ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.08.2021Справа № 910/8624/21
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Фізичної особи-підприємця Такташової Віри Олександрівни
про стягнення 4 654,72 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Такташової Віри Олександрівни про стягнення штрафних санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано умови договору №227-ВРЗ-20 від 03.04.2020 (надалі - «Договір») щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у сумі 4 654,72 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на наведене, оскільки у справі №910/8624/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд
Між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та Фізичною особою-підприємцем Такташовою Вірою Олександрівною укладено Договір №227-ВРЗ-20 від 03.04.2020.
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у встановлений термін «Туалетний папір, носові хустинки, рушники для рук і серветки», код 33760000-5 за ДК 021:2015 (папір туалетний, рушник паперовий), далі - товар, визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, зазначеними в специфікації (Додаток 1) до договору, що є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.
Пунктом 3.3. Договору сторони визначили, що сума договору становить 18 398,08 грн. Без ПДВ (розділ XIV ст. 293 п. 293.2 КПУ).
Згідно п. 5.1. Договору Постачальник має поставити товар покупцю партіями за письмовими замовленнями покупця, виходячи з його фінансових можливостей та виробничих потреб. Замовлення направляються постачальнику рекомендованим листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 5.2. Договору поставка партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником письмового замовлення покупця.
Відповідно до п. 5.3. Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (відповідно до вимог Міжнародних правил «Інкотермс-2010») за адресою: вул. Вифлеємська, 30, м. Київ, 02100, (матеріальний склад вагоноремонтного заводу), тел. (044) 238-40-50.
Відповідно до п. 6.3.1. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до специфікації (Додаток 1 до Договору) кількість товару (папір туалетний ТМ «Український куркуль 65» та рушники паперові 23х22 см (2 рулона в упаковці) ТМ «Обухівський») становить 2700 шт., загальна вартість товару становить 18 398,08 грн.
Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що Позивач направив на адресу Постачальника лист-замовлення №33/09-1381 від 12.05.2020, відповідно до змісту якого просив поставити товар згідно Договору та специфікації. Вказаний лист отримано Відповідачем 16.05.2020 згідно з повідомленням про вручення №0210008163540.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив поставку товару у строк, передбачений Договором, у зв'язку з чим просить суд стягнути з Постачальника неустойку у сумі 4 654,72 грн., з яких 1287,87 грн. штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару та 3366,85 грн. - у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, відповідно до п. 5.2. Договору поставка партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником письмового замовлення покупця.
Як встановлено судом, відповідач отримав лист-замовлення №33/09-1381 від 12.05.2020, відповідно до змісту якого просив поставити товар згідно Договору та специфікації, 16.05.2020, відтак, відповідач повинен поставити товар у строк до 15.06.2020 включно.
Відповідач поставку товару за Договором (специфікацією) не здійснив, матеріали справи не містять доказів здійснення Відповідачем поставки товару за Договором у асортименті, кількості та якості передбачених Договором та додатком №1 до Договору (специфікацією), при цьому строк виконання зобов'язання, щодо поставки товару є таким, що настав.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку у сумі 4 654,72 грн. (1287,87 грн. штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару та 3366,85 грн. неустойки у розмірі 0.1% від вартості непоставленого товару за період з 16.06.2020 по 15.12.2020).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.1. Договору сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність встановлену законодавством України та даним договором.
Відповідно до п. 7.2. Договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Суд зазначає, що виходячи з механізму нарахування штрафних санкцій, неустойка у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, яка в Договорі іменована як штраф, за своєю правовою природою є пенею (ст. 549 ЦК України), а неустойка у розмірі 7% вартості непоставленого товару є власне штрафом.
За наведених обставин, позивач вправі вимагати у відповідача сплати неустойки у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, а також оскільки період прострочення виконання зобов'язання з поставки становить більше 30 днів, позивач вправі вимагати у відповідача також сплати штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Перевіривши розрахунки неустойки, судом встановлено, що вказані розрахунки здійснено правильно, визначений Позивачем період нарахування є обґрунтованим, а вимоги про стягнення неустойки у сумі 4 654,72 грн., з яких 1287,87 грн. штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару та 3366,85 грн. пені у розмірі 0.1% від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Такташової Віри Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код: 03328913) неустойку у розмірі 4654 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева