ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.08.2021Справа № 910/6840/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ОМЕГА-КИЇВ»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 2 197 037, 20 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
Представники учасників справи:
від позивача: Григор'єва К.Є .;
від відповідача: Найденко І.О.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «ОМЕГА-КИЇВ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 2 197 037, 20 грн, з яких: 551 921, 44 грн 3% річних та 1 645 115, 76 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.530, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договорами поставки №53-129-01-18-01445 від 02.07.2018, №53-129-01-18-01459 від 09.07.2018 та №53-129-01-18-01554 від 19.09.2018, в частині своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 відкрито провадження в справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.06.2021.
25.05.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на невірність розрахунків позивача. Крім того, просить відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2021 та зменшити нараховані позивачем 3% річних до розумного та справедливого розміру.
У підготовче засідання 01.06.2021 з'явились представники позивача та відповідача. Представником позивача в засіданні заявлено клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив, яке судом з урахуванням думки представника відповідача, протокольною ухвалою задоволено, продовжено строк для подання відповіді на відзив та відкладено підготовче засідання на 16.06.2021.
03.06.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві та зазначає, що твердження відповідача щодо невірності розрахунку не відповідають дійсності, контррозрахунку на підтвердження своєї позиції останнім надано не було. Також зазначає, що відсутні підстави для зменшення заявлених до стягнення сум.
У підготовче засідання 16.06.2021 з'явились представники позивача та відповідача. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.07.2021.
20.07.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, з посиланням на те, що з урахуванням розміру позовних вимог участь представника відповідача в судовому засіданні є важливою для нього, а в зв'язку з запровадженими карантинними обмеженнями на території України працівники відповідача виконують роботу в змінному дистанційному режимі та значна кількість представників відповідача перебуває у відпустках. Крім того зазначив, що 28.05.2021 назву відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» змінено на «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
У судове засідання 21.07.2021 з'явився представник позивача. Суд із урахуванням думки представника позивача протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання та відклав судове засідання на 04.08.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 04.08.2021 надала пояснення по суті позовних вимог та просила позов задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
У судовому засіданні 04.08.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
У 2018 році між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено три договори поставки, а саме: 02.07.2018 за №53-129-01-18-01445, 09.07.2018 за №53-129-01-18-01459 та 19.09.2018 за №53-129-01-18-01554.
Дослідивши умови вказаних договорів поставки, суд встановив, що останні є ідентичними за формою і змістом та відрізняються лише ціною і строком оплати.
Відповідно до п.1.1. договорів постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорів поставити пристрої теплотехнічного контролю та допоміжні електромонтажні вироби для ПТК САР УСБ, низьковольтну електроапаратуру (надалі - продукція), виробництва "ПрАТ "Самбірський приладобудівний завод "Омега" для ВП "Хмельницька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах договору.
Згідно з пунктами 3.1. сума договору №53-129-01-18-01445 від 02.07.2018 становить 69 572 118, 00 грн, договору №53-129-01-18-01459 від 09.07.2018 - 11 297 246, 00 грн та договору №53-129-01-18-01554 від 19.09.2018 - 18 291 600, 00 грн.
Пунктами 4.2. договорів передбачено, що оплата продукції проводиться покупцем шляхом перерахування коштів за договором №53-129-01-18-01445 від 02.07.2018 протягом 60 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції, за договором №53-129-01-18-01459 від 09.07.2018 протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції та за договором №53-129-01-18-01554 від 19.09.2018 протягом 45 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.
Строк дії договорів:
· №53-129-01-18-01445 від 02.07.2018 до 31.12.2018;
· №53-129-01-18-01459 від 09.07.2018 до 31.12.2018;
· №53-129-01-18-01554 від 19.09.2018 до 31.12.2019,
а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку (пункти 10.1. договорів).
Так, на виконання умов договору №53-129-01-18-01445 від 02.07.2018, позивачем за видатковими накладними: №41 від 24.07.2018, №44 від 31.07.2018, №51 від 15.08.2018, №52 від 15.08.2018, №55 від 31.08.2018, №56 від 31.08.2018, №66 від 10.10.2018, №67 від 10.10.2018, №83 від 09.11.2018, №82 від 09.11.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 69 572 118, 00 грн.
На вказану суму поставки між сторонами було підписано наступні акти приймання-передачі ТМЦ:
· 30.07.2018 за №4059 на суму 1 100 700, 00 грн;
· 06.08.2018 за №4069 на суму 1 849 176, 00 грн;
· 20.08.2018 за №4077 на суму 11 498 658, 00 грн;
· 30.08.2018 за №4081 на суму 2 124 666, 00 грн;
· 11.09.2018 за №4091 на суму 19 827 294, 00 грн;
· 11.09.2018 за №4092 на суму 7 297 524, 00 грн;
· 23.10.2018 за №4145 на суму 13 786 506, 60 грн;
· 26.10.2018 за №4150 на суму 3 134 388, 00 грн;
· 16.11.2018 за №4169 на суму 3 729 384, 00 грн;
· 27.11.2018 за №4174 на суму 5 223 822, 00 грн;
У свою чергу відповідачем несвоєчасно сплачено позивачу вартість отриманої продукції в загальному розмірі 69 572 118, 00 грн, а саме: 03.09.2018 - 1 100 700, 00 грн, 21.09.2018 - 1 849 176, 00 грн, 31.10.2018 - 3 000 000, 00 грн, 22.11.2018 - 3 000 000, 00 грн, 29.12.2018 - 5 498 658, 00 грн, 24.09.2018 - 2 124 666, 00 грн, 07.03.2019 - 3 000 000, 00 грн, 19.03.2018 - 6 827 294, 00 грн, 29.03.2019 - 7 000 000, 00 грн, 17.04.2019 - 3 000 000, 00 грн, 16.10.2018 - 7 297 524, 00 грн, 19.04.2019 - 13 786 506, 00 грн, 29.12.2018 - 3 134 388, 00 грн, 04.02.2018 - 580 180, 00 грн, 29.12.2018 - 5 223 822, 00 грн, що підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надходження коштів від 15.02.2021 за вих. №Д1-В43/30/508.
На виконання умов договору №53-129-01-18-01459 від 09.07.2018, позивачем за видатковими накладними: №63 від 18.09.2018, №65 від 26.09.2018, №68 від 10.10.2018, №75 від 26.10.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 11 297 256, 00 грн.
На вказану суму поставки між сторонами було підписано наступні акти приймання-передачі ТМЦ:
· 28.09.2018 за №4120 на суму 2 959 524, 00 грн;
· 09.10.2018 за №4127 на суму 1 267 680, 00 грн;
· 26.10.2018 за №4151 на суму 3 784 392, 00 грн;
· 05.11.2018 за №4155 на суму 3 285 660, 00 грн.
У свою чергу відповідачем несвоєчасно сплачено позивачу вартість отриманої продукції в загальному розмірі 11 297 256, 00 грн, а саме: 31.10.2018 - 2 959 524, 00 грн, 23.11.2018 - 1 267 680, 00 грн, 12.03.2019 - 3 784 392, 00 грн, 19.02.2019 - 3 285 660, 00 грн, що підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надходження коштів від 15.02.2021 за вих. №Д1-В43/30/508.
Також на виконання умов договору №53-129-01-18-014554 від 19.09.2018, позивачем за видатковими накладними: №76 від 31.10.2018, №84 від 30.11.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 18 291 600, 00 грн.
На вказану суму поставки між сторонами було підписано наступні акти приймання-передачі ТМЦ: 08.11.2018 за №1032/61 на суму 1 464 720, 00 грн та 10.12.2018 №1116/61 на суму 16 826 880, 00 грн.
У свою чергу відповідачем несвоєчасно сплачено позивачу вартість отриманої продукції в загальному розмірі 18 291 600, 00 грн, а саме: 04.02.2019 - 1 264 720, 00 грн, 26.04.2019 - 12 000 000, 00 грн, 21.05.2019 - 826 880, 00 грн, 31.05.2019 - 1 000 000, 00 грн, 16.07.2019 - 3 000 000, 00 грн, що підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надходження коштів від 15.02.2021 за вих. №Д1-В43/30/508.
Вказані видаткові накладні та акти приймання-передачі ТМЦ підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких заперечень і скріплені печатками товариств.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договорами поставки в частині своєчасної оплати поставленої продукції, а тому позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 551 921, 44 грн 3% річних та 1 645 115, 76 грн інфляційних втрат.
Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов'язків: майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видаткові накладні та акти приймання-передачі ТМЦ) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу продукції згідно договорів №53-129-01-18-01445 від 02.07.2018, №53-129-01-18-01459 від 09.07.2018 та договору №53-129-01-18-01554 від 19.09.2018 на загальну суму 99 160 974, 00 грн.
Відповідачем, у свою чергу, повністю оплачено вказану продукції в сумі 99 160 974, 00 грн, однак з порушенням строку встановленого пунктами 4.2. договорів.
Вказані обставини не є спірними та визнаються учасниками справи, а тому відповідно до положень ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з останнього 3% річних у сумі 551 921, 44 грн та 1 645 115, 76 грн інфляційних втрат, розрахованих за кожним договором окремо.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Дослідивши додані до позову розрахунки 3% річних, судом встановлено, що розрахунок за договором №53-129-01-18-01554 від 19.09.2018 є арифметично невірним, оскільки при розрахунку позивачем невірно визначено кількість днів прострочення.
