вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" серпня 2021 р. Справа№ 910/1181/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Кропивної Л.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНСОН ЮА» на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Курдельчук І.Д.) від 31.03.2021 у справі №910/1181/21
за позовом Фізичної особи - підприємця Неборака Ігоря Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНСОН ЮА"
про стягнення 180 987,95 грн,-
У січні 2021 року Фізична особа - підприємець Неборак Ігор Іванович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНСОН ЮА» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 26909,96 грн, та відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 154077,99 грн. Також заявлено вимоги про покладення на відповідача 4700,00 грн - витрат на проведення експертного дослідження, 10000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 2714,82 грн - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 відкрито провадження у справі №910/1181/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/1181/21 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНСОН ЮА» на користь Фізичної особи - підприємця Неборака Ігоря Івановича 26 909,96 грн - заборгованості з орендної плати, 154 077,99 грн - збитків, 4 700,00 грн - витрат на проведення експертного дослідження, 10 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 2 714,82 грн - судового збору.
Рішення суду першої інстанції у частині суми основого боргу зі сплати орендних платежів мотивовано встановленими судом обставинами часткової оплати таких платежів та неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасного та повного розрахунку за договором. Розглядаючи вимоги про відшкодування майнової шкоди, суд, послашись на приписи статей 22, 83, 611, 623, 1166 Цивільного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України, дійшов висновку про підтвердженість матеріалами справи заподіяння відповідачем позивачу матеріальних збитків на загальну суму 154077,99 грн. Відсутність з боку відповідача оспорення визначеного позивачем розміру збитків, як і неспростування відповідачем обставин заподіяння майнової шкоди слугували підставами для задоволення вимог у цій частині. Аналогічно, задовольняючи вимоги про покладення на відповідача понесних позивачем судових витрат, суд виходив із їх підтвердженості та обгрунтованості, а також відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНСОН ЮА» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/1181/21 в частині стягнення матеріальних збитків, витрат на професійну правничу допомогу та судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення матеріальних збитків, витрат по сплаті судового збору та правничої допомоги.
В обгрунтування вимог за апеляційною скаргою, Товариство посилається на недотримання судом першої інстанції вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не було забезпечено вручення відповідачу копії ухвали про порушення провадження у справі. Також, в порушення вимог статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд не дослідив на належному рівні наявні у матеріалах справи докази, що мало наслідком прийняття необгрунтованого, позбавленого належного вмотивування рішення суду. Витрати ж покладені судом на відповідача не є співмірними із ціною позову, значенням справи для сторони, а також впливом результату вирішення справи на репутацію сторони. Таким чином, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, то і сума витрат на послуги адвоката має бути зменшена пропорційно.
Одночасно в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, оскільки судове рішення у справі прийнято 31.03.2021 без виклику (повідомлення) учасників справи. Повний текст апелянт отримав поштою 15.04.2021.
18.05.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНСОН ЮА» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/1181/21. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Також, цією ухвалою судом зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021.
До Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача, у якому Підприємець підтримує викладені у рішенні висновки суду про наявність підстав для задоволення позову та підтвердженості вимог про відшкодування майна.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пономаренка Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.07.2021 у справі №910/1181/21, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пономаренка Є.Ю., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНСОН ЮА» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/1181/21 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.
Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Одночасно, згідно з частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Матеріалами апеляційної скарги підтверджується оскарження відповідачем судового рішення виключно у частині задоволених вимог про стягнення суми завданого матеріального збитку.
У зв'язку з викладеним, враховуючи положення частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд оскаржуваного рішення суду саме в межах доводів апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства в частині вимог про відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 154077,99 грн, Північним апеляційним господарським судом встановлено таке.
12.02.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Неборак Ігор Іванович (далі - Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНСОН ЮА» (далі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди транспортного засобу № 1210220 (далі - Договір), за умовами якого:
- п.1.1. Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування легкові автомобілі (надалі - Автомобілі. Предмет оренди), які належать Орендодавцю на праві власності. Марка, модель, державний номер, рік випуску, колір, номер кузову автомобіля, зазначаються в акті-приймання передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору;
- п.1.2. Базова оціночна вартість автомобіля становить 14000 доларів США у еквіваленті до гривні, згідно валютним курсом гривні до долара США. встановленому Національним банком України у день укладання цього договору;
- п.2.1. Автомобілі надаються в оренду на строк 1 (один) рік термін якого починається з « 12» лютого 2020 року та закінчується « 12» лютого 2021 року;
- п.3.1. Предмет оренди вважається переданим в оренду та поверненим з оренди з моменту оформлення Сторонами відповідного Акту приймання-передачі;
- п.4.1. Орендар за користування предметами оренди сплачує Орендодавцю орендну плату, що становить гривневий еквівалент 400 (чотириста) доларів США. за кожен календарний місяць оренди. При цьому розрахунок здійснюється в гривні, по курсу Національного банку України на день проведення розрахунку;
- п.п. 4.2, 4.3. Перший платіж Орендодавцю, передбачений пунктом 4.1. здійснюється протягом одного календарного місяця від дати підписання Договору. Наступні платежі сплачуються кожен місяць на рахунок Орендодавця не пізніше 20-го числа поточного місяця за кожен місяць користування предметом оренди;
- п.6.5. У разі знищення або пошкодження предмету оренди. Орендар зобов'язаний відшкодувати Орендодавцю пов'язані з цим збитки незалежно від наявності чи відсутності вини Орендаря.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Згідно із Актом приймання-передачі від 12.02.2020 року Відповідач прийняв технічно справний легковий автомобіль моделі CITROEN, марки С- ELYSEE, 2019 року випуску, білого кольору, VIN НОМЕР_1 .
05.11.2020 року додатковою угодою до Договору було розірвано цей Договір за взаємною згодою сторін та відповідно до Акту приймання-передачі від 05.11.2020 року вищевказаний автомобіль був переданий Позивачу.
Спір у справі виник з зв'язку із тим, що за твердженням Позивача, автомобіль було повернуто зі значними дефектами, які встановлені у Протоколі огляду колісного транспортного засобу від 05.11.2020 і розмір завданого Позивачу матеріального збитку становить 154 077,99 грн, що підтверджується Висновком експерта № 1-30/11 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 30.11.2020.
Розглядаючи спір суд виходив із підтвердженості належними доказами як факту заподіяння шкоди майну позивача саме відповідачем, так і тим, що відповідачем сума завданого збитку не спростована.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків, виходячи з такого.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, що врегулювані главою 58 ЦК України.
За нормою ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч.1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Відповідно до ст. 765 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
Із договору найму транспортного засобу №1210220, укладеного 12.02.2020, вбачається, що сторонами визначений порядок передання транспортного засобу в оренду та відповідно, порядок повернення наймачем автомобіля наймодавцю.
Згідно із п. 3.7. Договору предмет оренди передається орендодавцем в оренду та повертається орендарем з оренди в справному технічному стані з урахуванням звичайного зносу, разом з необхідною технічною та іншою документацією. За п.3.1. Договору предмет оренди вважається переданим в оренду та поверненим з оренди з моменту оформлення Сторонами відповідного Акту приймання-передачі.
Розглядаючи спір, колегія суддів також враховує положення ст. 767 ЦК України, за нормою якої наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею.
Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12.02.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі від 12.02.2020, за умовами якого Підприємець передав, а Товариство прийняло технічно справний легковий автомобіль моделі CITROEN, марки С-ELYSEE, 2019 року випуску, білого кольору, VIN НОМЕР_1 .
Акт не містить жодних застережень, зроблених Товариством щодо наявності на автомобілі будь-яких механічних або технічних ушкоджень. Отже, враховуючи положення ч.3 ст. 767 ЦК України транспортний засіб вважається таким, що переданий Товариству в належному стані, за відсутності будь-яких механічних та технічних ушкоджень.
Умовами договору сторони також визначили, що орендар зобов'язаний за власний рахунок усувати пошкодження предмету оренди заподіяні з вини орендаря та не покриті страховими виплатами (п. 5.4.1. Договору).
