ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2021Справа № 910/10521/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" про забезпечення позову
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" (далі - позивач, заявник) до Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКНА УКРАЇНА" (далі - відповідач-2) про визнання недійним рішення тендерного комітету та визнання недійсним договору про закупівлю товару за державні кошти.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення відповідачем-1 процедури закупівлі №UA-2021-03-15-00607846-b, її переможцем було визнано відповідача-2, внаслідок чого 16.06.2021 між відповідачами укладено договір №77/21В про закупівлю товару за державні кошти, в той же час тендерна пропозиція відповідача-2 не відповідає вимогам тендерної документації та умовам технічної специфікації замовника.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі ч. 1. ст. 140 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
09.07.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження підготовче засідання призначено на 11.08.2021.
16.07.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить: забезпечити позов ТОВ "Новелл Консалтинг" до Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації та ТОВ "ЕКНА УКРАЇНА" про визнання недійним рішення тендерного комітету та визнання недійсним договору про закупівлю товару за державні кошти шляхом заборони Державному науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКНА УКРАЇНА" вчиняти дії щодо виконання зобов'язань за договором "про закупівлю товару за державні кошти" (настільна система рентгенівського контролю TruViewTM Prime A) №77/21 від 16.06.2021.
Подана заява обґрунтована тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У разі фактичного виконання сторонами зобов'язань за оспорюваним у спорі договором, майбутнє виконання рішення суду не буде можливим, та не матиме правового сенсу, оскільки у такому випадку у відповідача вже не буде необхідності у послугах позивача. Таким чином не буде можливості відновити правовий стан, який існував до імовірного порушення права позивача.
У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці розгляд заяви здійснюється після виходу судді з відпустки.
Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Разом з тим, відповідно до частин 3 та 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення, враховуючи наступне.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.
Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19.
За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
При цьому, суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Як вже зазначалося, в якості підстав можливості забезпечення позову, заявник покладає твердження про те, що у разі фактичного виконання сторонами зобов'язань за оспорюваним у спорі договором, майбутнє виконання рішення суду не буде можливим, та не матиме правового сенсу, оскільки у такому випадку у відповідача вже не буде необхідності у послугах позивача.
В той же час, позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідачами взагалі вчиняються якісь дії, спрямовані на виконання зобов'язань по договору.
При цьому, сама лише наявність укладеного між відповідачами договору про закупівлю товару не свідчить про вчинення ними будь-яких реальних дій щодо його виконання та не є обґрунтованою підставою для необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, що у зворотньому випадку призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З огляду на вищевикладене та зміст заяви в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, в тому числі, що на момент розгляду справи відповідачами вчиняються дії щодо виконання зобов'язань по спірному договору.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 149, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" про вжиття заходів забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Н.І. Ягічева