Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"28" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/303/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Сичик М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь - Шифер" (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 31729043) про встановлення земельного сервітуту
у судове засідання з розгляду справи по суті з'явилися представники учасників справи:
- від позивача: Яковчук Олена Дмитрівна (довіреність № б/н від 09.06.2021 року)
- від відповідача: Чабан Дмитро Федорович (в режимі ВКЗ)
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 28.07.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MAP6 26X112064023.
22.04.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - позивач) надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь - Шифер" (далі - відповідач), у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 401, 404, Цивільного кодексу України, ст.181, 938 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 42, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить суд встановити земельний сервітут стосовно земельної ділянки площею - 0, 8800 га, кадастровий номер: 56:246:553:00:02:008:0002, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області (згідно технічної документації) та визнати укладеним договір про встановлення земельного стосовно земельної ділянки площею - 0, 8800 га, кадастровий номер: 56:246:553:00:02:008:0002, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області (згідно технічної документації) у редакції запропонованій позивачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач своїми діями позбавляє позивача правової визначеності (встановлення чітких прав та обов'язків сторін), і враховуючи юридичну нерозривну взаємопов'язаність позивача та відповідача (адже колії відповідача розташовані на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у позивача), відмова відповідача визначити взаємні права та обов'язки шляхом укладення договору особистого земельного сервітуту - і є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.04.2021 року справу № 918/303/21 розподілено судді Заголдній Я.В.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/303/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 18.05.2021 року, запропонувати сторонам:
а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 17.05.2021 року.
б) відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом 15-ти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;
в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.
г) відповідачу: у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.
14.05.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти позовних вимог.
18.05.2021 року судом встановлено, що відповідач у справі не забезпечив явку уповноваженого представника у підготовче засідання, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а саме - ухвали Господарського суду Рівненської області від 23.04.2021 року) 27.04.2021 року за трек-номером 3301311404025.
Згідно з ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Явка представника відповідача у судове засідання 18.05.2021 року обов'язковою не визнавалася, зважаючи на ч. 1 ст. 202 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про можливість проведення підготовчого засідання без участі представника ТОВ "Волинь - Шифер".
Господарський суд, дослідивши відзив відповідача на дотримання процесуального строку на його подання, встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.04.2021 року, зокрема, запропоновано відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом 15-ти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Судом встановлено, що відповідач 27.04.2021 року отримав дану ухвалу, що була направлена на його юридичну адресу засобами поштового зв'язку за трек-номером 3301311404025.
Відтак 12.05.2021 року є останнім днем для подання відповідачем відзиву до суду.
Як вбачається із відмітки відділення поштового зв'язку, що міститься на конверті, в якому відзив було направлено відповідачем до Господарського суду Рівненської області, - відзив скеровано суду 12.05.2021 року, тобто в межах процесуального строку, встановленого судом.
Відтак, суд долучає відзив до матеріалів справи.
Окрім того, Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.04.2021 року, зокрема, запропоновано позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.
Як встановлено судом із офіційного вебсайту Укрпошти в мережі Інтернет поштове відправлення за трек-номером 0303513880068 (а саме відзив) відповідач регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" отримала 17.05.2021 року за адресою: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1.
Оскільки процесуальний строк на подання відповідачем відповіді на відзив не сплинув і закінчується 24.05.2021 року (враховуючи ч. 4 ст. 116 ГПК України), господарський суд дійшов висновку, що питання визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.05.2021 року відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 01.06.2021 року.
25.05.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від позивача надійшла відповідь на відзив.
31.05.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
01.06.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області надійшла заява про зміну предмета позову.
01.06.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у підготовче засідання.
Як вбачається із відмітки відділення поштового зв'язку на конверті, у якому позивачем було направлено відповідь на відзив на адресу суду, 24.05.2021 року, тобто в межах процесуального строку, встановленого судом, вказану заяву по суті справи скеровано до суду.
Відтак господарський суд долучає відповідь на відзив (вх. № 4516/21 від 25.05.2021 року) до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.04.2021 року запропоновано відповідачу: у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.
Як встановлено судом із відмітки відділення поштового зв'язку на конверті, заперечення на відповідь на відзив направлено на поштову адресу суду відповідачем 28.05.2021 року, тобто в межах процесуального строку, встановленого судом.
Таким чином, господарський суд долучає заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.06.2021 року відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 15.06.2021 року, задоволено усне клопотання представника ТОВ "Волинь - Шифер" про участь у судовому засіданні по справі № 918/303/21 в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", постановлено провести підготовче засідання 15.06.2021 року по справі № 918/303/21 у Господарському суді Рівненської області із ТОВ "Волинь - Шифер" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" за участю представника ОСОБА_1 (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
11.06.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
14.06.2021 року від відповідача надійшли письмові пояснення з врахуванням заяви про зміну предмету позову.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 року:
- задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про зміну предмета позову,
- змінено предмет позову у справі № 918/303/21 прийнявши прохальну частину позовної заяви у новій редакції: "Встановити земельний сервітут стосовно земельної ділянки площею - 0, 8800 га, кадастровий номер: 56:246:553:00:02:008:0002, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області (згідно технічної документації) строком на 5 років, оплата сервітуту - 231, 26 грн в місяць з ПДВ для експлуатації, обслуговування, ремонту, реконструкції під'їзної залізничної колії з моменту набрання рішенням суду законної сили";
- продовжено за ініціативою суду процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів - до 21.07.2021 року включно;
- відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 01.07.2021 року;
- задоволено усне клопотання представника ТОВ "Волинь - Шифер" про участь у судовому засіданні по справі № 918/303/21 в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon";
- постановлено провести підготовче засідання 01.07.2021 року по справі № 918/303/21 у Господарському суді Рівненської області із ТОВ "Волинь - Шифер" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" за участю представника ОСОБА_1 (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
01.07.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у підготовче засідання.
У судовому засіданні 01.07.2021 року представники позивача та відповідача просили суд закрити підготовче провадження у справі та призначити її до розгляду по суті, оскільки на їх думку судом здійснено усі необхідні та достатні дії зазначені у ч. ст. 182 ГПК України.
Господарський суд, узгодивши з представниками позивача та відповідача дату, на яку можливо призначити судове засідання з розгляду справи по суті дійшов висновку про обрання 28.07.2021 року.
При цьому представник відповідача Чабан Дмитро Федорович заявив усне клопотання про надання йому можливості за електронною адресою: chaban@mnn-p.com взяти участь у підготовчому засіданні 28.07.2021 року поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 918/303/21, призначено справу № 918/303/21 до судового розгляду по суті на 28.07.2021 року, задоволено усне клопотання представника ТОВ "Волинь - Шифер" про участь у судовому засіданні по справі № 918/303/21 в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", постановлено провести підготовче засідання 28.07.2021 року у Господарському суді Рівненської області із ТОВ "Волинь - Шифер" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" за участю представника ОСОБА_1 (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
28.07.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання з розгляду справи по суті.
Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі із підстав, викладених у позовній заяві враховуючи заяву про зміну предмету позову та відповіді на відзив, додаткових поясненнях по справі.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та письмових поясненнях з врахуванням заяви про зміну предмету позову.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач просить суд встановити земельний сервітут стосовно земельної ділянки площею - 0,8800 га, кадастровий номер: 56:246:553:00:02:008:0002, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області (згідно технічної документації), строком на 5 років, оплата сервітуту - 231, 26 грн в місяць з ПДВ, для експлуатації, обслуговування, ремонту, реконструкції під'їзної залізничної колії ТОВ "Волинь- Шифер" з моменту набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.12.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № Л/ПЧ-7/003 про встановлення земельного сервітуту, предметом даного договору є земельний сервітут, який встановлюється стосовно земельної ділянки площею 0,8800 га, кадастровий номер: 56:246:553:00:02:008:0002, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою.
19.04.2017 року сторонами укладено додаткову угоду до Договору № Л/ПЧ-7/00. Даною додатковою угодою сторони внесли зміни у п. 4.1. виклавши його у наступній редакції: "Цей договір діє з 19.04.2017 року по 19.04.2018 року включно".
Надалі сторонами укладено додаткову угоду до Договору № Л/ПЧ7/002 від 31.01.2014 року про встановлення земельного сервітут, реєстрація якого здійснена 21.05.2018 року. Предметом даної додаткової угоди була зміна реквізитів сторони-1, тобто позивача. Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що ця додаткова угода набирає чинності з дати державної реєстрації, а в частині розрахунків з 01.04.2018 року.
14.11.2020 року за зверненням представника позивача, приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу здійснено реєстрацію припинення земельного сервітуту, згідно договору № Л/ПЧ-7/003.
Позивач зазначає, що оскільки правовідносини відповідно до Договору припинилися, під'їзні колії знаходяться у смузі відведення залізниці без укладеного договору, а відповідно і без здійснення оплати.
10.03.2021 року позивачем направлено директору ТОВ "Волинь-шифер" 3 примірники проектів договорів про встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці площею 0, 8800 га.
02.04.2021 року позивачем отримано від відповідача лист № 30/03 від 30.03.2021 року щодо результату розгляду пропозиції укласти договір, в якому відповідач не заперечує проти укладання договору про встановлення земельного сервітуту, однак вважає неприйнятим, визначені позивачем умови договору, які покладені в основу проекту, а саме вважає необґрунтованою ціну договору. Позивач вважає, що відповідач своїми діями позбавляє позивача правової визначеності (встановлення чітких прав та обов'язків сторін), і враховуючи юридичну нерозривну взаємопов'язаність позивача та відповідача (адже колії відповідача розташовані на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у позивача), відмова відповідача визначити взаємні права та обов'язки шляхом укладення договору особистого земельного сервітуту - і є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
14.05.2021 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого ТОВ "Волинь-шифер" заперечує проти доводів та вимог позовної заяви у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач зазначив про здійснення реєстрації припинення договору № Л/ПЧ-7/003 14.11.2020 року, проте, на думку відповідача, додатковою угодою від 21.05.2017 року до Договору сервітуту сторони фактично продовжили дію договору на невизначений строк, підтвердивши при цьому свої зобов'язання за ним.
Отже, відповідач зазначає, що станом на дату звернення позивача до нотаріуса та вчинення приватним нотаріусом реєстраційних дій - договір про встановлення земельного сервітуту був чинним.
Відповідач у відзиві вказує про те, що в листі від 30.03.2021 року ТОВ "Волинь-шифер" не відмовляло позивачу в укладенні договору, проте вказало на обставини, які перешкоджають вирішенню питання про укладення нового договору, а саме: відсутність обґрунтування плати за встановлення сервітуту; наявність скарги на рішення приватного нотаріуса щодо державної реєстрації припинення права користування земельною ділянкою; відсутність можливості експлуатувати залізничну колію, яка знаходиться на земельній ділянці.
Відповідач стверджує, що зважаючи на чинність Договору сервітуту № Л/ПЧ-7/003 від 18.06.2014 р. та чинність додаткових угод, укладених до цього Договору, відсутність відмови ТОВ "Волинь-шифер" на укладення нового договору та враховуючи наявність скарги на дії приватного нотаріуса щодо державної реєстрації припинення Договору сервітуту за № 39276-33-20 від 22.12.2020 року, яка розглянута 26,04.2021 року - звернення позивача до суду із вимогами про встановлення нового сервітуту є передчасним.
Крім того, на думку відповідача, право вимоги про встановлення сервітуту належить особі, яка має намір користуватись чужою земельною ділянкою, до власника (постійного користувача) такої ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, особою яка має право вимагати встановлення сервітуту в даному випадку є лише відповідач.
Відтак і застосування такого способу захисту як: встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки та визнання договору сервітуту укладеним - може бути використаний лише для захисту прав особи, заінтересованої в користуванні чужою земельною ділянкою для власних потреб, а не землекористувача такої ділянки, яким є позивач.
На переконання відповідача, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, так як право вимоги встановлення земельного сервітуту у даному випадку належить ТОВ «Волинь-Шифер» та не використав як постійний користувач земельної ділянки всі передбачені законом способи захисту права такого користування.
25.05.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із доводами викладеними у відзиві на позовну заяву, вказуючи про те, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Позивач зазначає, що відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про продовження договірних відносин передбачені договором № Л/ПЧ-7/003, а також просив встановити плату за земельний сервітут таку ж, яка передбачена діючим договором.