Згідно із п. 5.4.4. Договору орендар зобов'язаний в разі пошкодження або зниження вартості предмету оренди відшкодовувати орендодавцю, пов'язані з цим збитки.
Пункт 6.1. Договору зазначає, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.2. Договору випадку порушення орендарем порядку використання предмету оренди, визначеного цим Договором та чинним законодавством України, орендар зобов'язаний відшкодувати Орендодавцю пов'язані із цим збитки, у встановленому законодавством України порядку.
За нормою ст. 779 ЦК України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
За нормою ст. 803 ЦК України наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до положення ч.1 та п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом ст.614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Стаття 224 ГК України вказує, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною другою ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, для вирішення питання щодо покладення збитків на відповідача необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.
Матеріалами справи також підтверджується, що 05.11.2020 року додатковою угодою до Договору було розірвано даний Договір за взаємною згодою сторін та відповідно до Акту приймання-передачі від 05.11.2020 року вищевказаний автомобіль був переданий Товариством Підприємцю.
Розглядаючи спір, колегією суддів встановлено, що акт прийому - передачі від 05.11.2020 підписаний і позивачем і відповідачем, а також скріплений печаткою відповідача. У акті є відмітка, а саме: «п. 4 Додаткові зауваження згідно Протоколу огляду колісного транспортного засобу від 05.11.2020». Відповідач не заперечує, що ним цей протокол оглядався під час підпису акту прийому-передачі. Однак, за твердженням відповідача, він оглядав зовсім інший протокол огляду, проте, який саме, як і доказів того, що не той, який додано позивачем до позову, не надає.
Надаючи оцінку матеріалам справи колегія суддів вважає, що транспортний засіб був повернутий Товариством Підприємцю у стані, який засвідчено актом прийому - передачі від 05.11.2020 та Протоколом огляду колісного транспортного засобу від 05.11.2020.
Так, відповідно до протоколу огляду колісного транспортного засобу від 05.11.2020 під час огляду автомобіля виявлено:
- бампер передній - порушення цілісності - заміна, фарбування;
- фара права - пошкоджена - заміна;
- бічний покажчик повороту правий - пошкоджений - заміна;
- скло вікна вітрового - неякісно замінене на неоригінальне скло - заміна;
- емблема на кришці багажника - відсутня - встановлення (заміна);
- ліхтар задній зліва - пошкоджений - заміна;
- ковпак колеса переднього лівого - пошкоджений - заміна;
- ковпак колеса переднього правого - відсутній - встановлення (заміна);
- ковпак колеса заднього лівого - пошкоджений - заміна;
- ковпак колеса заднього правого - пошкоджений - заміна;
- крило заднє права - деформація - ремонт, фарбування;
- двері передні праві - деформація 100 по 300 - ремонт, фарбування;
- панель задня - деформація 300 на 500 - ремонт, фарбування;
- підлога багажника - деформація 200 на 500 - неякісний ремонт - ремонт, пофарбування;
- кузов має дефекти покриття (крила заднього, дверей передніх, задніх, капоту) - зовнішнє пофарбування.
Отже, за актом прийому - передачі від 05.11.2020 року предмет оренди був переданий Позивачу із значними дефектами, які встановлені у Протоколі огляду колісного транспортного засобу від 05.11.2020.
З метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля CITROEN, марки С- ELYSEE д.н.з. НОМЕР_2 , останній звернувся до судового експерта для складення відповідного експертного висновку.
Висновком експерта № 1-30/11 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 30.11.2020 року визначено, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля CITROEN С- ELYSEE д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при неналежній експлуатації довіреними особами станом на дату огляду (05.11.2020р.) складає 154 077,00 грн.
Відповідо до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За нормою ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У такому випадку, порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Зі змісту висновку експерта № 1-30/11 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 30.11.2020 убачається, що висновок відповідає вимогам ст. 101 ГПК України, тому приймається колегією суддів у якості належного та допустимого доказу, яким підтверджується розмір заподіяних Товариством Підприємцю збитків.
Відповідно до ч. 1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Враховуючи, що між Підприємцем та Товаристом укладено договір оренди транспортного засобу, і матеріали справи містять акти прийому-передачі автомобіля від підприємця товариству і акт зворотньої передачі, чим підтверджується користування належним підприємцю автомобілем у період з 12.02.2020 до 05.11.2020, а також оскільки протоколом огляду колісного транспортного засобу від 05.11.2020 підтверджується передача автомобіля Товариством Підприємцю із значними дефектами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтвержуються обставини заподіяння шкоди автомобілю позивача, а також те, що відповідальною особою за заподіяну шкоду є відповідач як орендар транспортного засобу.
Розмір збитків завданий власникові автомобіля CITROEN С-ELYSEE д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при неналежній експлуатації підтверджується Висновком експерта № 1-30/11 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 30.11.2020 року та складає 154 077,99 грн.
Розглядаючи спір, колегія суддів також враховує відсутність у апеляційній скарзі будь-якого спростування розміру заявленого до стягнення розміру збитків.
Колегія суддів також критично ставиться до посилань Відповідача у апеляційній скарзі на акт прийому-передачі автомобілю від 12.02.2020, яким зафіксовано відсутність будь-яких ушкоджень на автомобілі, оскільки за цим актом предмет оренди передавався у володіння Товариству, а не навпаки.
Безпідставними є посилання скаржника на здійснену експертом під час огляду автомобіля 05.11.2020 фотофіксацію автомобілю, як на доказ відсутності механічних та технічних ушкоджень, оскільки фотографіями експерта зафіксовано загальний вид автомобілю, а також усі ушкодження про які йде мова у протоколі огляду колісного транспортного засобу від 05.11.2020 та висновку експерта № 1-30/11 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 30.11.2020. Отже, цими фотографіями підтверджується наявність пошкоджень автомобіля, а не їх відсутність.
Північний апеляційний господарський суд, надаючи оцінку матеріалам справи та доводам апеляційної скарги зауважує, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, про що наголошено Верховним Судом у постанові від 31.08.2020 у справі №922/3582/19.
Суд також зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18.
Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення. Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі №914/1680/18 підкреслив, що під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.
Матеріалами справи підтверджується завдання належному підприємцю автомобілю за час експлуатації його товариством на підставі договору оренди пошкоджень на загальну суму 154 077,99 грн. Встановлені як судом першої інстанції, так і під час апеляційного судового розгляду обставини дають підстави для кваліфікації вартості відновлювального ремонту як втрат, яких особа зазнала у зв'язку з пошкодженням речі, тобто, збитків.
Встановлені судом обставини понесення матеріальних втрат у заявленому розмірі у зв'язку з діями відповідача у справі, відсутність доказів спростування відповідачем як самого факту заподіяння шкоди автомобілю, так і вартості відновлювального ремонту, а також недоведення відсутності вини відповідача у заподіянні збитків, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 154 077,99 грн збитків у повному обсязі.
Крім того, відповідачем не доведено, що пошкодження автомобіля, зафіксовані в протоколі огляду від 05.11.2020, були покриті страховими виплатами. Так, з матеріалів справи вбачається, що під час дії Договору (12.02.2020-05.11.2020) відповідачем було пошкоджено об'єкт оренди щонайменше у двох ДТП. Зокрема, згідно листа з МТСБУ, останнє вказує, що 18.02.2020 трапилась ДТП з вини водія автомобіля CITROEN, марки С- ELYSEE д.н.з. НОМЕР_2 . Також, згідно з листом ПАТ «Страхова група «ТАС» та Протоколами (актами) огляду транспортного засобу, автомобіля CITROEN, марки С- ELYSEE д.н.з. НОМЕР_2 , останньому завдано пошкоджень, які встановлені в таких протоколах огляду: - від 21.02.2020р., за ДТП яке відбулось 18.02.2020р.; - від 06.05.2020р., за ДТП яке відбулось 30.04.2020р.; - від 13.05.2020р., за ДТП яке відбулось 30.04.2020р.
Разом з тим, доводів відповідача щодо того, що пошкодження, які встановлені експертом у його висновку від 30.11.2020 та в протоколі огляду колісного транспортного засобу були завдані внаслідок цих ДТП і вони мали бути усунуті за рахунок страхового відшкодування матеріали справи не містять.
У апеляційній скарзі Товариство також наполягає на тому, що судом обмежено його у праві на участь у справі та поданні відзиву та доказів, оскільки судом не повідомлено його про порушення провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 242 ГПК України, копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Частиною 5 згаданої статті унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Пунктом 11 ст. 242 ГК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
При цьому, п.п. 6 п.5 ст. 242 ГПК України встановлено, що день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси вважається днем вручення судового рішення.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 про порушення провадження у справі повернулась до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому, ухвала направлялась рекомендованим листом із повідомленням про вручення такого листа на юридичну адресу особи.
Верховним Судом у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на юридичну адресу Товариства рекомендованим листом та повернулась до суду з відміткою пошти про відсутність адресата за вказаною адресою, колегія суддів дійшла висновку про те, що Товариство було належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку господарського судочиства. Відтак, доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження направлення на адресу Товариства ухвали про порушення провадження у справі, спростовуються наведеним вище.
До того ж, матеріалами справи підтверджується, і це не заперечується Товариством в апеляційній скарзі, ним було отримано копію позовної заяви з додатками, тобто, Товариство було обізнане із фактом можливого звернення Підприємця до суду та порушення, у зв'язку з цим, провадження у справі.
Відповідно до частин першої та третьої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Крім цього, існує Інтернет-портал «Судова влада», який фіксує надходження позовних заяв та рух справи у судах усіх інстанцій.
Матеріалами справи підтверджується, що копію позову Товариством отримано 14.01.2021, ухвала про порушення провадження постановлена 29.01.2021, а рішення - 31.03.2021.
У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Незважаючи на те, що Товариство не отримало ухвали суду про порушення провадження у справі, однак володіючи інформацією про існування позову та маючи у розпорядження наведені Інтренет-ресурси, колегія суддів вважає, що останнє мало можливість взяти участь у розгляді справи.
Відтак, у даному випадку неотримання Товариством ухвали про порушення провадження у справі не може бути безумовною підставою для скасування рішення суду.
Крім цього, позивачем заявлено вимоги про покладення на відповідача понесених ним витрат на проведення авто товарознавчої експертизи в розмірі 4700,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Як встановлено судом під час апеляційного перегляду справи, 03.11.2020 між ТОВ «Український центр судових експертиз» (виконавець) та ФОП Неборак І.І. (замовник) укладено договір про надання експертних послуг №1/Д-03/11, за умовами якого виконавець на підставі чинного законодавства, існуюючого досвіду та практичних знань проводить автотоварознавчу експертизу з питань, викладених замовником у заяві від 03.11.2020.
Вартість проведення такого дослідження, за умовами пункту 3.1. договору становить 4700,00 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт від 20.11.2020, ТОВ «Український центр судових експертиз» у повному обсязі надав експертні послуги та провів автотоварознавчу експертизу згідно заяви ФОП Неборака І.І. від 03.11.2020 та виготовив відповідний висновок належної якості та передав їх результат замовнику у встановлені строки та порядки. Вартість робіт складає - 4700,00 грн.
Заявою про договірне списання від 25.11.2020 підтверджується перерахування ФОП Неборак І.І. на користь ТОВ «Центр судових експертиз» вартості наданих за договором послуг у розмірі 4700,00 грн.
За приписами статті 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Із апеляційної скарги не убачається оскарження відповідачем рішення суду у частині стягнення з відповідача витрат за проведення експертизи у розмірі 4700,00 грн.
Відтак, враховуючи наявні у матеріалах справи договір на надання експертних послуг, висновок, виготовлений за результатами проведеного експертного дослідження, акт прийому-передачі послуг та заяву про договірне списання коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача у частині покладення на відповідача його витрат, пов'язаних з експертним дослідженням (автотоварознавча експертиза).
Як встановлено під час апеляційного провадження, за умовами укладеного між ФОП Неборак І.І. (клієнт) та АО «Юркон» (адвокатське об'єднання) договору про надання професійної правничої допомоги від 20.07.2020, АО приймає від Клієнта доручення щодо надання професійної правничої допомоги, а Клієнт зобов'язується оплатити її вартість у розмірі, що визначається за домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди до даного договору.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 20.07.2020, Клієнт доручає, а АО бере на себе зобов'язання з надання клієнту правничої допомоги, пов'язаної із ведення справи на досудовому, а у разі необхідності і судовому етапі щодо стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування завданих матеріальних збитків за користування автомобілем CITROEN, марки С- ELYSEE д.н.з. НОМЕР_2 шляхом: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі; надання клієнту правової інформації, консультацій, правового супроводу його у будь-якому статусі; складення процесуальних документів; представництво інтересів у судах тощо (п. 1, 2 угоди).
Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 20.07.2020 визначено, що надання правничої допомоги здійснюється у формі консультацій (усних, письмових), підготовки юридичних висновків, збирання доказів, підготовки документів, вивчення документів, формування правової позиції, підготовки до розгляду справи тощо. Тобто перелік не є остаточним та може включати й надання правничої допомоги у інших формах.
Строк надання послуг - до моменту повного виконання предмету даної угоди (п. 3 угоди).
Вартість визначається із розрахунку: 500 грн за годину роботи (п.4 угоди).
22.01.2021 між ФОП Неборак І.І. та АО «Юркон» підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) про те, що:
1. у період з 20.07.2020 до 22.01.2021 АО було надано професійну правничу допомогу:
1.1. Юридичний аналіз договору оренди транспортного засобу №1210220 від 12.02.2020. Всього: 2 год;
1.2. Складання вимоги про сплату заборгованості з орендної плати та відшкодування завданих збитків. Всього: 3 год;
1.3. Юридичний аналіз та підготовка правової позиції щодо можливості стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування у судовому порядку, консультування щодо строків, вартості судового збору та судового розгляду спору. Всього: 6 год.;
1.4. Аналіз чинної судової практики. Всього: 3 год.;
1.5. Підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування завданих збитків. Всього: 6 год.;
2. Загальний обсяг робіт щодо надання професійної правничої допомоги за вказаний період: 20 годин.
3.Загалом винагорода за надану професійну правничу допомогу за вказаний період: 10000,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується надання АО «Юркон» правничої допомогу позивачу на загальну суму 10000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Матеріали справи не містять будь-яких заперечень Товариства щодо розміру понесених Підприємцем витрат на професійну правничу допомогу.
Не містить таких заперечень і апеляційна скарга. Відповідач лише наполягає на пропорційному зменшенні витрат на правничу допомогу за умови відмови позивачу у задоволенні його вимог про відшкодування збитків, що узгоджується із загальними правилами розподілу судових витрат, встановленими статтею 129 ГПК України.
За викладеного, враховуючи підтвердження надання АО «Юрком» Підприємцю професійної правничої допомоги у загальній кількості 20 годин на загальну вартість 10000,00 грн, а також відсутність будь-яких заперечень з боку Товариства щодо розміру адвокатського гонорару, його співмірності предмету позову, обсягу виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним адвокатських витрат у заявленому розмірі.
Отже, за результатами здійсненого колегією суддів апеляційного розгляду справи, суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив матеріали справи та доводи сторін, застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, якими врегульовано ці правовідносини, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду. Підстави для його скасування - відсутні.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника апеляційної скарги про неправильне застосування судом статей 74, 86 ГПК України, як і судження стосовно не дослідження у повній мірі обставин, що мають значення для розгляду справи, не підтвердились під час апеляційного перегляду справи.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, судові витрати покладаються судом на скаржника.
Керуючись статтями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНСОН ЮА» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/1181/21 залишити без задоволення, а Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/1181/21 - без змін.
2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/1181/21.
3. Справу №910/1181/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді С.А. Пашкіна
Л.В. Кропивна