ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 серпня 2021 року Справа № 924/1361/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Грязнов В.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2021 у справі №924/1361/20 (суддя Димбовський В.В.)
за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Жижанової Ірини Вікторівни, м. Хмельницький
за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав"; Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" м. Київ
про стягнення 10 281,51 грн., з яких: 9 840,00 грн. боргу, 238,17 грн. інфляційних витрат, 203,34 грн. 3% річних
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2021 у справі №924/1361/20 відмовлено у задоволенні позову Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Фізичної особи-підприємця Жижанової Ірини Вікторівни про стягнення 10 281,51 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Громадська спілка "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю; судові витрати покласти на відповідача.
Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, порушенні і неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позов поданий абсолютно законно, а відмова у позові є протиправною.
Даний спір є спором щодо ухилення однієї із сторін чинного договору (відповідача) від виконання прямо встановленого договором дійсного фінансового зобов'язання перед іншою стороною договору (позивачем). Посилається на п. 3.1-3.3 Договору №КБР-229/09/19-Н і доводить, що у відповідача існує обов'язок перерахувати кошти на рахунок позивача (ПО УЛАСП), а отримання зазначених коштів є передумовою подальшого виконання позивачем своїх зобов'язань перед іншими особами по договору.
Не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач повинен був отримати додаткову згоду від третіх осіб для реалізації права на звернення до суду, яке випливає із прямого порушення відповідачем обов'язку перед позивачем щодо перерахування коштів.
Звертає увагу, що у п. 5.1. Договору йдеться про додаткову можливість подання позовів про стягнення заборгованості Громадською спілкою "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами".
Відповідно до ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2021 у справі №924/1361/20; запропоновано позивачу, відповідачу та третій особі - у строк до 06.07.2021 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу та письмові пояснення, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України, а також докази надсилання копії відзиву та пояснень і доданих до них документів іншим учасникам справи.
Також, роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Матеріалами справи стверджується, що ухвала суду від 11.06.2021 була отримана учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с. 191-194/.
Учасники справи не скористались процесуальним правом на подання письмових відзивів та пояснень.
Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
24.09.2019 між фізичною особою-підприємцем Жижановою Іриною Вікторівною (користувачем), громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (суміжною організацією) та приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (авторською організацією) та приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (організацією) укладено договір про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах № КБР-229/09/19-Н (договір) з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання як об'єктів авторського права (творів), так і об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Згідно з п. 1.1 договору користувач доручає організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Пунктом 1.2 сторони передбачили особливий порядок перерахування коштів від користувача до авторської ОКУ та суміжної ОКУ, який при цьому не пов'язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об'єктів авторського права та суміжних прав.
Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на 1 рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. Договір про надання дозволу на використання авторського права на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
За договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2 користувач здійснює оплату за 1 рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права в розмірі, що зазначений в додатку до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок організації (Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжнім прав" (п. 3.3).
Особливості дії механізму розстрочки зазначені в п. 3.4. цього договору.
За п. 3.4 договору механізм розстрочки передбачений ним договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, томеханізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав і це правило стосується кожного із дозволів; як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.
Відповідно до п. 3.6 договору акт нарахування роялті виписується щомісячно і підписується із використанням електронних цифрових підписів за допомогою системи електронного документообігу. Повернення підписаного акту не є обов'язковим.
Згідно з п. 4.1 та п. п. 4.2 договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав оформлений у вигляді додатку №1 до цього договору і є його невід'ємною частиною. Договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права оформлений у вигляді додатку №2 до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об'єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо у додатках № 1 та № 2 до цього договору. Строк дії цього договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи додаток № 1 та додаток № 2 до цього договору (п. 4.3.)).
У відповідності до п. 5.1 договору (прикінцеві та перехідні положення) визначено, що у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо Авторською ОКУ до користувача щодо наявної користувача окремої заборгованості перед Авторською ОКУ, окремо Суміжною ОКУ до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед Суміжною ОКУ, а також у разі досягнення домовленості між Авторською ОКУ та Суміжною ОКУ ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача.
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Додатками до Основного договору є договір про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав (додаток №1), договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права (додаток №2), Перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об'єктів суміжних прав та об'єктів авторського права (додаток №3), Форма звіту (додаток №4), Угода щодо питань обробки персональних даних в процесі взаємодії (додаток №5).
Відповідно до додатку №3 до договору № КБР-229/09/19-Н від 24.09.2019 "Перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об'єктів суміжних прав та об'єктів авторського права" об'єктом авторського права зазначено закусочна трактир №1, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45.
Згідно з п. 2 додатку №3 сторонами погоджений розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, що складає 410 грн.
Пунктом 3 додатку №3 передбачено, що єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується користувачем на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов основного договору (договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).