Відповідачу було надіслано проекти договорів та повідомлено, що укладання договорів про встановлення земельних сервітутів зі сторонніми землекористувачами на землях залізничного транспорту регламентується Порядком укладання договорів про встановлення земельних сервітутів, однак відповідач проекти договорів не підписав.
Крім того, позивач вказує про те, що порушення права позивача полягає у неодноразовій відмові відповідача від укладення договору особистого земельного сервітуту, такими своїми діями відповідач позбавляє позивача правової визначеності (встановлення чітких прав та обов'язків сторін), і враховуючи юридичну нерозривну взаємопов'язаність позивача та відповідача (адже колії відповідача розташована на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у позивача) щодо користування відповідачем належним йому майном (колією), відмова відповідача визначити взаємні права та обов'язки шляхом укладення договору особистого земельного сервітуту - і є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
31.05.2021 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого ТОВ "Волинь-шифер" вважає доводи позивача надуманими, не підтвердженим належними доказами, та такими, що не ґрунтуються на положеннях цивільного та земельного законодавства України.
При цьому відповідач посилається на те, що позивачем не наведено належного обґрунтування обраного розміру плати за користування земельним сервітутом (12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) виходячи із ціноутворюючих факторів (розмір земельного податку, нормативна грошова оцінка).
Відповідач зазначає, що саме по собі проведення державної реєстрації припинення договору сервітуту з порушенням встановленого порядку та всупереч умовам цього договору не є достатньою правовою підставою для визнання такого договору припиненим. Відповідач стверджує, що позивачем не доведено належними доказами факти розірвання чинного договору сервітуту та відмови відповідача від укладення нового договору сервітуту, так само як і не наведено економічного обґрунтування пропонованої позивачем плати за встановлення нового договору сервітуту.
01.06.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову, яку прийнято судом.
11.06.2021 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено про те, що умови договору не містять пунктів щодо автоматичної та безстрокової пролонгації договору сервітуту, відповідачем не доведено незаконності дій позивача та державного реєстратора, не надано доказів які стверджували б про продовження договірних відносин.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач ухиляється від укладення договору та внесення належної оплати за земельну ділянку. Крім того, позивач у вказаних поясненнях вказує про те, що сторони не досягли згоди щодо укладання договору земельного сервітуту, тому позивач і звернувся до суду для встановлення такого сервітуту за рішенням суду.
14.06.2021 року до господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення з врахуванням заяви про зміну предмету позову відповідно до яких ТОВ "Волинь-шифер" вказує про відсутність у позивача будь-якого порушеного права, оскільки відповідно до норм діючого законодавства, судовому захисту підлягає лише порушене право особи, що жодним чином не доведене позивачем у справі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з Державним актом на право постійного користування серії ЯЯ № 260401 Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" є постійним користувачем земельної ділянки площею 11, 0120 га, яка розташована на території Квасилівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області за кадастровим номером земельної ділянки 56:246:553:00:02:0088:0002 (том 1, а.с. 15).
06.12.2012 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (надалі - сторона-1) та ТОВ «Волинь - Шифер» (надалі - сторона-2) укладено Договір № Л/ПЧ-7/003 про встановлення земельного сервітуту (далі - Договір, том 1, а.с. 16 -20) за умовами якого, земельний сервітут встановлюється стосовно земельної ділянки площею - 0, 8800 га, кадастровий номер: 5624655300:02:0088:0002, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, згідно технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки (згідно договору про встановлення земельного сервітуту) в сервітутне (обмежене) користування ТОВ «Волинь-Шифер» на території Квасилівської селищної ради, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток 2) (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору за цим Договором сторона-1 надає стороні-2 право земельного сервітуту на земельну ділянку згідно з пунктами 1.1. та 2.2. цього Договору на постійній основі. Сторони цим погодились, що обсяг сервітутних прав сторони-2 включає право на: реконструкцію, проїзд, експлуатацію, обслуговування, ремонт під'їзної залізничної колії ТОВ «Волинь-Шифер», а також право входу і виходу в будь-який час, по, вздовж, упоперек та над землями під сервітутом.
Сторони домовляються, що сторона-2 платить стороні-1 плату за користування сервітутом у грошовій формі в розмірі - 92, 20 грн, в тому числі ПДВ - 15, 37 грн щомісячно згідно розрахунку плати за земельний сервітут (додаток №1). Оплата в розмірі 100 % вартості плати за користування земельним сервітутом здійснюється шляхом перерахування стороною-2 коштів на поточний рахунок сторони-1 на підставі акту виконаних робіт згідно з виставленим рахунком щомісячно до 15 числа місяця наступним за розрахунковим. Сторона-1 має право на зміну вартості користування сервітутом у разі зміни таких ціноутворюючих факторів, як розмір податків і зборів, мінімальної зарплати, індексу інформації, про що інформує сторону-2 письмово (п. 3.1. - п. 3.3. Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору цей Договір набирає чинності від дати державної реєстрації цього Договору у територіальних органах Держземагенства за місцем знаходження земельної ділянки (надалі - «Дата набрання чинності») та діє на строк дії договору на експлуатацію під'їзної залізничної колії.
Відповідно до п. 8.1. - п. 8.3. Договору цей договір підлягає припиненню за умов і в порядку, передбачених ст. 102 Земельного кодексу України. Зміна умов договору, його дострокове розірвання можливі за взаємною згодою сторін. Зміна умов договору і дострокове розірвання оформляється додатковою угодою до цього договору і підлягає державній реєстрації. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору чи його розірвання спір вирішується в судовому порядку. Сторони мають право внести зміни до цього Договору в будь-який час за умови, що такі зміни буде вчинено у письмовій формі за підписами обох сторін.
Згідно з витягом від 18.06.2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.06.2014 року здійснено державну реєстрацію іншого речового права номер запису № 6049913, підстава виникнення іншого речового права - договір про встановлення земельного сервітуту, виданий 06.12.2012 року; зміст, характеристика іншого речового права: сервітут є платним та постійним. Строк дії: безстрокове, додаткові відомості: На період дії договору на експлуатацію під'їздної залізничної колії) (том 1, а.с. 23-24).
19.04.2017 року додатковою угодою до Договору про встановлення земельного сервітуту від 18.06.2014 року № Л/ПЧ-7/003, зареєстрованого в Реєстраційній службі Рівненського районного управління юстиції Рівненської області, а саме, п. 2 - п. 4. якої сторони погодили:
"2. У тексті Договору повне найменування Державне територіально - об'єднання "Львівська залізниця" та скорочене найменування ДТГО "Львівська залізниця", замінити відповідно на повне найменування публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" та скорочене найменування ПАТ "Укрзалізниця"
3. Розділ Договору "Плата за користування сервітутом та порядок розрахунків" викласти у наступній редакції: сторони домовились, що сторона-2 платить стороні-1 плату за користування сервітутом згідно щорічного протоколу договірної ціни". «Оплата в розмірі 100% річної плати за користування земельним сервітутом, а саме в розмірі - 134,35 грн в тому числі ПДВ -22, 39 грн за місяць здійснюється шляхом перерахування Сервітуарієм коштів на поточний рахунок землекористувача до 15 числа місяця за розрахунковим після державної реєстрації. Плата за сервітут 100 % перераховується на розрахунковий рахунок Землекористувача. Одержувач коштів підрозділ «Рівненська дистанція колії», регіональна філія «Львівська залізниця», ПАТ «Укрзалізниця», код ЄДРПОУ одержувача 40081195 філія 087, банк одержувача РОУ АТ «ОЩАДБАНК» МФО 333368, р/р 26009311988007.
4. Пункт Договору «Набрання чинності договором, Строк дії договору» викласти у наступній редакції: "Цей договір діє з 19 квітня 2017 року по 19 квітня 2018 року включно".»
Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 19.04.2017 року сторонами досягнуто погодження договірної ціни до Договору про встановлення земельного сервітуту від 18.06.2014 року № Л/ПЧ-7/003, на площу 0,8800 га. Договірна ціна складає 1 612,20 грн у тому числі 20 % ПДВ 268,70 грн. (том 1, а.с. 27).
21.05.2018 року додатковою угодою до Договору № Л/ПЧ-7/003 від 18.06.2014 року про встановлення земельного сервітуту, сторони, на підставі пункту 8.3 Договору, уклали цю додаткову угоду про, зокрема, наступне:
« 2. Розділ Договору «Плата за користування сервітутом та порядок розрахунків» викласти у наступній редакції: Плата за сервітут 100 % перераховується на поточний рахунок Землекористувача. Одержувач коштів Виробничий підрозділ «Рівненська дистанція колії», регіональна філія «Львівська залізниця», ПАТ «Укрзалізниця», код ЄДРПОУ одержувача 40081195, банк одержувача ЛФ АТ «ОЩАДБАНК», МФО 325796, п/р 26003307472004.
3. Всі інші умови додаткової угоди до договору № Л/ПЧ-7/003 від 18.06.2014 року залишаються без змін і Сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
4. Ця додаткова угода набирає чинності з дати державної реєстрації, а в частині розрахунків з 1 квітня 2018 року».
Тобто, з урахуванням всіх додаткових угод, укладених між сторонами, Договір про встановлення земельного сервітуту від 18.06.2014 року № Л/ПЧ-7/003 припинив свою дію 19.04.2018 року у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.
Враховуючи, що земельний сервітут встановлений Договором про встановлення земельного сервітуту від 18.06.2014 року № Л/ПЧ-7/003 припинив свою і відповідач ухиляється від укладення нового договору, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про встановлення земельного сервітуту стосовно земельної ділянки площею 0, 8800 га, кадастровий номер: 56:246:553:00:02:008:0002, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області (згідно технічної документації) строком на 5 років, оплата сервітуту - 231, 26 грн в місяць з ПДВ для експлуатації, обслуговування, ремонту, реконструкції під'їзної залізничної колії з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів. а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Статтею 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Статтею 99 ЗК України встановлено види права земельного сервітуту.
Згідно з ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
За змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань); інші речові права відповідно до закону (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 5 вищевказаного Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ст. 100 ЗК України).
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. У разі встановлення земельного сервітуту для спорудження лінійного об'єкта енергетичної інфраструктури, іншого об'єкта законом або договором про встановлення земельного сервітуту може бути встановлена умова щодо переходу права земельного сервітуту до нового власника такого об'єкта при переході права власності на нього. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах (ст. 403 ЦК України).
Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (ч. 3 та ч. 4 ст. 101 ЗК України).
Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Згідно з ст. 102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.
За змістом ч. 1 ст. 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають. Види права земельного сервітуту визначає ст. 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.
Відповідно до ч. 1 ст. 402 ЦК України та ч. 1 ст. 100 ЗК України суд може винести рішення про встановлення сервітуту, умови якого визначаються судом з урахуванням обставин справи.
Згідно з ч. 3 ст. 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.
Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 2.32. - п. 2.34. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» .
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, неефективним та таким, що не відповідає його змісту та системі права.
При цьому суд виходить з того, що з урахуванням ст. 4 ГПК України та ст. 15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Згідно з положенням, визначеними главою 32 ЦК України, право вимоги про встановлення сервітуту належить особі, яка має намір користуватись чужою земельною ділянкою, до власника (постійного користувача) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут.
У даному випадку до суду звернувся власник земельної ділянки (особа які земельна ділянка належить на праві постійного користування) з позовом про встановлення земельного сервітуту для відповідача у справі, при цьому останній заперечує проти встановлення такого сервітуту.
Тобто позивачем фактично заявлено позов в інтересах іншої особи, права та інтереси якої останній не уповноважений захищати.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь - Шифер" про встановлення земельного сервітуту стосовно земельної ділянки площею 0, 8800 га, кадастровий номер: 56:246:553:00:02:008:0002, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області (згідно технічної документації) строком на 5 років, оплата сервітуту - 231, 26 грн в місяць з ПДВ для експлуатації, обслуговування, ремонту, реконструкції під'їзної залізничної колії ТОВ "Волинь - Шифер" з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. покладається на позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця".
Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1 У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2021 року.
Суддя Заголдна Я.В.