вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" липня 2021 р. м. Київ Справа №911/855/21
Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/855/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» (15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Корюківка, вул. Костюк Г., буд. 22)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айен Лоджистик» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, буд. 25)
про стягнення 190171,06 грн
без повідомлення (виклику) сторін
обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айен Лоджистик» (далі - відповідач) 190171,06 грн, з яких 150000 грн основної заборгованості, 24281,02 грн пені, 5080,46 грн 3% річних та 10809,58 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги №0111/19ФД від 01.11.2019 щодо повернення суми поворотної фінансової допомоги у строк, визначений договором.
Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» подало до суду заяву про забезпечення позову від 19.03.2021 (вх. суду №85/21 від 23.03.2021), в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу, в межах ціни позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2021 у справі №911/855/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» від 19.03.2021 про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айен Лоджистик» про стягнення 190171,06 грн, разом з приєднаними до неї документами повернуто заявнику.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.03.2021 у справі №911/855/21 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.
В установлений строк позивач надав суду заяву на виконання вимог ухвали від 29.03.2021, якою усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2021 відкрито провадження у справі №911/855/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв'язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.
В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 21.04.2021 строк відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.04.2021 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент надходження позову до суду.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі повернувся до суду відділенням поштового зв'язку без вручення адресату.
Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб - порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з'ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» (далі - позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айен Лоджистик» (далі - позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 01.11.2019 №0111/19ФД (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором (п.1 договору).
Відповідно до п.2.1 договору поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 150000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень нуль копійок без податку на додану вартість.
Згідно з п.2.2 договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується).
Відповідно до п. 2.4 договору кошти, отримані від позикодавця як поворотна фінансова допомога, повертаються у строк 90 днів з дати укладення цього договору.
Згідно з п.3.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.5.1 договору).
Відповідно до п.5.2 договору строк повернення позики, встановлений у пункті 2.4 цього договору, не може бути продовжений.
На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 150000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 01.11.2019 №4331. Належним чином засвідчена копія зазначеного платіжного доручення наявна в матеріалах справи.
Проте відповідач свої грошові зобов'язання з повернення суми поворотної фінансової допомоги у визначений договором строк не виконав, суму поворотної фінансової допомоги не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з щодо повернення суми поворотної фінансової допомоги, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання за укладеним договором своєчасно не виконав, сума основного боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми 150000,00 грн основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.
У зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24281,02 грн пені за загальний період прострочки з 31.01.2020 по 18.03.2021 відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.3.3 договору у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України та положення п.2.4 договору, згідно якого кошти, отримані від позикодавця як поворотна фінансова допомога, повертаються у строк 90 днів з дати укладення цього договору, то прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань починається з наступного дня після дати остаточного повернення поворотної фінансової допомоги, тобто з 31.01.2020 та відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого початку прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, періоду нарахування пені заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період 31.01.2020 по 31.07.2020 в сумі 12901,64 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені за період з 01.08.2020 по 18.03.2021 в розмірі 11379,38 грн суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність, позаяк здійснений позивачем розрахунок пені за вказаний період знаходиться поза межами шестимісячного періоду, визначеного ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а договором інше не встановлено.
Також, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 5080,46 грн 3% річних за загальний період прострочки з 31.01.2020 по 18.03.2021 та 10809,58 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 31.01.2020 по 18.03.2021.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 150000,00 грн основного боргу, 12901,64 грн пені, 5080,46 грн 3 % річних та 10809,58 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 11379,38 грн пені суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.
Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В позовній заяві, позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 9352,57 грн, та який складається з 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу, 1500 грн супутніх витрат (витрати на ксерокопіювання; банківські комісії, пошта) та 2852,57 грн витрат зі сплати судового збору.
Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано квитанцію №7150 від 19.03.2021 на суму 2852,57 грн.
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Водночас, станом на час прийняття рішення позивачем в підтвердження понесення решти заявлених очікуваних судових витрат (витрат на правову допомогу) та витрат пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду жодних доказів не подано, у зв'язку з чим у суду при вирішенні спору відсутні підстави для розгляду та вирішення питання щодо покладення на відповідача таких витрат позивача.
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айен Лоджистик» про стягнення 190171,06 грн, з яких 150000 грн основної заборгованості, 24281,02 грн пені, 5080,46 грн 3% річних та 10809,58 грн інфляційних втрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айен Лоджистик», (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, буд. 25, ідентифікаційний код 37905278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» (15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Корюківка, вул. Костюк Г., буд. 22, ідентифікаційний код 39907675) 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп основної заборгованості, 12901 (дванадцять тисяч дев'ятсот одну) грн. 64 коп пені, 5080 (п'ять тисяч вісімдесят) грн. 46 коп 3% річних, 10809 (десять тисяч вісімсот дев'ять) грн 58 коп інфляційних втрат та 2681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одну) грн 88 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айен Лоджистик» в частині стягнення 11379,38 грн пені відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.07.2021.
Суддя О.О. Третьякова