79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" липня 2021 р. Справа №921/276/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Матущака О.І.,
секретар судового засідання Харів М.Ю.,
явка учасників справи:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - не з'явилися;
розглянув заяву фермерського господарства “Вільний селянин”
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
у справі №921/276/20
за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” б/н від 06.10.2020
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2020 суддя: Шумський І.П. м. Тернопіль, повний текст рішення складено - 16.09.2020
за позовом фермерського господарства “Вільний селянин”, смт. Білогір'я, Хмельницька область
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес”, с. Токи, Тернопільська область
про стягнення 326 779,81 грн. заборгованості
Короткий зміст вимог заяви.
19.01.2021 у Західний апеляційний господарський суд звернулось фермерське господарство “Вільний селянин” із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
У підтвердження витрат заявник покликається на договір про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020, додатковий договір до договору про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020, рахунок від 29.10.2020 щодо надання послуги - гонорар згідно договору про надання правової допомоги між АБ «Прядуна Р.В.» та ФГ «Вільний селянин» від 29.10.2020 у розмірі 10 000,00 грн., платіжне доручення за № 719 від 29.10.2020 про сплату 10 000,00 грн. з призначенням платежу - Гонорар згідно договору про надання правової допомоги та акт приймання-передачі юридичних послуг від 26.05.2021.
В судове засідання 16.06.2021 представники учасників справи не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу ч. 4 ст. 244 ГПК України апеляційний господарський суд ухвалив розглядати заяву за їх відсутності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної заяви судом. Ухвала суду від 02.06.2021 про призначення заяви до розгляду на 16.06.2021 скеровувалася на офіційні електронні адреси учасників справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, перевіривши докази долучені до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Згідно встановлених судом обставин вбачається, що предметом розгляду за заявою, що розглядається, є з'ясування наявності чи відсутності підстав для стягнення професійної правничої допомоги у розмірі, який просить стягнути заявник.
За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, при розгляді вищезазначеної заяви застосуванню підлягаю норми процесуального права, які регулюють розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Так, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу врегульовано ст. 126 ГПК України.
Частиною другою статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Системний та змістовний аналіз вищезазначених приписів процесуального закону дозволяє дійти до висновку, що для правильного вирішення заяви, яка є предметом розгляду, необхідно: (1)встановити чи наявні процесуальні підстави для розгляду заяви, що надійшла до суду, тобто з'ясувати чи дотримано заявником вимоги процесуального закону, які регламентують порядок подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, (2)встановити характер та зміст послуг, оплати якої вимагає заявник, (3)визначити чи пов'язані ці послуги зі справою, яка розглядалась, (4)встановити чи охоплюються надані послуги договором, який укладений між заявником та його представником (-ами) (адвокатом (-ами), та чи це підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, (5)перевірити чи відповідає розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам співмірності, які передбачені ч. 4 ст. 126 ГПК України, (6)з'ясувати чи наявні підстави для зменшення розміру заявлених витрат на професійну допомогу, (7)на підставі чого встановити, який розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню.
Оскільки з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі (ч. 2 ст. 169 ГПК України.
Тобто з вказаних норм вбачається, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу може бути заявлена в усній або письмовій формі до закінчення судових дебатів, які в силу ч. 1 ст. 219 ГПК України вважаються завершеними до моменту виходу суду до нарадчої кімнати. При цьому за наявності такої заяви, яка подана у визначений законом строк, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу можуть бути подані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка є предметом розгляду, а також докази на її підтвердження, надійшли до суду 19.01.2021 до закінчення судових дебатів, а тому суд доходить до висновку про наявність підстав для розгляду вказаної заяви.
Відповідачем подано заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якому останній просить відмовити в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з підстав неспівмірності заявлених витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та надмірно великою сумою заявлених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Посилається на те, що згідно акта приймання-передачі юридичних послуг від 10.09.2020 гонорар в сумі 23 500,00 грн. (який стягнуто з відповідача на користь позивача згідно додаткового рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2020) включає представництво клієнта в суді апеляційної інстанції, а тому законні підстави для стягнення додатково 10 000,00 грн. відсутні.
Зазначає про те, що додатковий договір до договору про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020 не містить посилання на дану справу № 921/276/20, а у п. 1 зазначено, що його укладено на виконання договору про надання правової допомоги у цивільній справі, укладеного між адвокатським бюро та клієнтом 29.10.2020.
Також зазначає, що додатковий договір до договору про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020 та платіжне доручення за № 719 від 29.10.2020 не є належними доказами, оскільки не містять відомостей щодо витрат на професійну правничу допомогу, саме у даній справі.
За приписами частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2020 вищезазначений позов задоволено. Стягнуто з ТОВ “Агробізнес” на користь ФГ “Вільний селянин” 265 000,00 грн. - боргу, 44 433,44 грн. - інфляційних нарахувань, 17 346,37 грн. - 3% річних та 4 901,70 грн. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” б/н від 06.10.2020 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2020 в справі №921/276/20 - залишено без змін. Судовий збір в розмірі 3153,00 грн. покладено на апелянта.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що:
1) заявою б/н від 18.01.2021 (вх. № 01-04/253/21 від 19.01.2021) ФГ «Вільний селянин» у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України повідомив суд, що докази які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення апеляційним господарським судом постанови.
2) у заяві про стягнення витрат на правову допомогу б/н від 27.05.2021 позивач зазначив, що в суді апеляційної інстанції ним понесено витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:
1) договір про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020, відповідно до якого адвокатське бюро «Прядуна Руслана Володимировича» (надалі - адвокатське бюро) надаватиме Фермерському господарству «Вільний селянин» (надалі - клієнт) правову допомогу у справі № 921/276/20 з приводу стягнення з ТОВ «Агробізнес» на користь ФГ «Вільний селянин» заборгованості по поставці товару за накладною РН-0000043 від 21.08.2018 та штрафних санкцій. Відповідно до п. 2 договору передбачено, що адвокатське бюро на виконання доручення клієнта надає такі адвокатські послуги: ознайомлення з матеріалами справи, наданими клієнтом, вивчення цих матеріалів; дослідження правової проблеми клієнта, вивчення та аналіз законодавства, яке регулює відповідні правовідносини, огляд судової практики у подібних правовідносинах за схожих обставин справи; надання клієнту правової інформації, консультації і роз'яснень по суті доручення; збирання, оформлення та подання доказів; складання, підписання та подання відзиву на апеляційну скаргута інших процесуальних документів у разі потреби; представництво клієнта у суді апеляційної інстанції за встановленою законом підсудністю; ведення переговорів та зустрічей із протилежною стороною та третіми особами в інтересах клієнта. Адвокатське бюро має право від імені клієнта складати, подавати, підписувати та отримувати будь-які документи, заяви, позовні заяви, клопотання, скарги, запити, довідки тощо. Обмеження повноважень адвокатського бюро відсутні. Будь-які обмеження мають бути внесені до даного договору додатковою угодою (п. 4договору). Пунктом 7 договору обумовлено, що клієнт сплачує адвокатському бюро фіксований гонорар, розмір якого погоджується сторонами у додатковій угоді. Уся сума гонорару має бути сплачена в момент підписання договору, або в порядку, передбаченому додатковою угодою. Клієнт зобов'язується нести додаткові витрати, пов'язані із виконанням доручення, у тому числі, але не виключно, оплачувати судовий збір, нотаріальні послуги, послуги спеціалістів, експертів, перекладачів, комісійні банків, інші збори та платежі, необхідні для виконання доручення. Адвокатське бюро має право самостійно понести додаткові витрати та вимагати у клієнта їх відшкодування (п. 8 договору). Згідно п. 9 договору клієнт зобов'язується відшкодовувати адвокатському бюро витрати, пов'язані із виконанням доручення (транспортні витрати, відрядження, проживання у іншому населеному пункті, витрати на копіювання та друк, вартість поштових послуг та інші фактичні витрати).
2) додатковий договір до договору про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020, відповідно до умов якого клієнт зобов'язаний сплатити адвокатському бюро фіксований гонорар в сумі 10 000,00 грн.
3) акт приймання-передачі юридичних послуг від 26.05.2021 згідно договору про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020 та додаткового договору до договору про надання правової допомоги у господарській справі,
4) рахунок від 29.10.2020 щодо надання послуги - гонорару згідно договору про надання правової допомоги між АБ «Прядуна Р.В.» та ФГ «Вільний селянин» від 29.10.2020 у розмірі 10 000,00 грн.
5) платіжне доручення за № 719 від 29.10.2020 про сплату 10 000,00 грн. з призначенням платежу - Гонорар згідно договору про надання правової допомоги адвокатське бюро надало клієнту послуги з захисту інтересів ФГ “Вільний селянин” на стадії апеляційного провадження по справі № 921/276/20.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених до стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
У частині першій статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення:
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 3.44.-3.50 постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується апеляційним господарським судом.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №905/716/20).
