ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2021Справа № 910/20540/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДНІПРОГАЗ"
до SPIKE TRADE AG
про стягнення заборгованості в розмірі 99 566,53 доларів США (еквівалентно 2 825 224,13 грн),
Представники учасників процесу згідно протоколу від 09.06.2021,
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДНІПРОГАЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до SPIKE TRADE AG про стягнення заборгованості в розмірі 99 566,53 доларів США (еквівалентно 2 825 224,13 грн).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов'язків за контрактом № P200225-FC-1 від 25.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі 910/20540/20 для здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.03.2021, зобов'язати позивача в строк до 30.01.2021 надати суду 3 (три) екземпляри нотаріально засвідченого перекладу німецькою мовою ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви та прохання про вручення судових та позасудових документів. Сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій. А також ухвалено подані позивачем нотаріально засвідчені переклади ухвали, позовної заяви та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів для належного повідомлення відповідача направити до Центрального Органу запитуваної Держави Швейцарської Конфедерації - Obergericht Zug Rechtshilfe (Kirchenstrasse 6, Postfach 760, 6301 Zug, Switzerland).
25.01.2021 до суду позивачем на виконання ухвали суду від 31.12.2020 подано нотаріально засвідчені переклади ухвали, позовної заяви та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів.
Супровідним листом надані позивачем нотаріально засвідчені переклади скеровані до Міністерства юстиції України для направлення до Центрального Органу запитуваної Держави Швейцарської Конфедерації.
Ухвалою від 05.02.2021 провадження у справі зупинено відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 228 ГПК України.
03.03.2021 до суду надійшла відповідь Міністерства юстиції України щодо направлення документів.
Ухвалою від 17.03.2021 провадження у справі поновлено.
За наслідками судового засідання 17.03.2021 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі № 910/20540/20 на 21.04.2021.
Відповідач представників у судове засідання 21.04.2021 не направив. В матеріалах справи містяться поштові конверти з відмітками про невручення ухвали суду про відкриття провадження у справі та від .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.06.2021.
У судове засідання 09.06.2021 уповноважені представники сторін не з'явились, хоча були повідомлені належним чином.
Нормами статті 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Оскільки між Україною та Швейцарською Конфедерацією відсутні двосторонні договори про правову допомогу, як то вбачається з офіційного джерела Міністерства юстиції України в мережі Інтернет, суд вважає за необхідне керуватися положеннями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, вчиненої 15.11.1965 та ратифікованої 01.12.2001 (далі - Конвенція) та до якої приєдналися вказані держави.
Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1 Конвенції).
Порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах визначається Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 (далі - Інструкція).
У разі, якщо правова допомога запитується або надається на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, застосовуються відповідні положення цієї Інструкції з урахуванням викладеного в пунктах 6.2-6.14 цієї Інструкції.
Пунктом 6.2. Інструкції передбачено, що доручення про вручення документів за кордоном на підставі Конвенції про вручення складається судом чи іншим заінтересованим компетентним органом України у формі прохання, яка установлена Конвенцією про вручення, згідно з додатком 10 до цієї Інструкції. Заповненню підлягають дві частини формуляра - "Прохання" і "Короткий виклад документа" - з урахуванням такого: 6.2.1. При заповненні частини "Прохання" необхідно обов'язково закреслювати будь-які пункти від "a" до "c", які не підлягають урахуванню під час виконання доручення. 6.2.2. Частина "Короткий виклад документа" призначена для вручення отримувачу разом з пакетом документів і має містити якомога детальнішу інформацію, у тому числі стосовно запитуючого органу і сторін у справі, уключаючи наявні контактні телефони.
Заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках (пункт 6.5. Інструкції).
Згідно статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.
Водночас, відповідно статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.
Відповідно положенням пункту 6.6. Інструкції у разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до частини першої статті 5 Конвенції про вручення, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.
Суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму (пункт 6.7. Інструкції).
При цьому, кожна Договірна Держава може здійснювати вручення судових документів особам, які перебувають за кордоном, без застосування будь-якого примусу безпосередньо за допомогою своїх дипломатичних або консульських агентів. Будь-яка Держава може заявити, що вона заперечує проти такого вручення на її території, крім випадків, коли документ підлягає врученню громадянину Держави походження цих документів (стаття 8 Конвенції).
З анкети Швейцарської Конфедерації, розміщеної на офіційній сторінці Гаазької конференції з міжнародного приватного права в мережі Інтернет (https://www.hcch.net), зазначено, що уповноваженим органом є - Obergericht des Kantons Zug (6301, Zug, Kirchenstrasse 6,). При цьому, відповідно до статті 5 Конвенції, Швейцарська конфедерація вимагає, щоб документи були складені або перекладені німецькою, французькою чи італійською мовою або супроводжується перекладом на одну з цих мов, залежно від частини Швейцарії, в якій повинен бути поданий документ.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
25.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДНІПРОГАЗ» (далі - продавець/позивач) та юридичною особою «SPIKE TRADE» AG, яка зареєстрована відповідно до законодавства Швейцарії (далі - відповідач/покупець) було укладено Контракт № P200225-FC-1 (далі - Контракт).
У відповідності пункту 1.1 вищезазначеного Контракту продавець прийняв на себе зобов'язання поставити покупцю товар - зерна кукурудзи 3-го класу в кількості 3000,000 метричних тон (далі - Товар) а Покупець зобов'язується їх оплатити і прийняти.
Загальна сума контракту складала 510 000,00 Доларів США (п. 3.3. Контракту)
Відповідно до п. 6.1. Контракту, умовами поставки були DAP Incoterms 2020. Місцем призначення за вибором покупця значиться ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» (п.6.2. Контракту).
Пунктами 7.1.1.1. Контракту Сторони встановили, що 95% вартості кожної партії товару сплачується покупцем після надання наступних копій документів, а саме Рахунок фактура, Акт передачі права власності на поставлену кількість товару, Лист виданий митним брокером в місці призначення, що підтверджує отримання повного пакету документів, необхідних для митного оформлення товару в режимі «Експорт» та/або оформлена попередня митна декларація; лист експедитора в місці призначення про наявність всіх необхідних сертифікатів (каратнтинний сертифікат (за вимогою покупця))
Крім того, пунктом 7.1.1.2. Контракту встановлено, що остаточний розрахунок з урахуванням кількості товару, фактично поставленого в місце призначення після митного оформлення Товару та надання копій наступних документів: 1. Рахунок фактура, 2. Митна декларація ЕК10ДР. Вказані документи були надані на електронну адресу Покупця і як зазначає позивач відповідачем було здійснено часткову оплату товару.
З урахуванням пункту 1.1. Контракту, продавець здійснив постачання Товару про що свідчать відповідні Акти передачі права власності, а саме : Акт передачі права власності від 06 березня 2020 року згідно з яким Продавець поставив Товару в кількості 548, 940мт. вартістю 93 319,80 доларів США; Акт передачі права власності від 23 березня 2020 року згідно з яким Продавець поставив Товару в кількості 545,300мт. вартістю 92 520,82 доларів США; Акт передачі права власності від 07 квітня 2020 року згідно з яким Продавець поставив Товару в кількості 463,780 мт. вартістю 78 842,60 доларів США; Акт передачі права власності від 17 березня 2020 року згідно з яким Продавець поставив Товару в кількості 1400,360 мт. вартістю 238 061,20 доларів США;
Так, позивач на виконання умов Договору передав у власність, а відповідач прийняв за вказаними видатковими накладними Товар в загальній кількості 2958,38 мт.
У відповідності до вимог Контракту, відповідач мав сплатити позивачу вартість отриманого Товару в сумі: 510 000,00 Доларів США.
Позивачем було надіслано на адресу відповідача комерційні інвойси копії яких містяться матеріалах справи з вимогою про сплату за поставлений товар, але відповідач своє зобов'язання зі сплати отриманого за Контрактом Товару порушив.
В подальшому, відповідачем було частково оплачено на рахунок Позивача, а саме 12.03.2020 року грошові кошти в сумі 88 653,81 долар США, 26.03.2020 року з сумі 226 158,14 доларів США та 02.04.2020 року в сумі 88 065,95 доларів США.
Неоплаченими залишилися 99 866,53 Доларів США що еквівалентно 2 825 224 грн.13 коп по курсу НБУ 28,29 грн. за долар США станом на 08.12.2020р.
Таким чином, станом на момент подання даної позовної заяви, заборгованість Відповідача перед Позивачем, становить 99 866, 53 дол. США, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду для захисту своїх прав.
Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни У країни та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Оскільки відповідачем у справі є нерезидент, то до правовідносин по повідомленню іноземної сторони про розгляд справи, у якій вона виступає відповідачем (врученню судового доручення) необхідно застосовувати положення Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р. (надалі - Конвенція).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами контракту, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не
Відповідачем під час розгляду судом справи не було надано заперечень щодо позовної заяви зокрема, відзиву на позовну заяву відповідач до суду не подав.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували решту оплати за поставлений товар не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу у розмірі 99 866, 53 доларів США є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаній сумі.
Щодо стягнення заборгованості Господарським судом в іноземній валюті, суд вважає за необхідне зазначити, що прямої заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, в якій воно виражене у договорі, у чинному законодавстві немає, тому суд вважає за можливе стягнути грошові кошти в іноземній валюті, а саме у доларах США. (Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справ № 1519/2-3165/11 від 3 липня 2019 року).
Крім того, відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону № 606-XIV.
Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність та розмір заборгованості відповідача за Контрактом підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача у розмірі 99 866, 53 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДНІПРОГАЗ" до SPIKE TRADE AG про стягнення заборгованості в розмірі 99 566,53 доларів США задовольнити повністю.
2. Стягнути з SPIKE TRADE AG (Haldenstrasse 5, 6340, Baar, Switzerland; CHE:349.309.262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДНІПРОГАЗ" (04053, місто Київ, вул.Стрітенська, будинок 10, офіс 520; ідентифікаційний код 42525629) 99 566,53 доларів США (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість доларів США 53 центів) заборгованості та 42 378,37 грн (сорок дві тисячі триста сімдесят вісім гривень 37 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 21.07.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