24.09.2019 між користувачем, від імені якого діє Організація, громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (суміжною ОКУ), що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №912 від 29.05.2019 укладено договір про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав, за умовами якого всі права і обов'язки за договором про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав (надалі ліцензійна угода) стосуються строку - 1 рік (із відповідною пролонгацією). При цьому зазначений строк пролонгується на умовах цієї ліцензійної угоди. За цією ліцензійною угодою встановлюється оплата за отримання дозволу щодо 1-го (року) шляхом виплати щомісячних платежів (розстрочених платежів) із врахуванням порядку, передбачено основним договором (договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатках до нього).
Відповідно до п. 3.1 договору користувач здійснює (на території) використання в комерційній діяльності об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а суміжна ОКУ надає стосовно території користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів суміжних крав. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) суміжній ОКУ у чіткій відповідності із умовами основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього).
Положенням п. 5.1 визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 24.09.2020, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.
За п. 5.2 договору у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1. дати, дія цієї ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до цього актом припинення використання об'єктів суміжних прав, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цієї ліцензійної угоди має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цій ліцензійній угоді поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення. Якщо жодна із сторін не повідомляє іншу сторону про припинення дії цього договору протягом місяця до завершення строку дії цієї ліцензійної угоди (через що ліцензійна угода продовжить свою дію на той самий строк), то виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д). Положення про збільшення розміру платежів (винагороди) через річний рівень інфляції є обов'язковим для виконання без підписання сторонами будь-яких додаткових угод, воно діє з першого дня коли договір було автоматично продовжено. Якщо за тих чи інших причин користувач сплачував винагороду (роялті) без врахування рівня інфляції, то він повинен доплатити відповідну суму тоді коди до цього звернеться суміжна ОКУ.
Згідно з п. 5.5 ліцензійна угода є невід'ємною частиною договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах (включаючи всі додатки до нього). Отже істотні умови цієї ліцензійної угоди можуть міститись як безпосередньо в її тексті, так і в тексті договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах чи будь-якому додатку до нього.
Повні і належні виплати за цією ліцензійною угодою є сплатою справедливої винагороди, спільної для виконавців та виробників фонограм за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих з комерційною метою.
Договір скріплений підписами та печатками сторін.
24.09.2019 між користувачем, від імені якого діє Організація, та приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (авторською ОКУ) укладено договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права (далі договір), за умовами якого всі права і обов'язки за договором про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права (ліцензійна угода) стосуються строку 1 рік (із відповідною пролонгацією). При цьому зазначений строк пролонгується на умовах цієї ліцензійної угоди. За цією ліцензійною угодою встановлюється оплата за отримання дозволу щодо 1-го року шляхом виплати щомісячних платежів (розстрочених платежів) із врахуванням порядку, передбаченого основним договором (договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатками до нього).
Згідно з п. 3.1 договору користувач здійснює (на території) використання в комерційній діяльності об'єктів авторського права шляхом їх публічного виконання, а авторська ОКУ надає, стосовно території користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів авторських прав. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) авторській ОКУ у чіткій відповідності із умовами основного договору (договору про забезпечення правомірного використаний об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних за закладах та додатків до нього).
У відповідності до п. 3.2 договору користувач не має права передавати отримане за цим договором право на використання об'єктів авторського права третім особам.
Відповідно до п. 3.3 договору розмір винагорода (роялті) не залежить від кількості об'єктів авторського права, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.
Згідно з п. 5.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 24.09.2020р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.
Пунктом 5.2 договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1. дати дія цієї ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання об'єктів авторського права, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цієї ліцензійної угоди має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цій ліцензійній угоді поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення. Якщо жодна із сторін не повідомляє іншу сторону про припинення дії цього договору протягом місяця до завершення строку дії цієї ліцензійної угоди (через що ліцензійна угода продовжить свою дію на той самий строк), то виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.). Положення про збільшення розміру платежів (винагороди) через річний рівень інфляції є обов'язковим для виконання без підписання сторонами будь-яких додаткових угод, воно діє з першого дня коли договір було автоматично продовжено. Якщо за тих чи інших причин користувач сплачував винагороду (роялті) без врахування рівня інфляції, то він повинен доплатити відповідну суму тоді, коли до цього звернеться авторська ОКУ.
Відповідно до п. 5.7 ліцензійна угода є невід'ємною частиною договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах (включаючи всі додатки до нього). Отже істотні умови цієї ліцензійної угоди можуть міститись як безпосередньо в її тексті, так і в тексті договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних крав в публічних закладах чи будь-якому додатку до нього.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист відновленого, порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Cуди розглядають справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ГПК України випадках.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки зазначені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Жижанової Ірини Вікторівни про стягнення 10281,51 грн., з яких: 9840,00 грн. основного боргу, 238,17 грн. інфляційних витрат, 203,34 грн. 3% річних у зв'язку із неналежне виконання відповідачем договору КБР-229/09/19-Н від 24.09.2019 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах. Позивач зауважив, що немає в наявності жодної із умов, які могли б призвести до виключення з правила щодо обов'язковості виконання умов чинного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем Жижановою Іриною Вікторівною (користувачем), Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (суміжною ОКУ) та Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (авторською ОКУ) та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (організацією) укладено 24.09.2019 договір про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах № КБР-229/09/19-Н (далі договір), відповідно до якого сторони уклади цей договір з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання як об'єктів авторського права (творів), так і об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Частинами 3-6 ст. 1109 ЦК України визначено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Так, особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України "Про авторське право і суміжні права".
У відповідності до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною другою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління (ст. 45 Закону).
Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" міститься визначення понять "колективне управління", "обов'язкове колективне управління", "розширене колективне управління".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" - колективне управління це діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом. Обов'язкове колективне управління це - колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах. Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
За змістом частини першої статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об'єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.
Положеннями частини другої статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" визначено, що принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Як зазначено вище, договір від організацій колективного управління укладено: Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (Суміжна ОКУ), що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління; Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Авторська організація), що здійснює управління (на колективній основі) майновими правами суб'єктів авторського права та інших правовласників в сфері авторського права та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав".
Відповідно до пункту 3.1 додатку № 1 до Договору - Користувач здійснює (на Території) використання в комерційній діяльності об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а Суміжна ОКУ надає стосовно Території Користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів суміжних прав. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок Суміжній ОКУ у чіткій відповідності із умовами основного договору (Договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього).
Також у відповідності до пункту 3.1 додатку № 2 до Договору - Користувач здійснює (на Території) використання в комерційній діяльності об'єктів авторського права шляхом їх публічного виконання, а Авторська ОКУ надає стосовно території Користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів авторських прав. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок Авторської ОКУ у чіткій відповідності із умовами основного Договору (Договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього).
Таким чином, діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від їх прав здійснюють Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (Суміжна ОКУ), Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Авторська організація) та Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав".
При цьому, сторонами у Додатку № 3 до Основного договору визначено, що розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права складає 410,00 грн.
Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умовами договору Приватна організація "Українська ліга авторських та суміжних прав" виступає як особа, яка виконує функцію щодо поділу винагороди (роялті), яку сплачує користувач, між репрезентативними організаціями колективного управління відповідно до їх сфер діяльності, оскільки умовами п. 1.2 сторони передбачили особливий порядок перерахування коштів від Користувача до Авторської ОКУ та Суміжної ОКУ.
Однак, правом на подання позову про стягнення заборгованості з Користувача (відповідача) Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" не наділена, оскільки в п. 5.1. (прикінцевих положень) Договору сторони передбачили, що у разі виникнення заборгованості Користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо Авторською організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Авторською організацією, окремо Суміжною організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною організацією, а також у разі досягнення домовленості між Авторською ОКУ та Суміжною ОКУ ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з Користувача.
Умовами п. 5.3 договору сторони визначили, що відносини між позивачем (надалі - Організацією або ПО "УЛАСП") та Авторською ОКУ, Організацією (ПО "УЛАСП") та Суміжною ОКУ стосовно забезпечення контролю за виконанням цього договору (включаючи додатки до нього) регулюються відповідно між Організацією та Авторською ОКУ, Організацією та Суміжною ОКУ.
При цьому, матеріали справи не містять доказів щодо врегулювання відносин між визначеними у наведеному пункті особами, в тому числі щодо уповноваження ПО "УЛАСП" на стягнення в судовому порядку заборгованості, яка існує у Користувача (відповідача) перед Авторською організацією та Суміжною організацією.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постанові від 19.02.2020 у справі № 913/271/19.
Таким чином Приватна організація "Українська ліга авторських та суміжних прав", укладаючи 24.09.2019 договір з фізичною особою-підприємцем Жижановою Іриною Вікторівною, погодила здійснення користувачем оплати єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права в розмірі на рахунок організації (Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжнім прав" (п. 3.3) а також, що позивач виконує функцію розподілу фактично здійсненої оплати. Разом з тим, за умовами п. 5.1 (прикінцевих положень) сторони визначили уповноважених осіб для звернення з позовом до суду у випадку не здійснення оплати як за авторські, так і за суміжні права.
В свою чергу правом на звернення до суду, у відповідності до умов п. 5.1 укладеного договору від 24.09.2019 з позовом про стягнення заборгованості з користувача (відповідача) наділені Громадська спілка "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення його права, за захистом якого було пред'явлено позов, оскільки Приватна організація "Українська ліга авторських та суміжних прав" є особою, яка виконує лише допоміжну функцію за договором щодо отримання та поділу винагороди (роялті), яку сплачує користувач між репрезентативними організаціями колективного управління відповідно до їх сфер діяльності. Правом на подання позову про стягнення заборгованості з користувача (відповідача) дана організація не наділена.
Таким чином, відсутність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача та відсутність у Приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав" права і підстав для подання даного позову є підставою для відмови у задоволенні позову.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2021 у справі №924/1361/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Грязнов В.В.