05 серпня 2021 року
м. Рівне
Справа № 559/2048/20
Провадження № 22-ц/4815/891/21
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової О.Л. на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 квітня 2021 року, ухвалене в складі судді Ралець Р.В., дата складання повного тексту рішення не зазначена, у справі № 559/2048/20,
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 07.11.2006, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
В порушення умов кредитного договору відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, тому станом на 02.07.2020 року утворилась заборгованість, що згідно розрахунку позивача, становить 119064,60 грн., а саме: - заборгованість за тілом кредиту 10 423,55 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом 30642,28 грн.; - нарахована пеня 104 998,77 грн.
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість , а також витрати на сплату судового збору у розмірі 2102 грн.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 квітня 2021 року у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у зв'язку із закінченням строку позовної давності.
Не погоджуючись із рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Вказує, що судом було проігноровано правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до якого згідно правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку, а повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки. Строк дії картки по даному кредитному договору встановлено до 30 листопада 2020 року. .
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд враховує, що правовідносини сторін засновані на письмовій документарній формі, докази, які сторони вважали за необхідне подати, подані, позиції скаржника викладені письмово згідно із п.5 ч.2 ст.356 ЦПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання позивача про розгляд справи з участю його представника.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Встановлено, що 07.11.2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку.
У даній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ .
Саме на підставі пунктів Умов та правил банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Банком було нараховано відображені у розрахунку проценти за користування кредитом.
Згідно розрахунку наданого позивачем станом на 02.07.2020 року утворилась заборгованість на суму 119064,60грн., яка складається з: 10 423,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 30642,28 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК, 104 998,77 грн.- пеня.
Останній платіж ОСОБА_1 був здійсненний 30 квітня 2017 року в розмірі 588 гривень.
01 квітня 2021 року представником відповідача було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивач останній платіж здійснив 30 квітня 2017 року а тому через місяць після припинення відповідачем оплати по кредитному договору, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом свої порушених прав в частині невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по кредитному договору. Станом на 30 квітня 2020 року сплив загальний строк позовної давності, що є підставою для застосування ч. 4 ст. 267 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).
Крім того, анкета-заява позичальника від 07.11.2006 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.
За таких обставин, суд вірно визначились з моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором - з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, та вірно визначили , що перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_1 по кредиту , тобто з 30 квітня 2017 року.
Встановивши, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 внесла 30 квітня 2017 року, а з позовом до суду банк звернувся 01.10.2020 року, суд дійшов правильного висновку про пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.
Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у постановах від 05 вересня 2019 року у справі № 697/1307/17-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 314/5082/17 , підстав для відступлення від якого колегія суддів не знаходить.
Посилання у апеляціній скарзі на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 19 березня 2014 року №6-14цс14, про те, що перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору, безпідставні, оскільки стосуються інших фактичних обставин.
Зокрема у вказаній справі, судами було встановлено, що сторонами було погоджено правила користування платіжною карткою, відповідно до яких граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).
У даній справі між сторонами кредитного договору не було погоджено графік погашення чергових платежів та те, що кінцевий строк погашення відповідає строку дії картки.
Вказане відповідає правовому висновку у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та від 15 січня 2021 року у справі №494/366/19.
Таким чином доводи апеляційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи,тому відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової О.Л.- залишити без задоволення.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 05 серпня 2021 року.
Головуючий :
Судді :