ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.07.2021Справа № 910/5267/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Верцімахи Галини Андріївни
до Антимонопольного комітету України
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
Представники:
від позивача: Верцімаха Г.А.
від відповідача: Кондрашова А.О.
Фізична особа-підприємець Верцімаха Галина Андріївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просить суд:
- скасувати рішення Антимонопольного комітету України (лист від 23.12.2020 № 130- 26.13/01-17927) про залишення без розгляду колективної заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем платіжними організаціями «MasterCard International Incorporated» та «Visa International Servise Association» в частині ФОП Верцімаха Г.А. (реєстраційний номер заяви в Комітеті № 8-01/461-АМ від 02.12.2020);
- зобов'язати Антимонопольний комітет України відповідно до вимог «Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 р. № 5, розглянути заяву про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем платіжними організаціями «MasterCard International Incorporated» та «Visa International Servise Association» в частині ФОП Верцімаха Г.А. (реєстраційний номер заяви в Комітеті № 8-01/461-АМ від 02.12.2020).
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 11.05.2021.
14.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну (уточнення) позовних вимог, у якій позивач зазначив, що ним помилково у прохальній частині позову було вказано інші реквізити листа Антимонопольного комітету України (лист від 23.12.2020 № 130- 26.13/01-17927), аніж того, яким заяву позивача залишено без розгляду та за оскарженням якого він звернувся до суду (лист від 08.02.2021 № 130-26.13/01-1960).
05.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про об'єднання справ № 910/5267/21, № 910/5264/21, № 910/6075/21 в одне провадження.
06.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про продовження строку на подання доказів та відзиву, яка обґрунтована тими обставинами, що Комітет не мав можливості підготувати відзив у встановлений ухвалою суду строк, ураховуючи необхідність опрацювання заяви позивача про зміну (уточнення) позовних вимог.
20.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
Разом з тим, підготовче засідання призначене на 11.05.2021 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 суд ухвалив: підготовче засідання призначити на 22.06.2021.
У підготовче засідання 22.06.2021 прибув представник відповідача, представники позивача в підготовче засідання не прибули.
Представник відповідача заявив клопотання про поновлення строку на подачу відзиву.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За наслідками розгляду клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про задоволення клопотання відповідача та поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву.
Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Так, з огляду на волевиявлення позивача щодо зміни предмета позову, враховуючи, що така заява була подана в межах визначених процесуальним законодавством строків, у підготовчому засіданні 22.06.2021 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну (уточнення) позовних вимог.
Розглянувши клопотання позивача про об'єднання справ № 910/5267/21, № 910/5264/21, № 910/6075/21 в одне провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Однак, суд звертає увагу, що нормою ч. 2 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок, об'єднати в одне провадження декілька справ за клопотанням учасника справи за позовами.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Кодексу завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Проте, виконання передбачених ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завдань щодо своєчасного вирішення судом спору та ефективного захисту порушених прав позивача буде значно ускладнено у разі об'єднання в одне провадження зазначених вище справ.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд даних справ у разі їх об'єднання значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання про об'єднання в одне провадження справ.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 13.07.2021.
25.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання 13.07.2021 прибули представники сторін.
У підготовчому засіданні 13.07.2021 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021.
У судове засідання 27.07.2021 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 27.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників та дослідивши докази, суд
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Положеннями ст. 7 та ст. 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи. Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
Законом України «Про захист економічної конкуренції», який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів Комітету.
Зокрема, положеннями частини першої статті 60 цього Закону передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково саме до господарського суду.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Виходячи із системного тлумачення положень статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 20 Правил розгляду справ, суд приходить до висновку, що відмова Комітету в розгляді справи є рішенням Комітету, оформленим не розпорядженням, а листом. Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17.