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Судом встановлено, що адвокатське бюро «Прядуна Руслана Володимировича» надало клієнту такі послуги з захисту інтересів ФГ «Вільний селянин» у справі № 921/276/20 на стадії апеляційного провадження:
1.1. Ознайомлення із апеляційною скаргою ТОВ «Агробізнес» - 1 година;
1.2. Дослідження правової проблеми клієнта, вивчення та аналіз законодавства, яке регулює відповідні правовідносини, огляд судової практики у подібних правовідносинах за схожих обставин справи - 1 година;
1.3. Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 2 години;
1.4. Складання, підписання та подання клопотань та інших процесуальних документів - 1 година;
1.5. Представництво клієнта у суді апеляційної інстанції за встановленою законом підсудністю - 2 години;
Загальна вартість наданих послуг (фіксований гонорар) становить 10 000,00 грн., який був сплачений у повному обсязі на розрахунковий рахунок адвокатського бюро 29.10.2020 та розмір якого визначено сторонами у п. 1 додаткового договору до договору про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, подання відзиву на апеляційну скаргу та подання клопотань та інших процесуальних документів не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". А тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу та підлягають виключенню з судових витрат на правничу допомогу.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2019 року в справі №9901/264/19.
Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, адвокат Прядун Р.В. був представником відповідача в суді апеляційної інстанції, - підготував відзив на апеляційну скаргу поданий Західному апеляційному господарському суду (вх. № 01-04/6367/20 від 02.11.2020), про який зазначено в акті приймання-передачі юридичних послуг у відповідності до умов договору про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020 (т. 2 а.с. 19-21), подавав клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції (т. 2 а.с. 27, 40, 76, 82) (вх. № 01-04/6368/20 від 02.11.2020, вх. № 01-04/712/21 від 02.02.2021, вх. № 01-04/3134/21 від 29.04.2021 та вх. № 01-04/3347/21 від 11.05.2021), брав участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції 17.02.2021 (протокол судового засідання від 17.02.2021) та 26.05.2021 (протокол судового засідання від 26.05.2021); згідно з платіжним дорученням за № 719 від 29.10.2020 ФГ «Вільний селянин» перерахувало адвокатському бюро «Прядуна Руслана Володимировича» 10 000,00 грн. призначення платежу: “Гонорар згідно договору про надання правової допомоги».
Таким чином, судом враховано, що адвокатом в суді апеляційної інстанції використано позицію сторони в суді першої інстанції, що дає підстави вважати зменшення витрат часу на викладення її у відзиві на апеляційну скаргу.
Здійснивши порівняльний аналіз заявлених до стягнення суми судових витрат понесених позивачем за розгляд справи в суді апеляційної інстанції із кількістю та вартістю послуг, які надані позивачу його представником, апеляційний господарський суд доходить до висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача на користь відповідача 7 000,00 грн. судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
ГПК України визначено роль суду як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Посилання відповідача на те, що згідно акта приймання-передачі юридичних послуг від 10.09.2020 гонорар в сумі 23 500,00 грн. (який стягнуто з відповідача на користь позивача згідно додаткового рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2020) включає представництво клієнта в суді апеляційної інстанції, а тому законні підстави для стягнення додатково 10 000,00 грн. відсутні, спростовуються тим, що послуги зазначені у акті приймання-передачі юридичних послуг від 10.09.2020 стосуються представництва клієнта у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції у разі оскарження ухвал суду першої інстанції за встановленою законом підсудністю. В даному випадку витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. стосуються оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2020 в суді апеляційної інстанції.
Посилання апелянта на те, що додатковий договір до договору про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020 не містить посилання на дану справу № 921/276/20, а у п. 1 зазначено, що його укладено на виконання договору про надання правової допомоги у цивільній справі, укладеного між адвокатським бюро та клієнтом 29.10.2020, суд апеляційної інстанції вважає надмірним формалізмом.
Апеляційний господарський суд відхиляє також доводи скаржника про те, що додатковий договір до договору про надання правової допомоги у господарській справі від 29.10.2020 та платіжне доручення за № 719 від 29.10.2020 не є належними доказами, оскільки не містять відомостей щодо витрат на професійну правничу допомогу, саме у даній справі.
Суд зазначає, що за результатами аналізу питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, у питаннях вичерпності висновків суду суд апеляційної інстанції враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні від 28.10.2010 в справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, апеляційний господарський суд вважає, що ним наведено аргументи та мотиви щодо всіх визначальних доводів апеляційної скарги у світлі конкретних обставин справи та в залежності від характеру судового рішення.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
заяву фермерського господарства “Вільний селянин” про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” (с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832) на користь Фермерського господарства “Вільний селянин” (вул. Миру, 3А, смт. Білогір'я, Білогірський район, Хмельницька область, ідентифікаційний код 21316486) 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У решті в задоволенні заяви відмовити.
Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
О.І. Матущак