ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.08.2021Справа № 910/385/21
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортбест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп"
про стягнення 30 788,46 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортбест" (далі - ТОВ "Фортбест", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп" (далі - ТОВ "Бомонд Групп", відповідач) про стягнення 30 788,46 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг № 01/04-13 від 01.04.2013 р. в частині своєчасної оплати послуг охорони об'єктів (магазинів) замовника, у зв'язку з чим відповідачу були нараховані штрафні та фінансові санкції.
У позові ТОВ "Фортбест" просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 14 648,95 грн., інфляційні втрати у сумі 14 576,50 грн. та 3 % річних у сумі 1 563,01 грн., що разом складає 30 788,46 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк надав відзив, у якому проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на сплив строку позовної давності.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 01.04.2013 р. між ТОВ "Фортбест" (виконавець) та ТОВ "Бомонд Групп" (замовник) був укладений договір про надання послуг охорони об'єктів (магазинів) № 01/04-13 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується здійснювати охорону об'єктів замовника (магазинів ТМ «Бомонд» перелічених в дислокації) власними силами та засобами, а замовник зобов'язується приймати надані виконавцем послуги та оплачувати їх на умовах та у порядку, визначеному договором (п. 1.1, 1.2).
Вартість послуг виконавця за договором визначається сторонами на підставі наданого виконавцем розрахунку вартості охорони об'єктів (додаток 2 до договору) (п. 3.1 договору). Оплата за цим договором здійснюється на умовах передплати, а саме - 50 % від суми договору сплачується до 7 числа поточного місяця; 50 % від суми договору - по факту виконаних робіт до 7 числа наступного місяця (п. 3.4 договору).
Щомісяця, але не пізніше 3-го числа наступного місяця, виконавець надає для підписання акт наданих послуг. Замовник зобов'язаний підписати акт виконаних робіт протягом 3 робочих днів з дати надання акту та здійснити оплату згдіно з п. 3.4 договору (п. 3.5 договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з виконавцем за надані охоронні послуги на умовах та у порядку, зазначених у п. 3.1 - 3.5 договору (п. 4.2.2 договору).
Договір укладений на 2 роки і набуває чинності з дати підписання первинного акту приймання об'єктів під охорону, з подальшою пролонгацією (п. 6.1, 6.3).
Також судом встановлено, що додатковою угодою № 7 від 28.02.2018 р. сторони досягли згоди припинити дію договору охорони, у зв'язку із чим виконавець знімає охорону з обєктів власності замовника з 22.00 год. 28.02.2018 р.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріали справи свідчать, що у період з січня 2017 р. по лютий 2018 р. позивач надав відповідачу послуги з охорони об'єктів замовника на загальну суму 3 828 257,56 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 2 від 31.01.2017 р., № 5 від 31.03.2017 р., № 6 від 30.04.2017 р., № 7 від 31.05.2017 р., № 8 від 31.06.2017 р., № 18 від 31.07.2017 р., № 42 від 31.08.2017 р., № 50 від 30.09.2017 р., № 58 від 31.10.2017 р., № 66 від 30.11.2017 р., № 9 від 31.01.2018 р., № 18 від 28.02.2018 р., підписаними сторонами без зауважень, копії яких наявні у матеріалах справи.
Проте, вартість вказаних послуг відповідач сплатив із порушенням строку, визначеного договором, про що свідчать банківські виписки з рахунку позивача, які містяться у матеріалах справи.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та не спростовано ТОВ "Бомонд Групп", відповідач допустив прострочення зобов'язання зі сплати позивачу вартості наданих послуг охорони, що є порушенням господарського зобов'язання, у зв'язку із чим за зазначеними вище актами наданих послуг позивачем були нараховані пеня, інфляційні втрати та 3 % річних.
Так, відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У пункті 5.2.2 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до сплати, за кожен день такого прострочення.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, зважаючи на наведені положення чинного законодавства та умови договору, нарахування пені за порушення зобов'язання було здійснено позивачем правомірно.
Разом з тим, ТОВ "Бомонд Групп" заявило клопотання про застосування строку спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені у сумі 14 648,95 грн.
Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" перебіг строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, оскільки нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від того дня, з якого нараховано санкцію. Вказана позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 по справі № 911/1563/18, від 22.08.2019 по справі № 914/508/17, від 11.11.2019 по справі № 904/1038/19, від 11.02.2020 по справі № 916/612/19.
З указаного слідує, що оскільки господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
У даному випадку за порушення зобов'язання зі сплати послуг охорони, наданих у січні 2017 р. - лютому 2018 р. позивач нарахував пеню за період з 14.02.2017 р. по 21.03.2018 р.
Отже, враховуючи річний строк позовної давності для стягнення неустойки та те, що з даним позовом ТОВ "Фортбест" звернулось 08.01.2021 р. (згідно із відміткою пошти на конверті позивача про відправлення позову до суду), пеня, нарахована за період з 14.02.2017 р. по 21.03.2018 р., стягненню з відповідача не підлягає у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Стосовно стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 14 576,50 грн. та 3 % річних у сумі 1 563,01 грн., то суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши на підставі наведених норм чинного законодавства розрахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 14 576,50 грн. та 3 % річних у сумі 1 563,01 грн., як просив позивач.
Щодо тверджень відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення матеріальних втрат за несвоєчасне виконання основного зобов'язання, то суд їх відхиляє, оскільки міра відповідальності, передбачена ст. 625 ЦК України, полягає у приєднанні до невиконаного основного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора, тобто, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення матеріальних втрат).
Отже, беручи до уваги висновок суду про те, що матеріальні втрати є додатковим зобов'язанням, до якого застосовується загальний строк позовної давності (3 роки), то до вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання основного зобов'язання, позовна давність не застосовується, оскільки її срок не сплив.
Отже, позов ТОВ "Фортбест" підлягає частковому задоволенню у зв'язку із відмовою у стягненні пені.
Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортбест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп" про стягнення 30 788,46 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп" (01010, м. Київ, вул. Дніпровський узвіз, 1, ідентифікаційний код 33723090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортбест" (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, буд. 7, офіс 5, ідентифікаційний код 37406707) інфляційні втрати у сумі 14 576 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 50 коп., 3 % річних у сумі 1 563 (одна тисяча п'ятсот шістдесят три) грн. 01 коп., судовий збір в сумі 1 189 (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) грн. 95 коп.
У решті вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 5 серпня 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.