З урахуванням викладеного судом здійснено перерахунок 3% річних за договором №53-129-01-18-01554 від 19.09.2018, а саме:
Сума боргу грнПеріод нарахуванняКількість днівСума 3% річних грн
1 464 720, 0016.01.2019-03.02.2019192 287, 37
16 826 880, 0015.02.2019- 25.04.20197096 812, 19
4 826 880, 0026.04.2019-20.05.2019259 918, 25
4 000 000, 0021.05.2019-30.05.2019 103 287, 67
3 000 000, 0031.05.2019-15.07.2019 4611 342, 47
Всього 123 647, 95
Також здійснивши перерахунок 3% річних за договором №53-129-01-18-01445 від 02.07.2018 у сумі 299 310, 56 грн за загальний період з 15.11.2018 по 18.04.2019 та за договором №53-129-01-18-01459 від 09.07.2018 у сумі 46 355, 93 грн за загальний період з 22.11.2018 по 18.02.2019, судом встановлено, що вказані розрахунки є арифметично вірним та обґрунтованими.
Отже, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у загальному розмірі 469 314, 44 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за кожним договором окремо, а саме за договором №53-129-01-18-01459 від 09.07.2018 у сумі 137 135, 06 грн за загальний період з грудня 2018 року по лютий 2019 року, за договором №53-129-01-18-01554 від 19.09.2018 у сумі 407 629, 12 грн за загальний період з грудня по липень 2019 року, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та обґрунтованими.
Разом з тим розрахунок за договором №53-129-01-18-01445 від 02.07.2018 у сумі 1 100 351, 58 грн за загальний період з листопада 2018 року по квітень 2019 року є невірним, а саме арифметично невірно визначено загальну суму до стягнення 1 100 351, 58 грн, оскільки за розрахунком суду за загальний період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, враховуючи суми поставки та оплати, з відповідача підлягає стягненню 1 095 871, 16 грн інфляційний втрат.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 1 640 635, 34 грн, у зв'язку з чим позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.
Крім цього, відповідачем заявлене клопотання про зменшення 3% річних, яке мотивоване тим, що відповідач є державним підприємством, джерелом доходу якого є виробництво енергії, на даний час дебіторська заборгованість за фактичну відпущену електроенергію становить 24 139, 09 млн грн. Несвоєчасна оплата була пов'язана не з власною діяльністю, а через неналежне виконанням підприємствами, які мають монопольне становище на ринку, зобов'язань перед відповідачем. Окрім того зазначає, що за результатами господарської діяльності в 2020 році чистий збиток підприємства склав 4 845 208 000, 00 грн на підтвердження чого надано звіт про фінансовий результат за 2020 рік, а стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявленому розмірі створить додаткові фінансові навантаження та, як наслідок може призвести до затримки фінансування планових робіт, що вплине на процес виробництва електроенергії.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2021 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Оцінюючи обґрунтованість вищенаведених доводів відповідача суд враховує, що відповідач є державним підприємством, яке має стратегічне значення у виробництві електроенергії, скрутне фінансово-економічне становище, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами.
Крім того, суд враховує, що порушення виконання зобов'язань за договорами не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявлених до 3 % річних на 30 %, у зв'язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних підлягає задоволенню, а з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 328 555, 11 грн 3% річних.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 640 635, 34 грн інфляційних втрат та 328 555, 11 грн 3% річних.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2021, яке мотивоване відсутністю вини у виникненні спору, недостатністю коштів, внаслідок не розрахунку Гарантованим покупцем, який є монополістом-покупцем виробленої електричної енергії, наявністю виконавчих проваджень.
Відповідно до частини першої статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно із ст.331 Господарського процесуального кодексу України , за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02).
Однак, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).
З огляду на викладене вище, строк відстрочення виконання рішення до п'яти місяців, в тому числі зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин у сфері виробництва електричної енергії на час врегулювання державою ситуації із відповідними розрахунками, жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.
Зважаючи на наведені відповідачем доводи та обґрунтування необхідності вжиття такої процесуальної дії, а також подані на їх підтвердження докази, враховуючи можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2021.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 31, ідентифікаційний код 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ОМЕГА-КИЇВ» (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 3, офіс 174, ідентифікаційний код 39035203) 328 555 (триста двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 11 коп. 3% річних, 1 640 635 (один мільйон шістсот сорок тисяч шістсот тридцять п'ять) грн 34 коп. інфляційних втрат та 31 649 (тридцять одну тисячу шістсот сорок дев'ять) грн 99 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Клопотання Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення задовольнити.
5. Відстрочити виконання даного рішення до 31.12.2021.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 06.08.2021.
Суддя Я.А.Карабань