ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2021Справа № 910/8659/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-ПФ»
про стягнення 185 969, 92 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-ПФ» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 185 969, 92 грн, з яких: 150 883, 97 грн основний борг, 14 949, 97 грн пені, 5 191, 88 грн 3% річних та 14 944, 10 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Закон України «Про ринок електричної енергії» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №3107219 від 01.12.2018, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/8659/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 4, офіс 3.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.06.2021 був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Із залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялась копія ухвали, убачається, що даний лист, направлений за офіційною адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, був повернутий суду поштою.
Інших адрес відповідач суду не повідомляв та в ЄДР інші адреси відсутні, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.
Відтак відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/8659/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".
Пунктом 93 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.
Під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
З урахуванням зазначеного, було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (позивач), яким отримано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018.
Отже, з 01.01.2019 позивач виконує функції постачальника універсальних послуг на території міста Києва.
Відповідно до пункту 8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (пункт 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідач шляхом фактичного споживання електричної енергії та здійснення оплати за спожиту електричну енергію приєднався до умов договору до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Комерційної пропозиції «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ «Київські електричні мережі» для малих непобутових споживачів.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачу було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 2.1 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (надалі - договір), постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору, умови надання універсальних послуг споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.
Положеннями п. 5.1 договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
За умовами пункту 5.8 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п.5.10 договору).
Відповідно до розділу 5 «Термін оплати» Комерційної пропозиції постачальника, 100% попередньої оплати здійснюється не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду. Порушення строків оплати, передбачених даною комерційною пропозицією, є підставою для направлення вимоги постачальника про забезпечення виконання зобов'язання.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання договірних відносин були надані послуги постачання електричної енергії в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на загальну суму 206 969, 24 грн та виставлено наступні рахунки на оплату: №3107219/1/1 від 18.01.2019, №3107219/2/1 від 19.02.2019, №3107219/3/1 від 18.03.2019, №3107219/4/1 від 25.04.2019, №3107219/5/1 від 03.06.2019, №3107219/6/1 від 19.06.2019, №3107219/7/1 від 03.08.2019, №3107219/9/1 від 01.10.2019, №3107219/10/1 від 16.11.2019, №3107219/11/1 від 26.11.2019, №3107219/12/1 від 03.01.2020, №3107219/8/1 від 03.09.2019, №3107219/9/1 від 01.10.2019, №3107219/10/1 від 02.11.2019, №3107219/3/1 від 30.03.2020, №3107219/1 від 26.03.2021.
Листом за № 25/4/10/26053 від 04.12.2020 позивач повідомив відповідача про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо своєчасної оплати, з 01.01.2020.
24.02.2020 Господарським судом міста Києва за заявою ТОВ «Київські енергетичні послуги» у справі №910/2262/20 було видано судовий наказ про стягнення з відповідача боргу за надані послуги в період з 01.01.2019 по 31.12.2019, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №63004664 в рамках якого стягнуто 7 669, 85 грн основного боргу, 931, 31 грн 3% річних та 82, 62 грн інфляційних втрат та 210, 20 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/2262/20 зазначений судовий наказ було скасовано.
Відповідач, у свою чергу частково оплатив вартість спожитої електричної енергії в загальній сумі 56 085, 37 грн, в тому числі і в рамках виконавчого провадження №63004664, що підтверджується виписками від 29.01.2019, від 17.09.2020, від 18.09.2020.
29.03.2021 позивач направив відповідачу вимогу за №25/417/20/9567 від 26.03.2021 про сплату заборгованості за електричну енергію в сумі 150 883, 97 грн, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 29.03.2021.
Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду з вказаним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що протягом дії договору, кожного розрахункового періоду позивачем формувались та видавались рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до обсягів, проте відповідач не сплатив у повному обсязі вартість спожитої електроенергії, в зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 150 883, 97 грн. За прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань позивачем нараховано до стягнення 14 949, 97 грн пені, 5 191, 88 грн 3% річних та 14 944, 10 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі.
Як убачається з матеріалів справи, за період з січня по грудень 2019 року (включно) відповідачем спожито електроенергію на загальну суму 206 969, 34 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням змісту п. 5.8 договору та розділу 5 комерційної пропозиції відповідача, відповідач повинен був здійснювати оплати в строк не більше 5 робочих днів після закінчення кожного календарного місяця.
З наданих матеріалів встановлено, що відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії належним чином у період дії договору належним чином не виконав, сплатив лише 56 085, 37 грн. Несплаченими залишилися послуги в загальному розмірі 150 883, 97 грн (206 969, 34 - 56 085, 37).
Оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати електроенергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 150 883, 97 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, позивач просив суд стягнути 14 949, 97 грн пені, нарахованої за загальний період з 10.01.2020 по 09.07.2020.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 Комерційної пропозиції передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання та 3% річних від суми боргу.
Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем у розмірі 14 949, 97 грн за загальний період з 10.01.2020 по 09.07.2021 судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.
Окрім цього, в зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 191, 88 грн розрахованих за період з 10.01.2020 по 05.05.2021 та 14 944, 10 грн інфляційних втрат за період з січня 2020 року по квітень 2021 року.
При розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем було відраховано грошові кошти стягнуті у виконавчому провадження №63004664 відкритому на підставі судового наказу Господарського суду міста Києва №910/2262/20 від 24.02.2020, який ухвалою від 13.10.2020 було скасовано, а саме 931, 31 грн 3% річних та 82, 62 грн інфляційних втрат,
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені, викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок про стягнення 3 % річних наданий позивачем, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 5 191, 88 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 14 944, 10 грн за період з січня 2019 року по квітень 2021 року, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 150 883, 97 грн основного боргу, 14 949, 97 грн пені, 5 191, 88 грн 3% річних та 14 944, 10 грн інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 579, 35 грн (- 210, 20 грн судового стягнутого в рамках ВП№63004664 ) відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-ПФ» (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 4, офіс 3, ідентифікаційний код 35275424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31, ідентифікаційний код 41916045) 150 883 (сто п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 97 коп. основного боргу, 14 949 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) 97 коп пені, 5 191 (п'ять тисяч сто дев'яносто одну) грн 88 коп. 3% річних, 14 944 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн 10 коп. інфляційних втрат та 2 579 (дві тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн 35 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань