Рішення від 02.08.2021 по справі 905/1965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

РІШЕННЯ

іменем України

02.08.2021 Справа № 905/1965/19 (910/4441/21)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Бутенко П.Є., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд” до відповідача 1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго”, відповідача 2 - Акціонерного товариства “К.Енерго” про визнання недійсним договору,-

За участю представників сторін:

від позивача в режимі відеоконференції - Ялі К.А. (за довіреністю);

від відповідача 1 в режимі відеоконференції - Лелюх В.М. (за довіреністю);

від відповідача 2 - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго”, відповідача 2 - Акціонерного товариства “К.Енерго” про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 11.10.2018 №601-18.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладений між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 Договір №601-18 від 11.10.2018 про відступлення права вимоги (цесії) в частині передачі прав вимог по Договору №620111 на постачання теплової енергії у гарячій воді суперечить нормам Цивільного кодексу України, тому підлягає визнанню судом недійсним.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1965/19 (910/4441/21) за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.06.2021 року.

04.06.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.06.2021 відкладено підготовче засідання на 06.07.2021 року.

08.06.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву з проханням про поновлення строку для його подання.

02.07.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

05.07.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.07.2021 закрити підготовче провадження у справі №905/1965/19 (910/4441/21) та призначено розгляд справи по суті на 02.08.2021 року.

20.07.2021 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив та прохання поновити строк на подання відповіді на відзив.

У судове засідання 02.08.2021 з'явився представник позивача в режимі відеоконференції та представник відповідача-1 в режимі відеоконференції. Представник відповідача-2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Щодо порушення процесуальних строків позивачем та відповідачем-2.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Дійсно, відзив АТ «К.Енерго» та відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд” надіслано на адресу суду із порушенням строку.

При цьому, господарський суд зауважує, що норми чинного процесуального кодексу України закріплюють принцип змагальності сторін, в силу якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13).

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (ч.5 ст.13).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

У ст.76 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1 ст.80 наведено вище кодексу України).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (ч.ч.1, 2, 6 ст.91).

Відповідно до ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Суд наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, задля сприяння учасникам судового процесу в реалізації їх прав, визначених Господарським процесуального кодексом України, недопущення затягування судового процесу та прийняття законного та обґрунтованого рішення, з встановленням всіх обставин справи та урахуванням вимог позовної заяви та заперечень проти позову, та забезпечення основних засад господарського судочинства при прийнятті рішення, суд враховує наведені вище заяви по суті спору при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням їх змісту та доданих документів.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.07.1999 між Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго", яке в подальшому змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Київенерго" та Акціонерне товариство "К.Енерго" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" (абонент) було укладено Договір № 620111 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

При виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 Договору).

За умовами пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору .

Відповідно до пп. 2.3.1, 2.3. 2 п. 2.3 Договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

За узгодженими в п. 5.1 Договору сторонами умовами облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку та розрахунковим способом.

В Додатках №8 та №9 до Договору зазначаються всі об'єкти теплопостачання, підключені до теплових мереж абонента (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплопостачання, займана площа орендарів тощо).

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Згідно з п. 3 Додатку № 4 до Договору в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця; - у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

За умовами п. 4 Додатку №4 до Договору абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації , та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Відповідно до п. 5 Додатку №4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в РВТ).

Сторони у п. 9.4 Договору погодили, що жодна із сторін немає права передавати свої права та обов'язки за даним Договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони. При наявності такої необхідності Договір необхідно переоформити на нового суб'єкта Договору.

Згідно з п. 9.7 Договору у випадку, якщо сторона письмово не повідомить іншу сторону про зміну своїх реквізитів у триденний термін, вся кореспонденція і платежі, направлені за старими реквізитами вважаються отримані належною стороною.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999. Припинення дії Договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. п. 8.1, 8.3, 8.4 Договору).

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор, позивач) було укладено Договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі по тексту - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн, станом на 01.08.2018, з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Пунктом 1.2 Договору цесії визначено, що перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку № 1 до цього договору.

Як передбачено п. 1.3 Договору цесії з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

У відповідності до п. 2.1 Договору цесії в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов'язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 зі справи № 910/7807/18.

Згідно з п. 3.1.1 Договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором своїх зобов'язань за цим договором цесії (п. 5.1 Договору цесії).

Відповідно до Додатку №1 до Договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача за заборгованістю у розмірі 43 000,00грн.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 у справі № 910/7878/20.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 9.4. Договору №620111 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.1999 жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним Договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

При укладенні договору про відступлення права вимоги були порушені права та інтереси ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" та норми чинного законодавства, а саме ч.1 ст. 203 та ст..ст. 512, 514 Цивільного Кодексу України.

Отже на думку позивача, КП КМДА “Київтеплоенерго” та АТ “К. ЕНЕРГО” уклали договір про відступлення права вимоги всупереч умовам договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді та без письмового погодження з Позивачем.

Вважаючи порушеним своє право, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання недійсним договору №601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 в частині відступлення права вимоги щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" за спожиту теплову енергію за вищезазначеним договором.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Акціонерне товариство "К.Енерго" проти задоволення позивних вимог заперечують, з підстав викладених у відзиві.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України, відповідно до частин 1-5 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 215 ЦК України, з урахуванням пункту 2 частини 2 статті 16 цього кодексу, з метою захисту цивільних прав особа, що вважає порушеним своє особисте немайнове або майнове право та інтерес, має право звернутися до суду за захистом цих права та інтересу шляхом заявлення вимоги про визнання правочину недійсним.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні пояснив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Судом встановлено, що 11.10.2018 публічне акціонерне товариство «Київенерго» (кредитор) та комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 теплової як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору цесії.

На цій підставі новий кредитор набув права вимоги щодо виконання споживачами грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.

Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, Відповідач 1 має право на отримання замість Відповідача 2 від споживачів, визначених у додатку № 1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором цесії.

Згідно пояснень представника відповідача-1, КП «Київтеплоенерго» передавав позивачу повідомлення №1/5-620111 від 08.04.2019 щодо заміни сторони на іншу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №620111 від 01.07.1999 та сплати заборгованості у розмірі 43000 грн.

У судовому засіданні представник позивача факт отримання такого повідомлення заперечував.

Частиною 3 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, положеннями цивільного законодавства не визначено обов'язку нового кредитору доводити факт отримання боржником повідомлення щодо заміни сторони за договором.

Так, у п. 9.4. Договору №620111 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.1999 вказано, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним Договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

Проте, при зверненні до суду з вимогою визнати недійсним договір від 11.10.2018 № 601-18 в частині відступлення права вимоги щодо заборгованості позивача, останній у будь-якому випадку має довести належними та допустимими доказами обставин порушення його певних прав та законних інтересів, які могли б бути відновлені із застосуванням обраного способу захисту.

Права Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" не зазнавали протиправного впливу з боку АТ «К.Енерго» та КП «Київтеплоенерго». Заміна кредитора у цьому зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Крім того, укладання оспорюваного правочину між відповідачами було пов'язано зі змінами, які відбулись у законодавстві про житлово-комунальні послуги, а також виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, що не могло бути пов'язано з отриманням або неотриманням від позивача згоди на укладання такого договору в будь-якому випадку.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Усупереч вказаним нормам, позивач не надав Господарському суду доказів, які обґрунтовують його доводи щодо наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідачів, отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд» до відповідача 1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», відповідача 2 - Акціонерного товариства «К.Енерго» про визнання недійсним договору задоволенню не підлягають.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд».

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд» до відповідача 1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», відповідача 2 - Акціонерного товариства «К.Енерго» про визнання недійсним договору - відмовити повністю.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 02 серпня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2021 року.

Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов