05 серпня 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/18135/20
Провадження № 22-ц/4815/342/21
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з початку 2017 року сімейне життя погіршувалося і це призвело до того, що з лютого 2018 року між сторонами припинені шлюбно-сімейні відносини, вони проживають в різних місцях.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2020 року позов задоволено. Розірвано шлюб, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві 19 лютого 2015 року, актовий запис №255 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що даний позов був пред'явлений особою, яка не була уповноважена на це позивачем, оскільки ні вона, ні позивач, не були ініціаторами розірвання шлюбу, сторони до сих пір проживають разом.
Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2020 року скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначив, що особисто через адвоката підписав і подав позовну заяву та підтримує її доводи.
Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві 19 лютого 2015 року, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 19 лютого 2015 року, актовий запис №255. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища чоловікові - ОСОБА_4 , дружині - ОСОБА_4 .
Згідно з частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не підтримують подружніх стосунків і бажають розлучитися, що підтверджується позицією позивача, яка викладена у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу, а також і позицією відповідача викладеній у відзиві на позов.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розірвання шлюбу між сторонами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими фактичними обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків