стягнення 1596,99 грн пені суд зазначає наступне.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору в частині несплати вартості поставленого природного газу в сумі 28112,13 грн., що є порушенням з боку відповідача п. 4.1 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожити газ у строки, зазначені в п. 4.1. даного договору, сторона сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% під суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з поданого позивачем розрахунку, останнім нараховано відповідачу 1596,99 грн пені.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, враховуючи встановлений судом факт неповної оплати відповідачем природного газу, поставленого у грудні 2020 року - січні 2021 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1596,99 грн пені.
Щодо стягнення з відповідача 357,35 грн 3% річних та 1094,07 грн інфляційних збитків суд зазначає наступне:
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).
Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, доданого до позовної заяви, останнім нараховано відповідачу 357,35 грн 3% річних, 1094,07 грн інфляційних втрат.
З огляду на вищенаведене, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений судом факт неповної оплати відповідачем природного газу, поставленого у грудні 2020 року - січні 2021 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 357,35 грн 3% річних, 1094,07 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору та у поданому відзиві відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Таким чином, на підставі досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28112,13 грн основного боргу, 1596,99 грн пені, 1094,07 грн інфляційних збитків, 357,35 грн 3% річних за неналежне виконання договору від 15.12.2020 на постачання природного газу №41ВВ407-737-20 є правомірними, законними та такими, що підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою відповідно до платіжного доручення №1620 від 14.05.2021 сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 2 статті 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ухвали від 14.06.2021 у справі №920/602/21 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження та в розумінні ч. 2 ст. 252 ГПК України відповідачем поданий відзив до початку розгляду справи по суті, в якому останній визнає позовні вимоги в повному обсязі, у зв'язку з чим в порядку ст. 130 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 50% судового збору.
Таким чином, відповідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, враховуючи положення ч.1 ст. 130 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 1135,00 грн судового збору, що складає 50% судового збору, сплаченого позивачем за платіжним дорученням №1620 від 14.05.2021 в сумі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 130, 194-220, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Сумського національного аграрного університету в особі відокремленого структурного підрозділу «Путивльський фаховий коледж Сумського національного аграрного університету» (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Миколи Маклакова, буд. 80, код ЄДРПОУ 26378256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (40000, м. Суми, вул. О. Береста, 21, код ЄДРПОУ 39586236) 28112,13 грн (двадцять вісім тисяч сто дванадцять грн 13 коп.) основного боргу, 1094,07 грн (одна тисяча дев'яносто чотири грн 07 коп.) інфляційних збитків, 357,35 грн (триста п'ятдесят сім грн 35 коп.) 3% річних, 1596,99 грн (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість грн 99 коп.) пені за неналежне виконання договору №41ВВ407-737-20 від 15.12.2020 на постачання природного газу, а також 1135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п'ять грн 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.08.2021.
Суддя В.Л. Котельницька