пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
02 серпня 2021 року Справа № 903/384/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Курей Лариси Петрівни
про стягнення 18268,90 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Приватне акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Курей Лариси Петрівни про стягнення 18268,90 грн шкоди в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та обов'язок відповідача відшкодувати позивачу шкоду, завдану водієм під час виконання ним своїх трудових обов'язків, оскільки його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Позовна заява подана в порядку ч. 2 ст. 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, як регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, після сплати позивачем страхового відшкодування потерпілій особі.
Ухвалою суду від 13.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи на 16.06.2021; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
16.06.2021 з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці задовольнити клопотання представника відповідача та відкласти розгляд справи га 07.07.2021.
25.06.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити строк. Зазначає, що єдиною підставою для звернення з регресним позовом, став факт залишення водієм місця дорожньо-транспортної пригоди. Після ДПТ, внаслідок якої було ушкоджено автомобіль, водій ОСОБА_1 поїхав з місця зіткнення, не розуміючи того, що він став учасником ДТП, про що дізнався лише через деякий час перебуваючи на заправці UPG (вул.Ковельська) із дзвінка поліцейського, який повідомив його про ймовірне вчинення ДТП. ОСОБА_1 невідкладно повідомив про своє місцезнаходження та погодився на огляд свого транспортного засобу на наявність слідів скоєння ДТП, так як був впевнений у протилежному. Відтак, водій залишив місце ДТП без будь-якого умислу.
При цьому вказує, що про наявність постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.07.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 їй нічого не було відомо у зв'язку з чим 24.06.2021 було подано апеляційну скаргу на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.07.2018 і у разі призначення апеляційної скарги до розгляду буде подано клопотання про зупинення провадження у даній справі.
07.07.2021 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки станом на 06.07.2021 будь-які відомості щодо стадії розгляду апеляційної скарги на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.07.2018 відсутні.
У судовому засіданні 07.07.21 суд ухвалив на місці задовольнити клопотання представника відповідача та відкласти розгляд справи 02.08.2021.
Ухвалою суду від 07.07.2021 відзив Фізичної особи-підприємця Курей Лариси Петрівни залишено без руху та зобов'язано усунути недоліки, а саме надати докази надіслання відзиву з додатками позивачу (опис вкладення у цінний лист).
13.07.2021 відповідач на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2021 подав докази надіслання позивачу відзиву та апеляційної скарги. Дані документи приєднано до матеріалів справи.
02.08.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав заяву про розгляд справи без участі відповідача, при цьому вказує, що підтримує позицію зазначену у відзиві.
Сторони в судове засідання 02.08.2021 не з'явились, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місцем судового засідання.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
30.06.2017 між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (страховиком) та Фізичною особою-підприємцем Курей Ларисою Петрівною (страхувальником) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу № АК/3642085 (далі - поліс), строк дії якого з 01.07.2017 до 30.06.2018.
Згідно умов полісу ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн. Відповідно до полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Volvo Fl260 д/н НОМЕР_1 (далі- забезпечений ТЗ) (а.с. 5).
Відповідно до постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.07.2018 по справі №159/3045/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адмінправопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП. та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 340 грн.
Вказаною постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.07.2018 по справі №159/3045/18 встановлено, ОСОБА_1 , 31.05.2018 року о 15 години 40 хвилин в м.Луцьку по вул. Дубнівська,31в, керуючи автомобілем Volvo FL260 д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом «Junge» д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_2 ), рухаючись заднім ходом та не впевнившись в безпечності, здійснив наїзд на припаркований автомобіль Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_3 (власник - ОСОБА_3 ), внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Крім того, він же, 31.05.2018 року о 15 години 40 хвилин в м.Луцьку по вул. Дубнівська,31в, керуючи автомобілем Volvo FL260 д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом «Junge» д.н.з. НОМЕР_2 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якого він був причетний.
Також даною постановою підтверджено, що на дату ДТП ОСОБА_1 працював водієм та вчинив ДТП під час виконання трудових обов'язків водія у ФОП Курей Л.П. (а.с. 6).
Згідно акту огляду транспортного засобу від 01.06.2018 та ремонтної калькуляції № 18-167216 від 11.06.2018 вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП ТЗ Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_3 складає 18268,90 грн (а.с.10-12).
Потерпілий ОСОБА_4 13.06.2018, з метою отримання відшкодування, звернувся до Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” з відповідною заявою про виплату відшкодування.
На підставі заяви про страхове відшкодування згідно полісу АК-3642085 від 01.07.2018 ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” визнало дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась 31.05.2018, страховим випадком і склала відповідний страховий акт за № 180000167216 від 14.06.2018 з додатком №1 - розрахунок страхового відшкодування в сумі 18268,90 грн (а.с. 13-14).
ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”, виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником виплатила страхове відшкодування ОСОБА_4 згідно страхового акта № 180000167216 від 14.06.2018 в сумі 18268,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3Р043466 від 15.06.2018 (а.с.15).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до абзаців «б» «в» пп. 38.1.1 ст.38 Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
За приписами ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Судом відхиляються заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву №б/н від 24.06.2021 та стосуються обставин вчинення ДТП ОСОБА_1 , оскільки обставини, які встановлені постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.07.2018 по справі №159/3045/18, у відповідності до ч.3 ст.35 ГПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Крім того ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх і трудових (службових) обов'язків.
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем належним чином обґрунтовано розмір страхового відшкодування та надано належні докази складу адміністративного правопорушення здійсненого ОСОБА_1 , який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ФОП Курей Л. П. та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виплати відповідачем відшкодування в добровільному порядку, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 18268,90 грн обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають до задоволення.
Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2270,00 грн в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Курей Лариси Петрівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (вул. Глибочицька,44, м.Київ, 04050, код ЄДРПОУ 24175269) 18268,90 грн (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 90 коп.) матеріальної шкоди в порядку регресу та 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судовому збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
06.08.2021.
Суддя А. С. Вороняк