61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
05.08.2021 Справа № 905/964/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІНГ КР" б/н від 26.07.2021 про ухвалення додаткового рішення,
у справі за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІНГ КР" (50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 49, кімната 227, код ЄДРПОУ: 40965473 )
до відповідача: державного підприємства "ШАХТОУПРАВЛІННЯ "ПІВДЕННОДОНБАСЬКЕ № 1" (85670, Донецька обл., місто Вугледар, вулиця Магістральна, 4; код ЄДРПОУ: 34032208)
про стягнення 259851,08 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 185211,13 грн., пеня в розмірі 33662,70 грн., штраф в розмірі 12964,78 грн., інфляційні втрати в розмірі 19409,87 грн., 3% річних в розмірі 8 602,60 грн.,-
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.07.2021 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІНГ КР" до державного підприємства "ШАХТОУПРАВЛІННЯ "ПІВДЕННОДОНБАСЬКЕ № 1" про стягнення 259851,08 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 185 211,13 грн., пеня в розмірі 33 662,70 грн., штраф в розмірі 12 964,78 грн., інфляційні втрати в розмірі 19 409,87 грн., 3% річних в розмірі 8 602,60 грн., задоволено частково.
Стягнуто з державного підприємства "ШАХТОУПРАВЛІННЯ "ПІВДЕННОДОНБАСЬКЕ № 1" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІНГ КР" основну заборгованість в сумі 185 211,13 грн., 3% річних в сумі 8602,60 грн., інфляційні втрати в сумі 18 882,41 грн., пеню в сумі 33 662,70 грн., штраф у розмірі 12 964,78 грн., судовий збір в сумі 3889,86 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статею 244 цього Кодексу.
26.07.2021 від позивача надійшла заява б/н від 26.07.2021 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу у сумі 3000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 11.05.2021 між адвокатом Умріхіним Олександром Віталійовичем (далі - адвокат) та товариством обмеженою відповідальністю "БЕРІНГ КР (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги №2 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого адвокат за дорученням клієнта, у строки, визначені цим договором, надає останньому правничу допомогу у межах міста Кривий Ріг, а клієнт оплачує надану правничу допомогу в порядку, визначеному цим договором.
Предметом правничої допомоги є складання позовної заяви (пункт 1.2 договору).
Згідно п. 1.3 договору клієнт уповноважує адвоката на здійснення представництва та захисту клієнта в органах державної влади, в органах місцевого самоврядування, в органах нотаріату, державної виконавчої служби, в судах всіх інстанцій з усіма правами, наданими законом захиснику, представнику потерпілого, цивільного позивача/відповідача, іншої особи у кримінальній справі (справі про адміністративне правопорушення), а також з усіма правами сторони, третьої особи у цивільній, господарській, адміністративній справі. При цьому адвокату надано право складати, підписувати та подавати будь-які документи, заявляти клопотання, відмовлятись /визнавати позов, укладати мирову угоду, уточнювати позовні вимоги, змінювати предмет вимог, оскаржувати рішення суду та виконавчі документи, пред'являти їх до виконання, представляти клієнта як стягувача/боржника у виконавчому провадженні, тощо.
Відповідно до п. 4.1. та 4.2 договору оплата послуг адвоката складається із гонорару і витрат адвоката по веденню справи клієнта. Гонорар вноситься клієнтом в порядку попередньої оплати і не залежить віз отриманого результату у справі.
Цим договором передбачено внесення платежу по гонорару в розмірі три тисячі гривень (п. 4.3. договору).
Згідно п. 4.5 договору розрахунок гонорару визначено в наступному порядку: 500,00 (п'ятсот) гривень за кожну годину праці адвоката у справі клієнта. Кількість таких годин підсумовується і визначається у розрахунку, який здійснює адвокат і є додатком до цього договору. До годин праці адвоката входить час проїзду від офісу до місця роботи адвоката за договором (суд, інше), а також весь час у який адвокат був зайнятий справою клієнта (вивчення матеріалів справи, складання документів, участь в судовому засіданні, переговори, опитування осіб по справі, будь-які інші дії по справі клієнта).
Відповідно до п. 5.3 договору він починає діяти від дня внесення гонорару в повному узгодженому розмірі і діє до кінця поточного календарного року, або дати, визначеної у п. 5.4 договору. Після закінчення цього строку, договір є припиненим і не діє. При укладенні договору, але не внесенні авансу по гонорару, цей договір є не діючим.
Дію договору визначено (подовжено)до 31.12.2021 (п. 5.4. договору).
Вказаний договір підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі правничої допомоги від 21.05.2021, згідно якого витрати часу адвоката з надання правничої допомоги склали загалом шість годин, а саме: ознайомлення із матеріалами справи (2 години), написання позовної заяви (3 години), підготовка позовних матеріалів (1 година). Також у вказаному акті зазначено про те, що розмір гонорару, відповідно до пункту 4.5 договору про надання правничої допомоги №2 від 11.05.2021 визначено у 3000 гривень ( розрахунок 6х500=3000).
Вищезазначений акт приймання-передачі наданих послуг підписаний представниками сторін та скріплений печатками без зауважень та заперечень.
Також позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. надано платіжне доручення №2641 від 21.05.2021.
Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Умріхіним О.В. було підготовлено та надано до суду позовну заяву.
Тобто, заявником доведено факт надання послуг з професійної правничої допомоги.
Відповідно до приписів частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність заперечень відповідача щодо витрат на правову допомогу, заявлений позивачем розмір витрат в сумі 3000,00 грн., за висновком суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки відповідає критеріям обґрунтованості, реальності та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 15, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Стягнути з державного підприємства "ШАХТОУПРАВЛІННЯ "ПІВДЕННОДОНБАСЬКЕ № 1" (85670, Донецька обл., місто Вугледар, вулиця Магістральна, 4; код ЄДРПОУ: 34032208) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІНГ КР" (50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 49, кімната 227, код ЄДРПОУ: 40965473) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Повний текст додаткового рішення складено 05.08.2021.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Ю.В. Бокова