Судом встановлено, що Фізичні особи-підприємці Руминська Ганна Дмитрівна , Караяні Іван Васильович , Коваль Андрій Сергійович , Горчанюк Сергій Петрович , Ахундова Карина Юріївна , Верцімаха Галина Андріївна звернулися до Комітету із заявою б/н б/д (реєстраційний номер АМКУ № 8-01/461-АМ від 02.12.2020) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції платіжними організаціями «MasterCard International Incorporated» та «Visa International Service Association» у вигляді встановлення таких умов обігу та використання платіжних карток, зокрема встановлення таких правил роботи платіжних систем, за яких банки-еквайри повинні платити банкам-емітентам комісію за кожну транзакцію, здійснену за допомогою платіжних карт (комісія інтерчейндж), які діють у таких платіжних системах, а також у вигляді встановлення мінімальних розмірів такої комісії, що призводить до обмеження конкуренції між банками-еквайрами та які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку послуг карткових платіжних систем.
Рішенням Комітету, яке оформлене листом № 130-26.13/01-17927 від 23.12.2020 «Про залишення заяви без руху і надання інформації» відповідач на підставі статей 16, 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» зазначив, що заявникам необхідно у 15-денний термін з дня отримання цього листа надати до Комітету наступну інформацію та копії документів:
1) копії договорів щодо надання послуг торговельного еквайрингу, укладених між заявниками та банками-еквайрами (з усіма додатками, тарифами, змінами та доповненнями, які є їх невід'ємною частиною);
2) пояснення та копії підтверджуючих документів щодо включення затрат на послуги еквайрингу у ціну товарів/послуг (копію калькуляції ціни на товари/послуги, розрахунку тощо).
Заявники можуть також надати іншу додаткову інформацію, яка сприятиме більш повному з'ясуванню питань, порушених у заяві.
Інформація з обмеженим доступом (конфіденційна інформація) повинна бути відповідним чином позначена або подана в опечатаному конверті окремо (на конверті та кожній сторінці повинно бути чітко зазначено «інформація з обмеженим доступом») і буде використана згідно з чинним законодавством.
Відповідно до пункту 19 Правил до отримання вищезазначеної інформації заяву ФОП Верцімахи Галини Андріївни , ФОП Руминської Ганни Дмитрівни , ФОП Караяні Івана Васильовича , ФОП Коваля Андрія Сергійовича , ФОП Горчанюк Сергія Петровича , ФОП Ахундової Кариии Юріївни залишено без руху.
У вказаному листі Комітетом роз'яснено заявникам, що у разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява ФОП Верцімахи Галини Андріївни , ФОП Руминської Ганни Дмитрівни , ФОП Караяні Івана Васильовича , ФОП Коваля Андрія Сергійовича , ФОП Горчанюк Сергія Петровича , ФОП Ахундової Карини Юріївни може бути залишена без розгляду на підставі пункту 19 Правил.
Судом встановлено, що листом від 21.01.2021 Фізична особа-підприємець Верцімаха Галина Андріївна на виконання вимог Комітету надала додаткові пояснення, копію Договору «Умови та правила надання послуг в системі LiqPay» та копію Договору № ВП-200520 від 20.05.2020.
Поряд з цим, рішенням Антимонопольного комітету України, яке оформлено листом № 130-26.13/01-1960 від 08.02.2021 «Про розгляд заяви» спільну заяву ФОП Руминської Ганни Дмитрівни , ФОП Караяні Івана Васильовича , ФОП Коваля Андрія Сергійовича , ФОП Горчанюка Сергія Петровича , ФОП Ахундової Карини Юріївни , ФОП Верцімахи Галини Андріївни залишено без розгляду з підстав не усунення недоліків усіма заявниками.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Комітету, яке оформлено листом № 130-26.13/01-1960 від 08.02.2021 (далі - Рішення) є незаконним, оскільки, залишення колективної заяви без розгляду в цілому, порушує право заявника, який надав всю необхідну інформацію для розгляду такої заяви Комітетом. З огляду на викладене позивач просить суд скасувати Рішення в частині, що стосується ФОП Верцімахи Г.А. та зобов'язати відповідача розглянути заяву про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем платіжними організаціями «MasterCard International Incorporated» та «Visa International Service Association» в частині ФОП Верцімахи Г.А. (реєстраційний номер заяви в Комітеті № 8-01/461-АМ від 02.12.2020).
