Номер провадження 2/754/3348/21
Справа №754/2468/21
Іменем України
02 липня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Мельничук М.К.
розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач - ОСОБА_1 , звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої позовні вимоги наступним.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , право власності на вказану квартиру було набуто на підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 07.03.2012 року, винесеної в справі №2-2339 про поділ майна подружжя, якою було визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Належна позивачу квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною, їїзагальна площа становить 61,2 кв.м., житлова - 38,1 кв.м.
Крім позивача в зазначеній квартирі на сьогоднішній день зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також відповідач ОСОБА_2 , який є її племінником. На відміну від інших осіб відповідач хоч зареєстрований, але починаючи з 28.08.2013року, тобто з моменту реєстрації місця проживання в квартирі, ніколи фактично не проживав у ній і не користувався нею, жодних його особистих речей в квартирі немає і ніколи не було. Участі в сплаті комунальних та інших витрат по утриманню і обслуговуванню квартири відповідач ніколи не приймав і не приймає, кореспонденцію за адресою квартири не отримує. За наявною у позивача інформацією фактично весь цей час відповідач проживає зі своєю матір'ю в с. Погреби Васильківського району Київської області, номер будинку позивачу не відомий.
Жодних перешкод в користуванні житлом позивач відповідачу ніколи не чинила і не чинить, замки на вхідних дверях не змінювались. Про відсутність з її боку перешкод в користуванні квартирою свідчить та обставина, що з цього приводу немає і не було жодних звернень відповідача до організації, яка обслуговує будинок, суду або правоохоронних органів. Не користувався квартирою відповідач добровільно, за власною волею. Жодних домовленостей між позивачем і відповідачем щодо збереження за останнім права користування житлом в разі його відсутності не було.
Факт не проживання відповідача в квартирі АДРЕСА_1 підтверджується Актами від 02.10.2020року, 03.12.2020року та від 02.02.2021року, складеними зі слів мешканців будинку та затвердженими начальником ЖЕД-305, що обслуговує будинок. Також за потреби в ході судових засідань цей факт можуть підтвердити інші сусіди позивача, в якості свідків.
Позивач вважає, що реєстрація місця проживання відповідача за адресою належної йому на праві власності квартири порушує його законні права та інтереси, така реєстрація зобов'язує позивача нести матеріальні витрати на сплату комунальних послуг з урахуванням факту реєстрації відповідача в квартирі. По-друге, у позивача наразі є гостра необхідність продати цю квартиру, однак її відчуження ускладнено фактом реєстрації в ній відповідача, - потенційні покупці відмовляться купувати квартиру із зареєстрованими в ній особами, які можуть в будь-який момент заявити про намір вселитися, і зняти яких із реєстрації можливо буде лише в судовому порядку. Така ж ситуація гіпотетично може мати місце з передачею квартири в оренду іншим особам або в іпотеку - ніхто не бажає орендувати чи приймати в іпотеку квартиру, в яку будь-якої миті може вселитися інша особа. Таким чином, є всі підстави стверджувати про вже існуючі порушення прав та інтересів позивача і крім того є достатні підстави передбачати імовірність інших порушень в майбутньому.
На неодноразові прохання через родичів добровільно знятись з реєстрації за адресою квартири, якою він не користується, відповідач не реагує, мотивуючи це браком часу та небажанням, при цьому він сам рекомендує позивачу звернутись з цього приводу до суду. Враховуючи, що зняти відповідача з реєстрації за адресою належної позивачу квартири без його згоди в позасудовому порядку неможливо, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з цим позовом.
На підставі викладеного просить суд: усунути ОСОБА_1 перешкоди в здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування цією квартирою.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено судове засідання, розгляд справи визначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Стороною позивача протягом судового засідання вимоги викладені в позовній заяві було підтримано та просили задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем 02.07.2021 року до суду було подано заяву в якій останній просив провести розгляд без його участі.
Вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи з внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що відповідно до Довідки №242179512 від 28 січня 2021 року, яка була сформована з реєстру прав власності на нерухоме майно квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (частка 1/1).
Згідно Довідки форми №3 від 09.09.2016 року крім позивача в зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також Відповідач - ОСОБА_2 , який є її племінником.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта.
Відповідно до копій Актів від 02.10.2020року, 03.12.2020року та від 02.02.2021року, складеними зі слів мешканців будинку та затвердженими начальником ЖЕД-305, що обслуговує будинок, підтверджується факт не проживання відповідача в квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Ст. 179 ЦПК України визначено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень ст.13, ч.3 ст.16, ст. 319 ЦК України, у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.
Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.
Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Позивач ОСОБА_1 знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки наявні підстави вважати, що Позивач має перешкоди в користуванні жилим приміщенням, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 9,156 ЖК УРСР,ст.ст. 43,49,259,263 ЦПК України, ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в здійсненні права власності шляхом визнання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя: І.А. Галась