ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.08.2021Справа № 910/8629/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТЕР ТРЕЙД"
про стягнення 81 151,78 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маресто Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Містер Трейд» про стягнення 81 151,78 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам договору на виконання ремонтних робіт №1612/06-18 від 07.05.2018 не здійснив оплату виконаних робіт у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70294,80 грн, 3% річних у розмірі 3604,01 грн та інфляційні втрати у розмірі 7252,97 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/8629/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
06.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у поданих заявах, суд
07.05.2018 Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марестро Україна» (надалі - «Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містер Трейд» (надалі - «Відповідач, Замовник») укладено Договір №1612/06-18 на виконання ремонтних робіт (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується власними силами та засобами, зі своїх матеріалів виконати робот з ремонту технологічного обладнання (далі по тексту обладнання) вказаного в Заявці (Додаток №1), а Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.
Згідно п. 2.1. Договору роботи виконуються з матеріалів Виконавця.
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що Виконавець гарантує якість своїх матеріалів, що використовуються при виконанні ремонтних робіт.
У пункті 2.6. сторони Договору визначили, що фактично виконанні роботи фіксуються Сторонами в Актах виконаних робіт та оплачуються у порядку встановленому п. 4.2. Договору.
Згідно п. 4.2. Договору оплата відбувається в національній валюті України, шляхом переказу грошових засобів на поточний рахунок Виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт.
Відповідно до п. 3.3. Договору приймання виконаних робіт проводить комісія, яка складається з представників від кожної Сторони, за результатами якої складається Акт виконаних робіт в двох екземплярах, по одному для кожної Сторони.
Згідно п. 5.1. Договору Виконавець зобов'язується зокрема здати виконанні роботи Замовнику по Акту виконаних робіт.
Замовник зобов'язується (п. 5.2. Договору) вчасно прийняти виконанні роботи та вчасно здійснити оплату виконаних робіт.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку що даний договір за своєю правовою природою є договору підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивачем було виконано роботи на загальну суму 474 040,00 грн, що підтверджується з Актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за формою УТ02 та УМ2 за період з 30.05.2018 по 25.03.2020, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Позивачем вказано, що відповідачем на виконання умов Договору здійснено часткову оплату вартості виконаних робіт на загальну суму 403 745,20 грн.
Оплату вартості робіт у розмірі 70 294,80 грн Відповідачем Позивачу сплачено не було.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем виконано зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за Договором №1612/06-18 від 07.05.2018 частково, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70294,80 грн, 3% річних у розмірі 3604,01 грн та інфляційні втрати у розмірі 7252,97 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 07.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марестро Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містер Трейд» укладено Договір №1612/06-18 на виконання ремонтних робіт.
Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується власними силами та засобами, зі своїх матеріалів виконати робот з ремонту технологічного обладнання (далі по тексту обладнання) вказаного в Заявці (Додаток №1), а Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.
За змістом ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом було встановлено, що позивачем виконано роботи за Договором на загальну суму 474 040,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за формою УТ02 та УМ2 за період з 30.05.2018 по 25.03.2020, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Таким чином, замовником прийнято виконані підрядником за Договором роботи на суму 474 040,00 грн.
Однак, як зазначає позивач та не спростовує відповідач оплата вартості виконаних робіт була здійснена частково, а саме у сумі 403 745,20 грн.
Як зазначено у п. 4.2. Договору оплата відбувається в національній валюті України, шляхом переказу грошових засобів на поточний рахунок Виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За наведених обставин, враховуючи положення п. 4.2 Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати вартості робіт, виконаних за Актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за формою УТ02 та УМ2 за період з 30.05.2018 по 25.03.2020 є таким, що настав.
Суд зазначає, що наявність обов'язку відповідача сплатити позивачу вартість виконаних робіт у сумі 70 294,80 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати вказаної суми заборгованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 70 294,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 604,01 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 252,97 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що міститься в позовній заяві, суд зазначає що визначені позивачем періоди нарахування та суми щодо яких здійснюється нарахування є обґрунтованими, поряд з цим, здійснивши власний арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 252,97 грн підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 3 604,01 грн підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 597,79 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТЕР ТРЕЙД» (03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 45, ідентифікаційний код: 41325205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна" (03037, м. Київ, просп. Лобановського Валерія, буд. 56, ідентифікаційний код: 41189553) 70 294 (сімдесят тисяч двісті дев'яносто чотири) грн 80 коп. основного боргу, 3 597 (три тисячі п'ятсот дев'яносто сім) грн 79 коп. 3% річних, 7 252 (сім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн 97 коп. інфляційних втрат, та 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 83 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева