36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.07.2021 Справа № 917/253/21
м. Полтава
за позовною заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз", 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1
до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", 36000, м. Полтава, вул. Володимира Козака, 2А
про стягнення 3 563 896,54 грн. заборгованості
Суддя Паламарчук В.В.
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Представники сторін:
від позивача: адвокат Євтіхієва К.Л.
від відповідача: адвокат Гречко С.І.
Суть справи: 23.02.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про стягнення 3 563 896,54 грн. заборгованості з яких: 2 850 940,37 грн. - основної заборгованості, 306 689,29 грн. - пені, 281 307,06 грн. - інфляційних втрат, 124 959,82 грн. - 3% річних від простроченої суми (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.03.2021р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 15.04.2021р., запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, позивачу - подати суду відповідь на відзив протягом 5 днів з моменту отримання відзиву.
05.04.2021 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №3689 від 05.04.2021р.) (Т. 1, а.с. 105-114).
15.04.2021 р. позивач надав суду відповідь на відзив (вхід. №4120) (Т. 1, а.с. 116-128) .
У підготовчому засіданні, 15.06.2021р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 15.06.2021р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/253/21, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 27.07.2021.
В судовому засіданні 27.07.2021 суд заслухав вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого позову, вступне слово представника відповідача, з'ясував обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.
Позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.07.2021р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - позивач або Оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (далі - відповідач або Замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №1807000403 від 19.09.2018р. (далі - Договір) (Т. 1, а.с. 7-16).
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 29.07.2019 року, Т. 1, а.с. - 20-28), Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Пунктом 2.8 Договору передбачено, що взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.
Відповідно до п. 3.2 Договору, Оператор має право стягувати з Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором.
Порядок визначення розміру додаткової плати за перевищення договірної потужності, а також порядок та строки внесення відповідних платежів Замовником, визначено в п. 8.4 Договору.
Зокрема, зазначеним пунктом Договору передбачено, що у випадку, якщо розрахунковий обсяг використаної потужності Замовником (суб'єктом, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується по формулі, наведеній в п. 8.4 Договору.
Звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.
Згідно п. 8.4 Договору Позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач Відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:
- за травень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 48,95210 тис.м.3/добу всього на загальну суму 9 233,74 грн.
- за червень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 17,61308 тис.м.3/добу всього на загальну суму 3 322,32 грн.
- за липень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 2 032,94300 тис.м3/добу всього на загальну суму 383 469,97 грн.
- за серпень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 2 420,95900 тис.м.3/добу всього на загальну суму 456 660,66 грн.
- за вересень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 2 671,70600 тис.м.3/добу всього на загальну суму 503 958,56 грн.
- за жовтень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 4 390,16300 тис.м.3/добу всього на загальну суму 828 107,66 грн.
- за листопад 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 3 846,69000 тис.м.3/добу всього на загальну суму 725 593,44 грн.
- за грудень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 4 205,53000 тис.м.3/добу всього на загальну суму 793 280,71 грн.
Всього на загальну суму 3 703 627,06 грн.
Відповідно до п. 8.4. Договору підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються Замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу.
У відповідності до п. 8.4 Договору Позивачем було направлено в інформаційній платформі Відповідачу:
- рахунок № 05-2019-1807000403 від 31.05.2019 року на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 9 233,74 гривень та Звіт про використання замовленої потужності за травень 2019 року;
- рахунок № 06-2019-1807000403/1000619 від 30.06.2019 року на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 3 322,32 гривень та Звіт про використання замовленої потужності за червень 2019 року;
- рахунок № 07-2019-1807000403/1000719 від 31.07.2019 року на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 383 469,97 гривень та Звіт про використання замовленої потужності за липень 2019 року;
- рахунок № 08-2019-1807000403/1000819 від 31.08.2019 року на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 456 660,66 гривень та Звіт про використання замовленої потужності за серпень 2019 року;
- рахунок № 09-2019-1807000403/1000919 від 30.09.2019 року на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 503 958,56 гривень та Звіт про використання замовленої потужності за вересень 2019 року;
- рахунок № 10-2019-1807000403/1001019 від 31.10.2019 року на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 828 107,66 гривень та Звіт про використання замовленої потужності за жовтень 2019 року;
- рахунок № 11-2019-1807000403/1001119 від 30.11.2019 року на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 725 593,44 гривень та Звіт про використання замовленої потужності за листопад 2019 року;
- рахунок № 12-2019-1807000403/1001219 від 31.12.2019 року на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 793 280,71 гривень та Звіт про використання замовленої потужності за грудень 2019 року.(Т. 1, а.с. -39-62).
Реєстр щодо відправлених файлів з Інформаційної платформи АТ «Укртрансгаз» додається до позовної заяви (Т. 1, а.с. - 63).
Позивачем також направлено Відповідачу Акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) від 31.05.2019 року № 05-2019-1807000403/1000519, від 30.06.2019 року № 06-2019-1807000403/1000619, від 31.07.2019 року № 07-2019-1807000403/1000719, від 31.08.2019 року № 08-2019-1807000403/1000819, від 30.09.2019 року № 09-2019-1807000403/1000919, від 31.10.2019 року № 10-2019-1807000403/1001019, від 30.11.2019 року № 11-2019-1807000403/1001119, від 31.12.2019 року № 12-2019-1807000403/1001219, які підписано Відповідачем без зауважень (копії актів додаються, Т. 1, а.с. - 29-36).
Згідно п. 8.4 Договору у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Відповідачем, визначений Позивачем на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, Відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідачем було здійснено сплату рахунків за перевищення замовленої потужності за період травень - серпень 2019 року. Так, Відповідачем було здійснено наступні оплати - 02.07.2019 року на суму 9 233,74 грн. (згідно рахунку № 05-2019-1807000403 від 31.05.2019) з порушенням строку на оплату відповідно до п. 8.4 Договору, 17.07.2019 року на суму 3 322,32 грн. (згідно рахунку № 06-2019-1807000403/1000619 від 30.06.2019), 19.08.2019 року на суму 383 469,97 грн. (згідно рахунку № 07-2019-1807000403/1000719 від 31.07.2019), 17.09.2019 на суму 228 660,66 грн, та 18.09.2019 року на суму 228 000,00 грн. (згідно рахунку № 08-2019-1807000403/1000819 від 31.08.2019)(докази оплати Т.1, а.с. 0 64-68).
Позивач зазначає, що відповідачем до цього часу не здійснено оплати рахунків за перевищення замовленої потужності за період вересень - грудень 2019 року на загальну суму 2 850 940,37 грн., чим Відповідач порушив умови п. 2.5,8.4 Договору, а також порушив права та інтереси Позивача як кредитора у спірних правовідносинах.
Вірність здійсненного позивачем розрахунку вартості перевищення фактично використаної потужності над замовленою (договірною) за травень - грудень 2019 року відповідачем не заперечується.
П. 13.5 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 563 896,54 грн. заборгованості з яких: 2 850 940,37 грн. - основної заборгованості, 306 689,29 грн. - пені, 281 307,06 грн. - інфляційних втрат, 124 959,82 грн. - 3% річних від простроченої суми (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог, Т. 2, а.с. - 4-15).
Відповідач вважає, що договір є неукладеним, оскільки сторонами не узгоджено істотну умову договору предмет договору.
Суд спростовує вказане твердження відповідача, виходячи з такого.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19).
Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14.
Матеріалами справи підтверджено, що спірний договір виконується сторонами договору № 1807000403 від 19.09.2018, а відтак відсутні підстави вважати його неукладеним
Предметом договору № 1807000403 від 19.09.2018 є надання позивачем відповідачу послуг транспортування природного газу.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Як встановлено судом, у період дії договору № 1807000403 між сторонами були підписані акти наданих послуг стосовно отримання відповідачем послуги перевищення замовленої (договірної) потужності в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи:
- акт № 05-2019-1807000403/1000519 від 31.05.2019 на суму 9233,74 грн.;
- акт № 06-2019-1807000403/1000619 від 30.06.2019 на суму 3322,32 грн.;
- акт № 07-2019-1807000403/1000719 від 31.07.2019 на суму 383469,97 грн.;
- акт № 08-2019-1807000403/1000819 від 31.08.2019 на суму 456660,66грн.
- акт № 09-2019-1807000403/1000919 від 30.09.2019 на суму 503958,56 грн.,
- акт № 10-2019-1807000403/1001019 від 31.10.2019 на суму 828107,66 грн.,
- акт № 11-2019-1807000403/1001119 від 30.11.2019 на суму 725593,44 грн.
Вказані акти підписані відповідачем без зауважень та заперечень, підписи скріплені круглою печаткою товариства.
Акт № 12-2019-1807000403/1001219 від 31.12.2019 на суму 793280,71 грн. був направлений на електронну адресу відповідача та засвідчений ЕЦП уповноваженої особи "АТ "Укртрансгаз".(Т. 1, а.с. 36-39).
Позивачем були складені відповідні рахунки на оплату послуг за перевищення замовленої (договірної) потужності та звіти про використання замовленої потужності АТ «ОГС "Полтавагаз». Реєстри щодо відправлених файлів з інформаційної платформи АТ «Укртрансгаз» додані до позовної заяви (Т. 1, а.с. - 38-62).
Вказані обставини відповідачем не спростовані.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, всупереч умовам договору, оплата за надані послуги перевищення замовленої (договірної) потужності відповідачем здійснено за період травень - серпень 2019 року. Так, Відповідачем було здійснено наступні оплати - 02.07.2019 року на суму 9 233,74 грн. (згідно рахунку № 05-2019-1807000403 від 31.05.2019) з порушенням строку на оплату відповідно до п. 8.4 Договору, 17.07.2019 року на суму 3 322,32 грн. (згідно рахунку № 06-2019-1807000403/1000619 від 30.06.2019), 19.08.2019 року на суму 383 469,97 грн. (згідно рахунку № 07-2019-1807000403/1000719 від 31.07.2019), 17.09.2019 на суму 228 660,66 грн. та 18.09.2019 року на суму 228 000,00 грн. (згідно рахунку № 08-2019-1807000403/1000819 від 31.08.2019) (докази оплати Т. 1 а.с. - 64-68).
Заборгованість за надані за договором № 1807000403 послуги у сумі 2 850 940,37 грн грн., яка виникла за період із вересня по грудень 2019 включно, підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована.
Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять, та відповідачем не подані.
Таким чином, позовна вимога про стягнення 2 850 940,37 грн. основного боргу є обґрунтованою та доведеною, судом задовольняється.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Сторони у договорі не встановили іншого (більшого) періоду часу, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, за який може нараховуватися пеня.
Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, позивачем на підставі п. 13.5 договору нарахована пеня
- за зобов'язаннями травня 2019 р. з 20.06.2019 р. по 01.07.2019 р. в сумі 106,25 грн;
- за зобов'язаннями вересня 2019 р. з 22.10.2019 р. по 25.05.2021 р. в сумі 64410,05 грн;
- за зобов'язаннями жовтня 2019 р. з 20.11.2019 р. по 25.05.2021 р. в сумі 95652,11 грн;
- за зобов'язаннями листопада 2019 р. з 20.12.2019 р. по 25.05.2021 р. в сумі 75103,89 грн;
- за зобов'язаннями грудня 2019 р. з 21.01.2020 р. по 25.05.2021 р. в сумі 71417,00 грн; (розрахунок Т. 2, а.с. - 10)
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним.
Відповідач, у порядку ст. 617 ЦК України, не навів обставин, які б могли свідчити про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Розглянувши розрахунок пені, доданий позивачем до позовної заяви (Т. 2, а.с.-9 ) суд встановив, що позивачем неправильно визначений період нарахування пені за порушення строків оплати за зобов'язаннями травня, жовтня і листопада 2019 року, зокрема не врахована правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 року у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 року у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 року у справі № 814/4170/15, за якої прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь. Враховуючи викладене, суд зазначає, що останнім днем виконання зобов'язань зі сплати за перевищення замовленої потужності за травень, жовтень і листопад 2019 року є 20.06.2019 року, 20.11.2019 та 20.12.2019 р. відповідно, тому датою початку прострочення оплати є 21.06.2019 р., 21.11.2019 та 21.12.2019 р. відповідно року, а не з 20-того числа, як здійснено позивачем у розрахунку позовних вимог.
Також, позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України та нараховано штрафні санкцій за прострочення виконання зобов'язання більш ніж за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, відповідач у відзиві просить суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені.
Розглянувши подану відповідачем заяву, суд дійшов висновку, що вона є обґрунтованою та підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 256 ЦК кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У ст. 260 ЦК України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частина 5 ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 18.02.2021 року (згідно накладної поштової установи, Т. 1, арк. спр.82), а нарахування пені позивачем здійснене за несвоєчасну оплату за загальний період з 20.06.2019 р. по 25.05.2021р.
Таким чином, на підставі матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позовна давність про стягнення пені у даній справі повинна обчислюватись з 18.02.2020 р.
Суд здійснив перерахунок пені за допомогою інформаційної системи "Ліга Закон Еліт" з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, правової позиції Верховного Суду та враховуючи, що судом задоволено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені. Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені за невиконання договірних зобов'язань судом задовольняються частково, в сумі 149196,15 грн., а саме:
- за зобов'язаннями вересня 2019 р. за період з 18.02.2020 р. по 20.04.2020 р. в сумі 18010,32 грн;
- за зобов'язаннями жовтня 2019 р. за період з 18.02.2020 р. по 20.05.2020 р. в сумі 29594,67 грн;
- за зобов'язаннями листопада 2019 р. за період з 18.02.2020 р. по 20.06.2020 р. в сумі 44804,40 грн;
- за зобов'язаннями грудня 2019 р. за період з 18.02.2020 р. по 25.07.2020 р. в сумі 56786,76 грн;
В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення пені судом відхиляються.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 124642,02 грн. за загальний період із 20.06.2019 по 25.05.2021 та інфляційні втрати у сумі 281307,06 грн., нараховані за загальний період з 01.05.2019 р. по 25.05.2021 р. (розрахунок Т. 2, а.с. - 9,11).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірений розрахунок 3% річних та встановлено, що він містить арифметичні помилки та за зобов'язаннями жовтня-листопада 2019 р. нарахування проводиться з 20 числа наступного місяця, а не з 21. Згідно перерахунку суду, загальна сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду склала 124642,02 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. В іншій частині стягнення суми 3% річних суд відмовляє у задоволенні в зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
Розрахунок позивача інфляційних втрат визнається судом правильними, таким чином інфляційні втрати у сумі 281307,06 грн. підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.
Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99% (Т. 2, а.с-16-18) суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Враховуючи те, що відповідачем не зазначено жодних обставин, які б могли бути враховані судом при визначенні розміру стягуваної пені (штрафу) та слугували б підставою для можливого зменшення їх розміру на підставі вказаних вище норм ГК та ЦК України, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99%.
За змістом ст. 2 ГПК України суд при здійсненні судочинства зобов'язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.
Згідно ч.10. ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз наведених вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності. Натомість позивач просить зазначити у рішенні про нарахування і пені, і відсотків одночасно, що не відповідає положенням даної статті Кодексу.
За даних обставин, зважаючи на те, що позиція позивача з даного приводу не є чіткою (просить зазначити у рішенні і про нарахування пені, і про нарахування відсотків), суд задовольняє заяву в частині зазначення в рішенні суду про нарахування відсотків, щодо нарахування пені - заява відхиляється.
Суд зазначає про нарахування 3% річних з 26.05.2021, оскільки розрахунок річних у позовній заяві здійснений по 25.05.2021, до моменту виконання рішення з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 ЦК України).
Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2021 у справі №917/253/21 здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 2850940,37 грн. з 26.05.2021 до моменту виконання цього рішення, за формулою:
С х З х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; З - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (36000, м. Полтава, вул. Володимира Козака, 2А, код ЄДРПОУ 03351912) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 2850940,37 грн. - заборгованості за перевищення замовленої потужності по договору транспортування природного газу № 1807000403 від 19.09.2018р., 149196,15 грн. - пені, 124642,02 грн. - 3% річних, 281307,06 грн. - інфляційних втрат та 49411,29 грн. - судового збору.
3. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2021 у справі №917/253/21, здійснювати нарахування 3% річних на суму непогашеного за договором транспортування природного газу №1807000403 від 19.09.2018 р. боргу у розмірі 2850940,37 грн. за такою формулою: С х З х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; З - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення, починаючи з 26.05.2021 р. і до моменту виконання цього рішення.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2021р.
Суддя В.В. Паламарчук