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що Правилами розгляду заяв та справ не передбачено порядку залишення органами Комітету заяви без руху або без розгляду в частині щодо окремого співзаявника у разі надходження колективної (спільної) заяви, відтак, враховуючи, що недоліки заяви (реєстраційний номер заяви в Комітеті № 8-01/461-АМ від 02.12.2020) було усунуто не всіма заявниками, відповідач правомірно залишив таку заяву без розгляду, про що повідомив позивача. Поряд з цим, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки, позовна вимога, яка спрямована на те, щоб примусити суб'єкт владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту є недопустимою, що в свою чергу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні такої вимоги.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У силу приписів ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Як встановлено судом, Фізичні особи-підприємці Руминська Ганна Дмитрівна , Караяні Іван Васильович , Коваль Андрій Сергійович , Горчанюк Сергій Петрович , Ахундова Карина Юріївна , Верцімаха Галина Андріївна звернулися до Комітету із заявою б/н б/д (реєстраційний номер АМКУ № 8-01/461-АМ від 02.12.2020) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції платіжними організаціями «MasterCard International Incorporated» та «Visa International Service Association».
За змістом ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 18 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ) визначено, що заява подається в письмовій формі й повинна містити виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, обґрунтування того, яким чином права заявника порушуються внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, визначених законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у пункті 18 цих Правил, і це перешкоджає розгляду заяви, державний уповноважений, голова відділення залишає заяву без руху, про що письмово повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків (п. 19 Правил розгляду справ).
Судом було встановлено, що рішенням Комітету, яке оформлене листом № 130-26.13/01-17927 від 23.12.2020 «Про залишення заяви без руху і надання інформації» відповідач повідомив заявників про необхідність надання ними додаткової інформації та документів у 15-денний термін з дня отримання цього листа, з огляду на що відповідно до п. 19 Правил розгляду справ, вищезазначену заяву залишено без руху.
Поряд з цим, як стверджує відповідач та не заперечує позивач, визначені листом № 130-26.13/01-17927 від 23.12.2020 недоліки усіма заявниками усунуті не були, зокрема, станом на 04.02.2021 інформація від ФОП Руминської Ганни Дмитрівни , ФОП Коваля Андрія Сергійовича , ФОП Горчанюка Сергія Петровича до Комітету не надходила.
Ураховуючи, що заява є спільною (колективною), Комітет прийшов до висновку, що не усунення недоліків усіма заявниками унеможливлює розгляд такої заяви відповідно до вимог п. 18 Правил.
Відтак, рішенням Антимонопольного комітету України, яке оформлено листом № 130-26.13/01-1960 від 08.02.2021 «Про розгляд заяви» спільну заяву ФОП Руминської Ганни Дмитрівни , ФОП Караяні Івана Васильовича , ФОП Коваля Андрія Сергійовича , ФОП Горчанюка Сергія Петровича , ФОП Ахундової Карини Юріївни , ФОП Верцімахи Галини Андріївни залишено без розгляду та роз'яснено заявникам їх право звернутися до Комітету із окремими заявами.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
При цьому, як визначено статтею 36 зазначеного Закону підставами для початку розгляду справи є, зокрема, заяви суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти розпорядження про об'єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду.
Пунктом 25 Правил розгляду справ передбачено, що органи Комітету, які розпочали або розглядають справу, можуть прийняти розпорядження про об'єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
З наведеного вище вбачається, що приписами Закону та Правил розгляду справ передбачено саме право Комітету приймати розпорядження про виділення справи, розгляд якої відповідно до приписів ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вже розпочато, для її окремого розгляду, однак, норми Закону та Правил не встановлюють можливість виділення з колективної (спільної) заяви, яка подана до Комітету групою заявників, окремих обставин, якими окремий заявник обґрунтовує свої вимоги для прийняття органами Комітету розпорядження про початок розгляду справи за такою (окремою) заявою, яка фактично міститься у колективній заяві, що подана без додержання вимог, викладених у пункті 18 Правил.
При цьому, суд зазначає, що встановлення наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, що в силу приписів ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для прийняття розпорядження про початок розгляду справи, є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України.
У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Поряд з цим, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд зазначає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що у прийнятті рішення, яке оформлено листом № 130-26.13/01-1960 від 08.02.2021 Комітет діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позов Фізичної особи-підприємця Верцімахи Галини Андріївни до Антимонопольного комітету України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.08.2021
Суддя Ю.В. Картавцева